• 5) Ревнощі можуть бути ситуативно обумовленими. Бувають випадки, коли клієнт – "ревнивець" – веде вимушено замкнений спосіб життя, а його партнер вимушений часто спілкуватись з різними людьми і подорожувати. Тоді людина втягується у замкнене коло власних переживань. Замість раціонального пояснення такі емоції доповнюються здогадками і виснажують людину. Але ситуація загалом може не мати реального підгрунтя.
У цілому робота психолога з проблемою ревнощів частіше полягає у аналізі егоїстичних переживань. Людина, яка не бажає втрачати набуте, нібито переживає заздрість до того, хто потенційно може відібрати це. Тому слід створити умови для того, щоб подружжя чи окремий клієнт визначили свої страхи та побоювання стосовно можливих втрат внаслідок ситуації зради. Потім необхідно оцінити значущість вербалізованого. Можливо, цей алгоритм дозволить зняти емоційну напругу та визначити реалістичність підозр клієнта. У разі, якщо припущення стосовно зради матимуть реальне підгрунтя, слід підвести клієнта до конструктивних переговорів.
Таким чином, комбінації з названих критичних ситуацій у контексті тієї чи іншої сімейної історії вимагають абсолютно індивідуального підходу до кожного клієнта.
Ще однією ситуацією, що призводить подружжя чи окремих клієнтів до консультанта, є переживання ситуації розлучення. З вирішення цієї проблеми існує дуже багато літератури. Загальний алгоритм роботи з парою, яка розлучається, на консультації зводиться до установки, що розлучення це не просто факт розриву між подружжям, а переформатування всього їх установленого життєвого простору.
Образ сім'ї інтегрується у всі сфери особистості людини. Розпад такої Я-концепції призводить до тяжких переживань та наслідків. Тим більше, якщо зміст сімейного життя був сповнений позитивними та значущими подіями, в цей процес було витрачено значну частину життя. Типи реагування, як і стратегії поведінки, з якими психологу частіше доводиться працювати, у разі припинення стосунків, можуть бути різними. Це залежить від специфіки процесу розлучення (форми, глибини, тривалості, кількості залучених учасників).
Серед найбільш розповсюджених стратегій поведінки у ситуації розлучення можна виокремити наступні:
• 1) Вороже-ненависна. Партнер демонструє свою неприязнь, а паралельно втягує в ситуацію всі можливі засоби, щоб повернути чоловіка чи дружину. Останньому намагаються довести, як неправильно той вчинив.
• 2) Загострення кохання. Прояви штучно посилених почуттів для налагодження доброзичливих стосунків. Наступним кроком буде розмова про почуття та бажання оновити почуття. Психолог має розуміти, що явно нав'язлива поведінка може вказувати не стільки на бажання реанімувати сімейне життя, скільки виправдати себе та визначитися у подальшому житті.
• 3) Об'єктивне прийняття реальності. Зведення до мінімуму негативних переживань та надання можливості партнеру змиритися з фактом розлучення та почати нове життя. Психолог у таких випадках забезпечує супровід всіх стадій розлучення з метою мінімізації втрат та несприятливого впливу на дітей.
Таким чином, будь-які руйнівні тенденції у родині забирають доволі велику частину життя людини. Проте втрати ніколи не бувають даремними. Не потрібно працювати над витісненням травмуючої ситуації. У пам'яті клієнтів має залишатися їх особистий досвід. Основним завданням психолога-консультанта є вироблення на основі пережитого позитивного потенціалу для подальшого розвитку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Консультування з проблем подружніх взаємин“ на сторінці 3. Приємного читання.
