Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Перед державною адміністрацією Болгарії постала низка нових завдань, зокрема щодо розробки та реалізації політики економічного зростання, соціального розвитку та забезпечення зайнятості населення. Усе це примушувало продовжувати модернізацію публічної адміністрації, яка пов'язувалася насамперед із підвищенням її ефективності шляхом скорочення кількості державних службовців, кількості органів влади та, відповідно, витрат на їх утримання.

Скорочення в адміністраціях декларувалося всіма болгарськими урядами починаючи з 1989 р. Такі механічні скорочення відбулися в 1992 р., 1995 р., 1998 р. та 2001 р. Водночас періодично здійснювалося створення нових адміністрацій. Наприклад, у 2005 р. відбулося суттєве виокремлення зі складу міністерств чи створення самостійних агентств.

Значну роботу зі скорочення кількості адміністрацій та чисельності їх працівників було проведено в 2006 р. Уперше ініціатори змін відійшли від механічного підходу. Усі міністри були зобов'язані розробити та направити до Ради Міністрів плани оптимізації структури та кількості працівників.

Методика проведення оптимізації була предметом окремого обговорення під час підготовки до оптимізації в 2008 р. МДААР було опрацьовано три варіанти реформи: механічний, дискреційний та асиметричний. Механічний варіант передбачав пропорційне скорочення в усіх адміністраціях за попередньо визначеним відсотком. Дискреційний варіант передбачав визначене наперед скорочення – різне для окремих міністерств, але однакове для їх структур. У разі асиметричного варіанта передбачалося скорочення на попередньо визначений відсоток із різним скороченням у системах окремих міністерств.

Крім скорочення кількості державних службовців та адміністрацій, постало і завдання перерозподілу функцій органів влади з метою уникнення їх дублювання, яке не лише вело до витрачання коштів і сил, а й до напруженості між окремими структурами влади.

Критично оцінює проведення адміністративної реформи в Болгарії професор Т.Танєв. По-перше, він наголошує, що після 1989 р. у Болгарії не було проведено адміністративної реформи. Непродумана лібералізація публічного сектору виявилася в некерованій децентралізації, дерегупюванні та неконтрольованій приватизації. Зберігся всемогутній управлінський потенціал центру з огляду на слабку ланку регіонального управління.

По-друге, відзначається, що і сучасна адміністративна реформа в Болгарії є сурогатом і проводиться по-іншому, ніж в успішних державах Європи (Данія, Люксембург тощо), де зміцнюється насамперед регіональний рівень управління. Рішення Уряду Республіки Болгарія скоротити і реорганізувати роздуту і неефективну державну адміністрацію через план 2009-2013 pp., який передбачає скорочення кількості чиновників та злиття й перейменування відомств, спрямоване лише на зниження адміністративних витрат. Архітектором болгарської реформи призначено міністра фінансів С.Дянкова, який сприймає реформу лише як оптимізацію, розуміючи її, насамперед, як 15% скорочення державного апарату. Проте, на думку Т.Танєва, скорочення можуть виявитися шкідливими, якщо продовжуватимуться без стратегії. А стратегія повинна мати єдину мету – торжество принципів належного врядування. Наголошується на необхідності максимального обмеження політичного впливу, посилення ролі громадянського суспільства в управлінських процесах та зміцнення регіонального управління.

Т.Петрова наголосила на нереальності проведення реформи в запропонованому вигляді, відзначаючи насамперед її складність та фіскальний характер.

У липні 2009 р. тодішній міністр державної адміністрації та адміністративної реформи Н.Василев, розуміючи майбутні організаційні зміни, застерігав проти ліквідації свого міністерства. На його думку, МДААР провело значну роботу, особливо щодо виконання оперативної програми “Адміністративна спроможність”. Було освоєно 100% виділених європейських коштів, що дало змогу реалізувати 250 проектів, спрямованих на європеїзацію публічного управління. Децентралізація управління, на думку Н.Василева, могла привести до втрати управління проектами, що особливо неприйнятно в час фінансової кризи.

У липні 2012 р. Н.Василев знову наголосив на болючості цього процесу та явній чи прихованій протидії йому. Вказано також на зниження ефективності роботи адміністрації. Відсутність відповідного міністерства не була якісно компенсована іншими інституціями, що, зокрема, виявилося в скороченні кількості державних службовців, які підвищили свою кваліфікацію. Знизилася й престижність роботи в адміністраціях.

Питання поглиблення адміністративної реформи розглянуто в Національній програмі реформ на 2011-2015 роки. Відзначено, що в період березня-липня 2010 р. з точки зору оптимізації публічної адміністрації Радою адміністративної реформи (РАР) проведено функціональний аналіз, на основі якого порівняно з 2009 р. скорочено на 7,6% (до 106) кількість адміністративних структур, на 10,9% скорочено кількість службовців у державних адміністраціях, на 12, 6% знижено витрати на заробітні плати цим службовцям.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія
  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща