По-перше, участь важлива, щоб підтримати легітимність рішень і запровадити підзвітність.
Другий ключовий аргумент – це те, що публічна влада має прислухатись і навчатись, щоб реалізовувати кращу політику та послуги.
Третій – участь має внутрішню цінність. Вона дає відчуття належності і робить місцеві громади місцем, де люди хочуть жити і працювати сьогодні та в майбутньому.
Згідно із ст. 72-1 Конституції Французької Республіки закон встановлює умови, за яких виборці кожного територіального колективу можуть шляхом використання права на звернення вимагати внесення до порядку денного асамблеї цього колективу певного питання, зарахованого до його компетенції.
Самоорганізація населення. Прикладом доволі успішної самоорганізації населення є центри місцевих співтовариств, які створюються з метою задоволення потреб членів відповідних територіальних мікрогромад, використовуючи механізм благодійництва. Сусідські асоціації беруть участь у вирішенні питань захисту своєї території, організації дозвілля громадян, покращенні якості соціальних послуг, стану довкілля та інфраструктури. Усі згадані форми самоорганізації є механізмом компенсації бездіяльності органів місцевого самоврядування або ж альтернативою їх політико-управлінських рішень.
Для ефективного виконання публічних завдань у Польщі гміни можуть створювати допоміжні одиниці управління – солецтва (у так званих сільських гмінах), селища (у гмінах змішаного міського й сільського характеру), райони (у містах). Потреба у функціонуванні цих ланок управління пояснюється переважаючим – великим – типом гмін: у середньому навіть сільська гміна у Польщі нараховує 7-8 тис. жителів і складається, як правило, з 10-11 населених пунктів. Солецтва є традиційною для Польщі формою самоврядування громадян. У їх середовищі основні рішення приймаються зборами, а функції виконавчого органу виконує солтис, якому допомагає солецька рада. У зборах солецтва мають право брати участь усі громадяни. Статут солецтва схвалюється радою гміни, і в цьому документі визначаються питання його організації, ліквідації та сфера діяльності відповідного допоміжного органу. Обов'язковим елементом створення допоміжних одиниць є думка жителів певної території, зокрема вони можуть пропонувати створення допоміжної одиниці, або ж висловлювати свою позицію щодо подібної ініціативи органу місцевого самоврядування. Так, наприклад, у м. Кракові із 750-тисячним населенням за рішенням ради міста було створено 18 допоміжних дільниць.
Реформа фінансового забезпечення місцевого самоврядування.
Адекватність фінансових ресурсів. У країнах західної демократії владні структури, робота яких здійснюється збалансовано і в рамках потужних систем контролю є центральною ланкою продуктивного управління, що сприяє підвищенню благополуччя громадян. Через механізми матеріального і фінансового забезпечення місцевого самоврядування, трансфертну політику провідні зарубіжні країни визначають напрями економічного розвитку, створюють умови для досягнення соціальної справедливості, особливо по відношенню до бідних верств населення та інших знедолених груп суспільства.
Гостра проблема обмеженості ресурсів і зростаючих потреб у публічних послугах вимагає підвищення ефективності діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Система публічних фінансів у всьому світі стоїть на порозі кардинальних змін. Одна з головних тенденцій полягає в тому, що методи управління державними й приватними фінансами поступово, але неухильно зближаються. Зміни не в останню чергу зумовлюються перманентними кризами, які породжують ефект “ножиць” між доходами й видатками бюджету, і навантаження на державний та місцеві бюджети постійно зростає. Все це призводить до виникнення комплексу проблем практично в усіх сферах життєдіяльності громад. Із цього замкнутого кола дуже складно вибратися, оскільки підвищувати податки вже не можна, адже темпи економічного зростання й так суттєво уповільнилися, а для вирішення суспільних проблем необхідно все більше коштів. Така ситуація є типовою для більшості країн. Імовірно, саме тому сьогодні так багато уваги приділяється темі побудови нової, більш ефективної, розумної системи управління суспільними фінансами.
Питання матеріально-фінансового забезпечення місцевого самоврядування досить часто є предметом конституційного регулювання. 28 березня 2003 р. Конституція Французької Республіки була доповнена ст. 72-2, присвяченою питанням формування фінансової основи місцевого самоврядування. Насамперед слід звернути увагу на закріплення порядку пропорційного оподаткування, який покликаний сприяти рівності між територіальними громадами. Також у цій статті закріплені вимоги щодо адекватності фінансових ресурсів компетенції територіальних колективів. Будь-яке передавання компетенції між державою і територіальними колективами супроводжується наданням ресурсів, еквівалентних тим, котрі необхідні для здійснення цієї компетенції. Будь-яке надання чи розширення компетенції, що має наслідком зростання видатків територіальних колективів, має супроводжуватися наданням ресурсів, визначених законом.
Проте, як свідчить практика, ця норма виявилася непосильною для держави, яка не може компенсувати всі втрати місцевих бюджетів, що виникають у зв'язку з прийнятими рішеннями парламенту. Тому було прийняте рішення перейти від прямих компенсацій до субсидій. Однак ці асигнування лише знизили податкову незалежність органів місцевого самоврядування. Це реальна фінансбва проблема, яку Франція сьогодні намагається вирішити.
Відповідно до ст. 167 Конституції Республіки Польща одиницям територіального самоврядування гарантується частка в публічних доходах відповідно до виконуваних ними завдань. Зміни в завданнях і компетенції одиниць територіального самоврядування відбуваються одночасно із відповідними змінами у розподілі публічних ресурсів.
Згідно із ст. 142 Конституції Королівства Іспанії місцеві бюджети повинні мати достатні кошти для виконання функцій, які покладаються законом на відповідні представницькі органи самоврядування, і формуються в основному з місцевих податків, а також відрахувань від податків, які встановлюються державою та автономними співтовариствами.
В Італії на конституційному рівні досить детально визначається матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування (ст. 119 Конституції Італійської Республіки).
Підвищення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування. Зміна механізму субсидування. Донедавна в європейських країнах були поширеними у сфері місцевого самоврядування наступні характеристики:
• високий рівень державних субсидій;
• велика кількість цільових субсидій;
• детальна регламентація і контроль за використанням грошей;
• проблеми в стосунках між різними рівнями місцевого самоврядування.
З метою посилення фінансової самостійності місцевого самоврядування були започатковані реформи. Наприклад, у Швеції більша частина функцій соціальної держави реалізується на рівні комун або ленів. Комунальні видатки і видатки ленів співвідносяться 70 до 30. У 2005 р. в Швеції було змінено механізм субсидування. Державні асигнування тепер розраховуються таким чином, щоб нівелювати різницю в розмірі податкової бази між різними муніципалітетами із розрахунку на одного мешканця. Метою таких асигнувань є вирівнювання обсягу та якості послуг, які надаються муніципалітетами своїм мешканцям, щоб їх якість не залежала від територіальної належності. Бюджет приймається в листопаді на рік, а на 3 роки складається й затверджується фінансовий план, що дає змогу планувати діяльність у середньостроковій перспективі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу“ на сторінці 4. Приємного читання.
