Розділ «НА ДНІ»

Джіммі, не зрозумівши жодного слова, підійшов до свого приятеля, щоб той переклав йому. У пісні з комічною зворушливістю розповідалось про нещасливе й тяжке життя сомів, яких люди смажать, в’ялять на сонці або варять з них юшку. Навіть у коханні соми не мають щастя тільки тому, що вони — соми. Джіммі зрозумів, що для болгар сом — це символ наївного й нерозторопного чоловіка, тюхтія. Бурхливими оплесками нагородила публіка сома за сумний речитатив, що кінчався «глибокодумним» висновком:

Тож будьте ким собі завгодно,

Хай щастя вічно ходить з вами.

Не будьте тільки ви сомами!

Один за одним змінювались артисти. І всі виявились чудовими виконавцями. Джіммі дедалі дужче дивувався і таки спитав у свого друга:

— Це все — артисти?

— Які там артисти! — засміявся Діно. — Всі чоловіки і більшість жінок працюють у нафтовій промисловості. Але я радий, що тобі сподобалось. Я ж казав, що ми вміємо розважатися.

Вони сіли за столик, який аж ломився від закусок та пляшок. Програма кінчилася. Самопочуття у Джіммі було прекрасне. Він тепер заздрив тільки тим чоловікам, до яких горнулись русалочки у вихорі хвацьких танців. Раптом хтось смикнув його ззаду за чуба. Він повернувся і побачив над головою усміхнене дівоче обличчя.

— Не будьте сомом! — гукнула русалка і втекла.

Джіммі схопився й побіг за нею. Вино і багатообіцяюча усмішка дівчини змусили його забути про все. Русалка мелькала між мармуровими колонами, спритно продиралась серед танцюючих, залишаючи по собі лише довгий хвіст вуалі. В темному кутку великого залу Джіммі нарешті наздогнав і схопив її за руки. Ледве переводячи подих, порожевівши, дівчина завмерла. Але в цю мить щось міцно вхопило його ззаду за шию і мов залізними лещатами стисло груди. Атоммен мало не впав, угледівши за собою безформне тіло чорної потвори, яка обвивала його безліччю довгих та гнучких щупалець.

— Я восьминіг нечистої совісті, — мовила потвора, не перестаючи боляче стискати американця за шию. — Легковажність карається задушенням.

Дівчина соромливо нахилила голову, випручалась і втекла. Восьминіг відпустив свою жертву і відступив два кроки назад. Джіммі спробував посміхнутись, але замість посмішки вийшла кисла міна.

— Не гнівайся, братику! — озвався восьминіг. — Так краще…

В цю мить Джіммі побачив біля мармурової колони ефірний силует Марини, і од серця враз одлягло. Йому здалося, що Марина дивиться на нього з докором. А що коли це вона підіслала восьминога від ревнощів?

— Нічого, нічого, братику восьминіг! Спасибі, що не дав мені втратити розум, — весело відповів він і швидко повернувся до свого столика, а потім набрався хоробрості і попрямував до Марини.

Дівчина не розгубилась. Вона навіть перша заговорила до нього:

— Ну як? Хочете потанцюємо?

Джіммі й не сподівався такого щастя. Він поклав руку на її тонку талію і повів дівчину в коло. Вальс і ця струнка дівчина ще дужче запаморочили його. Марина, схиливши трохи набік голову, довірливо дивилась йому прямо в очі. Її пальці ледь помітно тремтіли. Джіммі став сміливішим.

— А восьминога часом не ви підіслали? — лукаво запитав він.

— Я.