— Он лежать скафандри! Вибери собі по зросту! — обізвався Діно.
Але Джіммі навіть не зрушив з місця. Болгарин помітив, як він зблід, і нахилився до нього:
— Гей, Джіммі, що з тобою? Чого дивишся як баран на нові ворота?
Од страху до горла Джіммі підкотився клубок — слова не вимовиш.
— Може, тобі погано? — перепитав Діно.
— Погано.
Космонавт пильно глянув на нього і, знизивши трохи громовий голос, сказав:
— Слухай, братку, ти не вперше оце скафандр надіваєш?
— Вперше, — признався Атоммен.
— От і добре; значить, тобі буде ще цікавіше. А хворим нема чого прикидатись! Не думав, що ти такий полохливий. І де ти тільки виріс? Дізнається Марина — так засміє, що радий будеш і без скафандра в море полізти. Давай, я допоможу тобі вдягтися і все поясню! Не такий страшний чорт, як його малюють.
— Прошу тебе, не треба! Мені й справді погано, — почав благати Джіммі.
— Будь же ти мужчиною нарешті! Он уже Марина йде. Візьми себе в руки!
Джіммі здригнувся. До залу похитуючись увійшов маленький водолаз. А за склом шолома справді сяяло Маринине обличчя.
— Ви ще й досі возитесь? — приглушено долинув її голос.
— Мариночко, цей хлопець ніколи не надівав скафандра, я повинен йому пояснити.
Про страх та вигадану хворобу Діно промовчав.
Дівчина зняла шолом. Темне волосся її розсипалось по плечах.
— Цього не можна простити! І як ви могли так відстати! — звернулась вона до Джіммі, який силкувався набрати недбалого вигляду. — Ну гаразд, я буду вашою вчителькою. Костюм узяли?
Діно миттю приніс скафандр, і вони почали вдягати бідолашного Джіммі, докладно знайомлячи його з різноманітними механізмами, мотором, засобами зв’язку, правилами руху. Скафандри були дивним витвором технічної думки: легкі, гнучкі й зручні, зроблені з такого матеріалу, який витримував тиск води навіть на глибині двохсот метрів. Маленький, але надзвичайно потужний моторчик, вмонтований на спині, забезпечував велику швидкість руху, нормальну температуру тіла і сильне світло для трьох рухомих прожекторів: одного на шоломі і двох на плечах. У скафандрах містився також запас кисню і поживні рідини на цілу добу, а радіоапаратура давала можливість розмовляти за десятки кілометрів з іншими водолазами, з людьми на березі.
Поступово заспокоївшись, Джіммі почав уважно слухати своїх інструкторів. Лише раз він обережно запитав, чи, бува, не розчавить вода тонку броню.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джіммі з того світу» автора Ділов Любен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „НЕЗВИЧАЙНЕ ПОЛЮВАННЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.