Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Результатом реформи в Данії є:

• високий рівень самофінансування;

• зменшення кількості цільових субсидій;

• більше економічних обов'язків і більш тісний зв'язок між компетенцією та економічною відповідальністю;

• зростання самостійності щодо вибору органами місцевого самоврядування тієї чи іншої діяльності.

У Франції основною метою реформи було надання децентралізованим рівням управління високого ступеня автономії в управлінні власними справами. Скасування правових норм щодо асигнування конкретних ресурсів на капіталовкладення розширило фінансову автономію місцевих громад. Адміністративна опіка зникла, її замінено на “апостеріорний правовий контроль”.

Перехід від системи “управління витратами " до системи “управління результатами” (впровадження програмно-цільового методу при складанні та виконанні бюджетів усіх рівнів). Останнім часом посилюється тенденція наближення практики функціонування органів місцевого самоврядування да діяльності приватних підприємств. Таким чином, регулювання управління фінансами набуває форми проекту, що супроводжується модернізацією всього сектору публічного управління. В цьому контексті органи місцевого самоврядування почали використовувати методи, запозичені в приватному менеджменті, пробуючи знайти моделі раціонального публічного управління.

Брак фінансів підштовхує до ліквідації малоефективних структур місцевого управління, на локальному рівні йде постійний пошук більш сучасних шляхів задоволення потреб громад. Так, з 1990-х pp. у Швеції набув поширення аутсорсинг, тобто місцеві та регіональні органи влади замість того щоб організовувати надання певних послуг населенню все частіше стали купувати їх у приватних компаній. Таким чином, почала розвиватися конкуренція між приватними і комунальними підприємствами щодо надання послуг населенню. Насамперед, це стосується транспортних послуг, прибирання сміття, утримання дітей в дошкільних закладах.

Забезпечення доступу до ринку запозичень. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Європейської хартії місцевого самоврядування для цілей здійснення позик інвестиційного капіталу в межах закону органи місцевого самоврядування мають доступ до національного ринку капіталу.

Забезпечення реалізації цього правового припису неможливе без добре функціонуючого фінансового ринку і кредитоспроможних органів місцевого самоврядування. У Західній Європі в організації місцевих запозичень допомагають автономні агентства, які діють на комерційній основі. Організація Фінанси муніципалітетів Фінляндії, яка належить асоціації місцевих органів влади, забезпечує консолідацію боргів муніципальних органів. У Швеції – це “Комман Інцест”, яка належить асоціації місцевих органів влади, але управляється (функціонує) на основі приватної власності, та займається кредитуванням органів місцевого самоврядування. “Кредит Комуналь де Бельжик” перебуває у спільному володінні бельгійського уряду і місцевих органів влади, а головним джерелом фінансування є депозити. Французька “Дексія” перебуває у приватному управлінні і залучає фінансування виключно через випуск облігацій. “Банко де КредитоЛокаль” в Іспанії також управляється на приватній основі й здійснює розміщення боргових зобов'язань. В Данії місцеві органи влади спільно заснували кооперативний муніципальний банк. У Великобританії “Рада по кредитуванню громадських робіт” направляє фінансування з центру на виконання громадських робіт на місцевому рівні.

Досвід розвинутих країн показує, що муніципальні фінансові корпорації працюють добре, коли вони управляються на комерційних принципах і конкурують за капітал і позичальників. У такій ситуації агентства забезпечують покриття ризиків, краще використовують ефект економії на масштабах і застосовують свої знання місцевих органів влади та їх фінансового потенціалу для отримання доступу до комерційного кредиту на більш вигідних умовах.

Не існує єдиної моделі місцевого самоврядування за структурою, ієрархією взаємовідносин, переліком функцій, рівнем децентралізації влади. В різних країнах населені пункти, які схожі за чисельністю населення та іншими параметрами, мають різну організацію місцевого самоврядування. Разом з тим чітко простежуються загальні тенденції.

По-перше, більшість країн визнають, що фінанси повинні бути адекватними функціям органів місцевого самоврядування, щоб гарантувати їм спроможність виконувати свої обов'язки ефективно й своєчасно.

По-друге, мешканці населених пунктів потребують певних послуг, прагнуть через обрані ними органи вирішувати питання місцевого значення, місцеве самоврядування має відповідати їх сподіванням.

По-третє, місцеві органи влади повинні мати суттєвий рівень автономії щодо власної організації, прийому, звільнення та визначення умов роботи посадових осіб, установлення місцевих податків тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу
  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща