Розділ «НА ДНІ»

Молодята перезирнулися й відповіли в один голос:

— Готові.

— Гаразд, — сказав Нептун. — Тільки це ще не все. Нехай до мене підійдуть Сцілла й Харібда!

З-за трону виринули два страховиська з величезними мордами і довгими гострими зубами. Вони стали обабіч молодих, а ті з переляку аж затремтіли. Нептун знову вдарив жезлом:

— Караю вас ще й тим, щоб ви, як звичайні смертні, все життя плавали між Сціллою і Харібдою. Якщо ти, русалко Світломира, глянеш на чужого тритона, Сцілла негайно проковтне тебе. Якщо ти, тритоне Люлин, зачепиш іншу русалку, Харібда вмить роздере тебе на шматки.

— О всемогутній царю, це надто жорстоко! — обізвався молодий.

Челядь аж за боки бралася. Нептун загрюкав жезлом:

— Моє слово — закон! Але ще не пізно відмовитись од вашого дивного бажання. Говоріть!

Молодята пригорнулися одне до одного.

— Ми вирішили, о царю морів і океанів, — патетично відповів Люлин. — Відмовлятись не збираємося. Коли повз нас пропливатиме чужий тритон, русалка Світломира заплющить очі. Коли ж біля мене почне крутитись інша русалка, я зв’яжу собі руки.

Сцілла з Харібдою розчаровано клацнули зубами. До трону підповз величезний рак. На клешнях у нього висіло на золотих ланцюжках два серця. Нептун узяв їх і почепив молодим на груди.

— Ви стверджуєте, що наша земна любов сильніша за все. Хай буде так! Якщо вона переможе моїх вірних стражів Сціллу й Харібду, то хай нагородить вас десятками гарнюсіньких тритончиків і русалочок, які рознесуть славу її по всіх морях і океанах! Тоді… Тоді може й мені закортить порушити закон богів. Тільки попереджаю вас: бережіть серця, які я почепив вам на груди! Це звичайні людські серця, і немає нічого тендітнішого й ламкішого за них. А тепер, — жезл знову тричі грюкнув об підлогу, — оголошую свято кохання відкритим! Нехай вийдуть уперед мої вірні дівчата-русалки!

Челядь розступилася в широке півколо. Кілька русалок вибігли на середину й почали граціозно танцювати під звуки веселої музики, яка долинала невідомо звідки. В одній з русалок Джіммі впізнав Марину. Вона була напівобгорнута в прозору зеленувату вуаль. Чорні кучері її бурхливим водопадом спадали на сліпучо-білі плечі. Нижня половина стрункого тіла Марини, як і решти дівчат, була обтягнута срібною лускатою парчею. Бідолашному Джіммі в цю мить вона здавалась справжньою русалкою. Атоммен не міг уявити собі, щоб земне створіння було таким чарівно прекрасним. Він глибоко зітхнув, намагаючись не дивитися на неї. А русалки танцювали. Вони наче не ступали по паркету, а плавали в синювато-зелених хвилях світла. Нептун з комічним самовдоволенням погладжував рукою бороду.

Раптом серед балерин, мов з води виринула, опинилась велика рибина. Вона спробувала впіймати якусь русалку, але ті з вереском порозбігались хто куди. Рибина, лишившись сама, озирнулась навкруги і розпачливо махнула плавником.

— Оце так бути сомом! — грубим чоловічим голосом промовила рибина, потім почекала, доки вгамується сміх, набундючилась і заспівала:

Ось який я сом поважний,

Дужий, хитрий та відважний,

У ставках я сію жах

Серед равликів та жаб,

А…