Клієнту пропонується на окремих картках написати усі події, які спричинили виникнення його проблеми. Потім консультант просить його розділити ці картки на три групи: 1) події, на які я не можу вплинути; 2) події, на які я можу вплинути частково; 3) події, на які я можу вплинути. Потім обговорюється кожна група, кожна подія.
Після цього клієнту кажуть, що насправді у житті другої групи не існує, і пропонується розділити картки другої групи між двома іншими. Клієнта просять пояснити його рішення.
Далі консультант допомагає клієнту в наступному:
• змінити ставлення до тих подій, на які вплинути не можна (можна також використати метод ABC – з раціонально-емотивної терапії);
• взяти більшу відповідальність за обставини, на які вплинути можна.
Техніка "Протистояння екзистенціальній провині".
Психологи вважають, що однією з функцій тривоги є заклик до сумління. Така тривога підживлюється, з поміж інших негативних емоцій, і почуттям провини, що зумовлене невдалою реалізацією особистісних потенціалів клієнта. Наприклад, джерелом екзистенціальної провини клієнта, у якого померла близька людина, можуть слугувати реальні помилки (коли він об'єктивно зробив щось "не так" стосовно померлого або, навпаки, не зробив щось важливе для нього). У цьому випадку психологічна допомога у роботі з екзистенціальною провиною полягає в тому, щоб сприяти усвідомленню клієнтом-страждальцем значущості провини, необхідні зміни ставлення до неї та здобуванню завдяки їй позитивного досвіду. З метою закріплення психотерапевтичного результату можна запропонувати клієнту вести "Щоденник провини".
Клієнт отримує завдання протягом трьох тижнів вести "Щоденник провини", в якому слід детально записувати таке:
випадки, коли він намагався змусити когось почуватися винуватим;
випадки, коли хтось намагався змусити його почуватися винуватим;
випадки, коли він переконував себе, що винуватий.
У щоденнику слід також фіксувати час, який витрачається на гру "хто правий, хто винний", і втрачені у зв'язку з цим можливості. В подальшому клієнту треба навчитися прислухатися до себе і негайно зупинятися, якщо він сам або хтось намагається змусити його почуватися винуватим; або дати зрозуміти цьому комусь, що такий вплив утратив свою актуальність і більш неефективний.
Екзистенціальна психотехніка "Звільнення здатності хотіти". Така здатність виявляється у клієнта із заблокованими афектами. Перш за все, нагадаємо, що усвідомлення свободи веде до відповідальності за свій вибір, а "бути відповідальним за вибір" передбачає бажання, щось обирати. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що найчастіше клієнти, які заявляють, наприклад, "хочу пожити для себе", насправді не знають, чого саме вони хочуть. Такі люди, зазвичай, паразитують на бажаннях інших, експлуатуючи чужі бажання і уяву. І, зрозуміло, через це вони мають соціальні труднощі.
У екзистенціальній психотерапії, втім, як і в багатьох інших напрямках психотерапії (наприклад, гештальттерапії, імплозивній терапії, біоенергетиці, психодрамі), консультанти більше працюють з нездатністю клієнта відчувати, вважаючи її першопричиною його нездатності хотіти. І. Ялом відзначав, що психотерапія клієнтів із заблокованим "відчуванням" повільна та трудомістка, і консультант повинен проявляти наполегливість, постійно перепитуючи клієнта: "Що ви відчуваєте?"; "Чого ви хочете?".
Важливою для вирішення другого екзистенціального конфлікту є психотехніка "Фасілітація прийняття рішень". Якщо клієнт повною мірою відчуває бажання, він мусить прийняти рішення, зробити вибір. Рішення – це місток між бажанням і дією. Разом з тим, екзистенціальні консультанти нерідко стикаються з ситуацією, коли клієнти блокують прийняття рішень, коли застрягають у сумнівах "Що, якщо...". У таких випадках психолог допомагає клієнту досліджувати розгалуження кожного питання "що, якщо..." і аналізувати почуття, які при цьому виникають. При необхідності консультант може посприяти клієнту у знаходженні рішення і в оцінюванні варіантів вибору. Однак важливо, щоб клієнт при цьому відчув власну силу і внутрішні ресурси.
Третій екзистенціальний конфлікт – це конфлікт між усвідомленням власної глобальної самотності (ізоляції) і бажанням встановлювати контакти, шукати захист та існувати як частина більшого цілого. Завдання консультанта у розв'язанні третього екзистенціального конфлікту, пов'язаного з відчуттям ізоляції, полягає в тому, щоб допомогти клієнту вийти зі стану міжособистісного злиття і навчитися взаємодіяти з іншими, зберігаючи і зрощуючи при цьому власну індивідуальність.
Хотілося б одразу зауважити, що тема ізоляції, на відміну від теми смерті та свободи, найчастіше спливає у повсякденній терапії і для її вирішення використовуються психотехніки з різних наукових підходів. Екзистенціальні консультанти виділяють три типи ізоляції: міжособистісну (ізоляція від інших індивідуумів, почуття самотності), внутрішньо-особистісну (ізоляція від якоїсь зі своїх частин або невизнання її), екзистенціальну (ізоляція від світу).
До психологічних захистів, які позбавляють від тривоги, та які пов'язані з ізоляцією особистості, належать наступні:
• маніпуляції іншими людьми для захисту себе і використання оточуючих для самоствердження;
• злиття з іншою людиною, з групою або справою, з природою або Всесвітом. Злиття, як відповідь на екзистенціальну ізоляцію, надає схему, за допомогою якої можна зрозуміти більшість з клінічних синдромів (залежність, мазохізм, садизм, сексуальні розлади тощо). Наприклад, мазохістична особистість готова принести себе у жертву, терпіти біль, отримувати задоволення від неї тому, що біль руйнує самотність, або інший приклад, компульсивна сексуальність. Сексуально компульсивні люди поводяться зі своїми партнерами скоріше як з об'єктами, ніж як з людьми. Вони не витрачають часу для того, щоб близько зійтися з кимось.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Консультативна діяльність в екзистенціальній психології“ на сторінці 6. Приємного читання.
