Розділ «САМОПОЧУТТЯ ХОРОШЕ»

— Сміливіше! Сміливіше!

Машина виявилась навдивовижу слухняною: плавно рухалась туди, куди спрямовували її руки пілота, і Джіммі незабаром заспокоївся. Спочатку несміливо, а далі все впевненіше Атоммен дозволив собі навіть повторити деякі фігури, показані Бентамом. Гвинти безвідмовно повертали машину в будь-якому напрямку. Не було ні «ям», ні скреготу, ні затримок. Здавалось, керувати таким літаком легше, ніж їхати на велосипеді. При цьому небезпека катастрофи була зведена до мінімуму, бо навіть коли б мотори вийшли з ладу, гвинти починали крутитись самі, опускаючи машину плавно вниз.

— Повертай до аеродрому! — сказав Бентам.

Джіммі розвернув машину. Обличчя його аж сяяло.

— Я випущу тебе і полечу сам! — заявив він.

— Не раджу. Спочатку треба закінчити курси.

— Хочу тобі довести, що я не боягуз.

— Я й так знаю! Мова йде про завбачливість. Та й інструктори не погодяться… Побачимо ще, як ти приземлишся.

При посадці Бентам був насторожі, готовий кожну мить схопити штурвал. Але все скінчилось благополучно. Колеса торкнулись землі, і конвертоплан приземлився точно на своєму місці.

— Браво! Браво! — щиро зрадів інструктор. — Так посадити машину з першого разу не кожен зуміє.

— А можна мені тепер самому полетіти? — гордовито запитав Джіммі, впевнений, що йому відмовлять.

— Чому ж не можна? На таку машину і немовля пустити не страшно, — обізвався інструктор.

У Атоммена аж на серці похололо. І смикнув же нечистий за язик!

Бентам хитро посміхався й чекав.

— Гм, — розгублено промимрив Джіммі. — А тут усе в порядку?

— Все в порядку, — відповів інструктор. — Та й ми стежитимемо звідси і даватимемо вам необхідні вказівки.

Джіммі знову відчув на собі глузливий погляд приятеля. Це розізлило його, і він рішуче вліз у кабіну.

— Так… Добре… А як наберете висоту, повернете гвинти і… — напучував інструктор.

Коли над головою закрився скляний купол, Джіммі відчув неприємну самотність і тривогу. Але хіба він міг тепер відмовитись? У Бентама, певно, вже крутиться на язиці образлива шпилька. Треба йому довести, що люди минулого теж чогось варті…

Стиснувши зуби, Кук ввімкнув мотори. Конвертоплан здригнувся, зрушив з місця й легко, мов надувна дитяча куля на вітрі, полетів угору.