Розділ «8.5. Ресурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни»

За даними Українського науково-дослідного інституту та науково-технічної інформації Міністерства економіки України, із надр України щорічно добувається понад 1,5 млрд. м3 гірничої маси, з якої 50-70 % йде у відвали. Для розміщення відвалів гірських порід щорічно відводяться сільськогосподарські угіддя у 1,0 тис. га. Заданими досліджень, проведених науковцями, сьогодні в країні заскладовано понад 30 млрд. гірничопромислових та інших відходів, які займають понад 200 тис. га землі.

Значні обсяги вскришних порід утворюються при видобуванні сировини відкритим способом: руд кольорових металів, сірки, вогнетривких глин, цементної сировини, бурого вугілля, різних природних будівельних матеріалів тощо.

Щоб переконатись у наявності відходів від промислового виробництва і необхідності їх утилізації в масштабах країни, досить побувати в таких промислових центрах як Донбас, Кривбас, Придніпров'я, Приазов'я, в районах Калуша, Бурштина (Івано-Франківська обл.), Роздолу і Новоград-Волинська (Львівська і Волинська обл.). В Україні чимало ресурсних відходів і має місце неефективне їх використання в інших галузях народного господарства (сільському господарстві, виробництві, лісовій та хімічній галузях промисловості), недостатнє використання водних та різноманітних мінеральних ресурсів. Ми розглянемо тільки основні із них: земельні, лісові, водні та мінеральні ресурси.

Земельні ресурси

Лісові ресурси

Ліс як найважливіша і одна з найбільших складових земельного фонду виконує ряд життєво важливих функцій, які забезпечують оптимальний розвиток інших складових природного процесу. "У процесі розвитку ліс продукує органічну масу, виконуючи при цьому ряд функцій: накопичує сонячну енергію, виробляє кисень, сприяє затриманню вологи на полях, регулює рівень води в річках, фільтрує воду, попереджує повені тощо. За різноманітністю будови, силою дії на навколишнє середовище ліс є найскладнішим і наймогутнішим рослинним у групуванням, що позитивно впливає на гідрологічний і кліматичний рижими місцевості, ґрунтоутворення, флору та фауну" [8, С.222].

Як бачимо, ресурсозбереження лісового фонду є важливим чинником підвищення ефективності використання лісових ресурсів на основі впровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації господарських зв'язків, посилення режиму економії. В умовах дефіциту деревини, при обмежених можливостях збільшення її заготівлі в Україні та суттєвому зменшенні завозу з-за кордону (Росії, Прибалтики) ресурсозбереження стає основним шляхом забезпечення потреби народного господарства в лісопродукції. До основних напрямів ресурсозбереження науковці зараховують:

впровадження прогресивних технологій, що забезпечують скорочення періоду лісовирощування і підвищення продуктивності лісових насаджень;

спеціалізацію і концентрацію лісовирощування, розширення поквартально-блокової системи вирубок лісу, спрямованих на скорочення затрат праці, коштів у лісовому господарстві;

поліпшення заготівлі деревини, збору і утилізації лісосічних відходів;

скорочення втрат продукції лісу за рахунок вилучення із процесу лісовирощування площі для будівництва об'єктів, не пов'язаних з веденням лісового господарства;

впровадження економічно ефективних і екологічно безпечних лісогосподарських заходів з охорони і захисту лісу;

збільшення площ лісопосадки і доведення їх до 22-24 % від всієї площі угідь, як цього досягли розвинуті європейські країни.

Проблеми ресурсозбереження необхідно вирішувати в деревообробній галузі, удосконалюючи техніку, технологію переробки деревини, переходячи на безвідходне виробництво. Для цього потрібно організувати і використовувати новітні методи розпилення (розкряжування) деревини, більш раціонально переробляти нестандартну сировину, ефективно використовувати низькоякісну сировину як хвойних, так і листяних порід, переробляючи їх у деревинно-стружкову плиту (ДСП) та деревинно-волокнисту плиту (ДВП). З окремих відходів виробництва можна виготовляти клепку, паркетну фризу, тару, штахетник, сувеніри, тощо. Повна утилізація відходів на виробництві деревообробної галузі може зберегти близько 25-30 % ділової деревини. Це питання дуже важливої ваги, оскільки при невеликих витратах значно скоротиться споживання ділового лісу. На базі відходів ділової деревини треба організувати цехи лісохімічного виробництва. Зокрема, із пневого осмолу виробляється смола, скипидар, дерев'яне вугілля; із кори берези - фармакопейний дьоготь, із хвої - вітамінне борошно, хлоро-філо-каротинна паста і хвойний екстракт морської води, із хвойних і зелених гілок - вітамінне борошно. На технологічні цілі використовують тирсу від розпилювання лісу, стружку, тонкомірні і низькосортні деревовідходи від санітарних рубок та рубок догляду за лісом.

З метою подальшого удосконалення використання сировини лісо-ресурсів в усіх структурних підрозділах лісового комплексу необхідно переходити на ресурсозберігаючі, маловідходні і безвідходні технології. Для цього потрібно переоснастити лісовиробництво сучасним устаткуванням, новою технікою. Міністерству лісогосподарського комплексу необхідно розробити та здійснити систему наукових, техніко-економічних і організаційно-господарських заходів. Науковці вважають основними такі заходи:

удосконалення нормативної бази відходів, поліпшення їх обліку в процесі лісовирощування, догляду за лісом, лісозаготівель і переробки деревини;

поліпшення організації збирання відходів, які утворюються в колективних сільськогосподарських підприємствах, сфері послуг, інших організаційних структурах, та передача їх для переробки спеціалізованим підприємствам;

створення спеціалізованих пунктів з переробки відходів та постачання їх споживачам для виробництва деревних плит целюлози;

оснащення опорних пунктів транспортними засобами для підвезення і поставки споживачам сировини;