Розділ «НА ДНІ»

— Що трапилось? — запитав Джіммі у Діно.

— Збилися.

— А це хіба що: якась гра?

— Так. Церемонія одруження за давніх часів.

«Знайшли, чим потішатись!» — вилаявся в душі Джіммі Кук, але скоро, дивлячись на веселі дівочі обличчя, став і сам усміхатись. Настрій помітно піднявся. До чого ж вродливі дівчата! Чи ба, які вони, оці болгарки! Вже тричі Джіммі ловив на собі чийсь задерикуватий погляд. Хотів розглядіти, хто ним так цікавиться, але саме дивацький міх знову завищав на весь зал. Загупав бубон. Піп люто напустився на музик, закачуючи на ходу широчезні рукави. Гості аж заходились од сміху.

— Безбожники! — горлав хлопець, що керував обрядом. — Сорому не маєте! Це ж святотатство. Ех, усе зіпсували!

Переконавшись, що ніхто не звертає на нього уваги, він махнув рукою і сів на подушечку. Юнаки вхопились за руки і закружляли в танку. Джіммі зацікавлено стежив за незнайомим народним танцем. Несподівано чиясь тендітна рука вхопила Джіммі, і він опинився серед танцюристів.

— Стрибайте! — дзвіночком пролунав по-англійськи жіночий голос.

Джіммі повернув голову. Той самий пустотливий погляд. Ті самі очі, великі й темні, грали на порожевілому дитячому обличчі.

— Стрибайте!

— Не вмію, — зніяковіло відповів він.

— Я теж не вмію, але це не має значення.

Джіммі глянув униз. Дві ніжки завзято витанцьовували явно не в такт з іншими. Він і незчувся, коли і його ноги почали тупцювати. Вино заграло в жилах у Джіммі, а погляди незнайомої обсипали жаром, влучали в самісіньке серце, яке й так натерпілось останнім часом.

Танок скінчився, і гості сідали на подушечки, щоб підкріпитися. Джіммі спробував було й собі потягти дівчину до найближчого столика, але вона випручалась і, зареготавши, втекла аж на другий кінець залу. Розсердившись, Джіммі налив повну склянку вина, перехилив одним духом і вже не дивився на дівчину, хоч і відчував, що з протилежного кінця залу чорні очі й досі пильно стежать за кожним його рухом.

— Ну, як? — запитав Діно, вмостившись поруч на подушечці.

— Коли вино добре, то й мені непогано.

— Оце справжня відповідь. Браво! А як тобі мої друзі?

— Що то за дівчина? — байдужим тоном запитав Джіммі. — Он та, що розмовляє з молодою. Та не повертайся ж так нетактовно!

Діно розреготався і зовсім відкрито повернувся до дівчини.

— А, Марина? Ну, друже, нічого не скажеш, у тебе губа не з лопуцька! Це не дівчина, а живий вогонь! І все-таки мені трохи прикро. Я думав, тобі впаде в око якась болгарка. Марина тільки наполовину болгарка. Батько в неї американець. Твій земляк.