Консультування з проблем подружніх взаємин

Консультативна психологія

• 1) Пробудження інтересу до улюблених тем розмови партнера, що дозволить поступово перейти і до інших предметів обговорення;

• 2) Балансування розмови та витримування паузи дасть можливість партнеру сформулювати чи закінчити думку;

• 3) Використання бесіди для того, щоб поділитися новинами, краще пізнати та зрозуміти чоловіка чи жінку. Це створює емоційну близькість. Адже, зазвичай, люди бояться зрозуміти один одного, що призводить до серйозного руйнівного процесу – невмінню пристосуватись до потреб партнера;

• 4) Безроздільна увага партнерів один до одного під час розмови. Адже переключення уваги на інші об'єкти чи ведення розмови з паралельним переглядом телевізора неабияк виводить із рівноваги партнера.

Наступну критичну ситуацію в сім'ї може спровокувати невиліковна хвороба одного з подружжя, дітей чи пристарілих батьків. У таких випадках консультанту слід бути максимально щирим, але й обережним при поясненні особливостей перебігу хвороби та правил догляду за хворим. Адже на практиці йому може зустрітися діагноз чи назви ліків, з якими він не знайомий. До того ж сам клієнт може недостатньо володіти інформацією про діагноз члена родини. Від самої інформації, що буде повідомлена консультантом, залежить сценарій побудови подальшого життя клієнта.

Звертаючись з приводу хвороби члена сім'ї, клієнт частіше намагається розвантажитися від моральних зобов'язань, якими він сам себе оточує. Цим самим людина прирікає себе на страждання, не допускаючи навіть думки про розлучення чи окреме проживання з хворим. У розповіді клієнта часто міститься прохання про дозвіл на негативні думки чи вираження своїх емоцій у якийсь прийнятний спосіб.

Консультанту слід створити умови для уважного вислуховування клієнта та його самостійного просування до прийняття рішення. Вербалізуючи власні труднощі та сумніви, клієнту краще буде оцінювати ситуацію ззовні. Слід допомогти розібратися в істинних переживаннях, а також знайти компромісні рішення, щоб змінити ситуацію та не завдати собі моральної шкоди. Це може бути у випадку, коли окреме проживання можливе і це не буде заважати клієнтові турбуватися про хворого. У протилежному випадку може бути й так, що догляд за хворим наповнює змістом життя самого клієнта. В такому випадку завдання консультанта може полягати у ствердженні позиції клієнта та навчанні його конструктивним способам поведінки з хворим.

Часто зустрічається ситуація, коли клієнт скаржиться на зміни в характері хворого: дратівливість, нетерплячість, скарги на дефіцит уваги і т.д. Клієнт намагається обрати спосіб впливу на хворого. Консультанту слід розпитати про ставлення в родині до хвороби. Нерідко рідні, дізнавшись про сумну звістку, оточують надмірною турботою члена родини, що занедужав, практично позбавляючи його можливості самостійно пристосуватися до ситуації. З часом гіперопіка зникає, а хворий залишається сам на сам зі своїми проблемами. Вихід з такої ситуації може полягати у вірі в те, що людина зможе пристосуватися до своєї складної ситуації. Клієнт має навчитися демонструвати навички здорового ставлення до власного життєіснування, без акцентування уваги на хворобі та переживаннях стосовно невизначеного майбутнього. Важливим моментом підтримки хворого є доручення йому посильних справ, орієнтування на самостійне обслуговування, що дозволить зберігати життєві сили та не піддаватися недугу. Клієнту слід якомога детальніше спланувати свої дії. Різкий перехід до нового стилю спілкування може спровокувати розвиток відчуття "тягаря".

Окремим питанням в сімейному консультуванні стоїть проблема втрати одного з подружжя через смерть. По-різному слід будувати консультацію у разі, якщо смерть сталася раптово чи внаслідок довготривалої хвороби. Тут є багато спільного, але різниця полягає в тому, що переживання смертельної хвороби передбачає проходження разом з помираючим декількох стадій помирання (заперечення, роздратування, торг, депресія, прийняття). Проте не варто тут зупинятись на особливостях надання психологічної допомоги у цьому разі, оскільки це є більше сферою кризового консультування.

У разі раптової смерті людини до психолога звертаються за допомогою у переживанні втрати. Тут консультант в першу чергу має справу з екстреною психологічною допомогою та роботою з емоціями клієнта.

У ситуації втрати одного з подружжя, клієнт, який звернувся до психолога, переживає ряд послідовних стадій. Вони можуть не мати чітких кордонів та обмежень у часі, але послідовність їх завжди незмінна. Серед них виокремлюють наступні. У цей час клієнта необхідно супроводжувати у процесі виходу з негативних емоцій, бо ситуація може вийти з під контролю. Навіть сильні духом люди можуть почати зловживати алкоголем та снодійними чи допускати думки про самогубство. Вони думають про можливість передбачити та запобігти горю. Можуть перекладати провину на когось (лікарів, рідних, учасників події) або на себе;

• 1. Протест. Клієнт має підвищену роздратованість. Намагається задати собі питання: "За що мені це?". Сердиться, що йому доводиться змінювати свій спосіб життя чи вирішувати, можливо, навіть суперечливі юридичні питання, пов'язані з майном. У разі фінансових труднощів ситуація може ускладнюватися. Психолог може акцентувати на тому, що це нормальні прояви переживання втрати, а не зосереджуватися на визначенні далеких перспектив майбутнього. Консультант має бути орієнтований на покроковому вирішенні всіх труднощів, що виникають на цьому етапі життя людини.

• 2. Депресія та уникання. На цій стадії людина уникає суспільства. Важливо дати їй можливість проговорити спогади про минуле з близькою людиною. Може виникати відчуття провини. Простежуються всі симптоми депресії. На цій стадії людині надзвичайно важлива підтримка з боку родичів та друзів, але без надмірної гіперопіки.

• 3. Відновлення. Людина повертається у звичну колію пореному. Одна бере на себе більше нових обов'язків, а інша поступово входить у робочий ритм. Важливо, щоб це було пов'язано зі спілкуванням. Якщо професійна діяльність клієнта не пов'язана з роботою в групі, то таку групу має замінити психолог. При цьому важливо створити атмосферу планування, постановки цілей, аналізу результатів. Спочатку це мають бути недовготривалі наміри, а потім з'являються нові деталі та термін виконання поставлених завдань. Крім того, психолог має враховувати такі індивідуальні психологічні особливості людини: темперамент, екстра/інтровертованість, систему цінностей, стійкість мотивації, ставлення до провідного виду діяльності і т.д.

Додамо, що ситуація смерті в родині викликає набагато більше емоційних переживань, коли шлюб був сповнений конфліктами, аніж у стабільних родинах. Тому консультанту важливо розпізнати ступінь переживання членами родини втрати. Часто люди створюють собі ілюзію того, що їм емоційно важко та дійсно в це вірять. Тоді доводиться працювати не лише з переживанням втрати, а й допомагати здійснювати пошук власних почуттів клієнта.

Серед інших ситуацій, коли до психолога звертаються за допомогою, особливе місце займає проблема ревнощів. Найбільш розповсюдженою точкою зору серед терапевтів стосовно проблеми ревнощів є та, що це проблема самого "ревнивця". Відповідно до цього робота спеціаліста полягає у спрямуванні клієнта на "перебудову" ставлення до реальності. Консультативна бесіда має базуватися на кількох значущих особливостях, які консультант враховує про взаємодії з клієнтом, у запиті якого є скарги на незадоволеність своїми сімейними стосунками через ревнощі. Серед них наступні:

• 1) Особистісні особливості "ревнивця". Відомо, що до переживань чи сумнівів у свій привабливості більше схильні люди емоційно нестійкі, такі, які мають низьку самооцінку чи епілептоідні риси характеру. Людина, яка не може опанувати свої страхи та віднайти у собі підкріплюючі мотиви, схильна до ревнощів. Тому психологу більше доведеться працювати з інтимно- особистісною сферою клієнта-ревнивця, аніж з обома членами подружжя.

• 2) Загалом у роботі зі стороною, для якої ревнощі є характерною рисою особистості, важливо спонукати клієнта до аналізу своїх почуттів та сприяти звиканню до стану невпевненості, якого не потрібно боятися.

• 3) Особистісні риси того, кого ревнують. Змалювати один збірний образ, характерний для людини, яка викликає відчуття ревнощів, практично неможливо. Прийнято вважати, що людина активна, схильна до знайомств, брехні та зі слабко розвиненими моральними принципами, складає враження непостійної та схильної до зради. Звичайно, такі ситуації можуть провокувати недовіру та ревнощі. Проте, це може бути не більше ніж стереотипне уявлення про об'єкт ревнощів, тобто потенційного зрадника. Так приревнувати можливо будь-кого.

• 4) Сумісність партнерів стосовно розвитку почуття ревнощів. Наприклад, шлюб чоловіка, який схильний до різних знайомств, зі спокійною, об'єктивною та самодостатньою жінкою, може і не викликати ревнощів. Тому психологу слід оцінити серйозність та реалістичність звинувачень. Адже проблема може бути перебільшена клієнтом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Консультування з проблем подружніх взаємин“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин
  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами