Франція

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

В основу правового регулювання компетенції органів місцевого самоврядування Французької Республіки покладено принцип, згідно з яким муніципальним органам дозволені всі дії, які прямо не заборонені законом і не належать до компетенції інших органів.

Складовими частинами адміністративно-територіальної системи Франції є комуна, кантон, округ, департамент і регіон, однак кантон і округ не мають власних адміністративних органів і виступають як територіальні межі для функціонування певних державних установ.

У результаті реформування адміністративно-територіальної системи у Франції існують такі види територіальних самоврядних колективів: регіон, департамент, комуна.

Регіон як адміністративно-територіальна одиниця отримує існуючі на сьогоднішній день повноваження в 1982 р. після прийняття Закону “Про децентралізацію”, і стає головним суб'єктом реалізації важливих соціально-економічних програм розвитку, основними завданнями якого є забезпечення економічного розвитку, упровадження програм у сфері охорони здоров'я, розвиток території і реалізація інфраструктурних проектів. Нині у Франції нараховується 27 регіонів (п'ять з яких розташовані на заморських територіях). Головним представницьким органом регіону є регіональна рада, вибори до якої відбуваються по департаментам на основі пропорційної виборчої системи з 5% бар'єром, де кожен департамент отримує кількість представників пропорційно до кількості населення, але не менше трьох.

У результаті проведення реформи 1982 р. функції виконавчої влади в регіоні отримує голова регіональної ради (раніше ці функції виконував префект регіону, який назначався з центру). Представником центральної влади в регіоні є регіональний комісар Республіки, який виконує функції контролю щодо відповідності прийнятих рішень регіоном чинному законодавству Франції, і, у разі порушень законодавства Франції, має право звертатися до судових адміністрацій з вимогою відмінити прийняте регіональною радою рішення. Крім функції контролю, регіональний комісар Республіки реалізовує соціально- економічну програму Уряду в регіоні. Істотною особливістю реформи адміністративно-територіальної системи Франції є надання регіону повноважень щодо самостійного налагодження співпраці з аналогічними регіонами інших держав.

Департамент виконує координаційні функції щодо діяльності комун і наділений повноваженнями розподіляти фінансові субсидії між комунами. У результаті проведення реформи було значно розширено повноваження департаменту. Представницьким органом департаменту є генеральна рада, членами якої є генеральні радники, які обираються за мажоритарною системою в два тури; виборчим округом є кантон. Генеральні радники обираються на шість років, кожні три роки оновлюється половина складу ради. Виконавчу владу в регіоні представляє голова генеральної ради (до адміністративно-територіальної реформи ці повноваження були покладені на префекта департаменту). Функції представника Уряду і контроль за законністю ухвалених департаментом рішень покладені на префекта департаменту, який керує діяльністю всіх органів центральної влади в департаменті. Префекту підпорядковуються супрефекта, які працюють в округах, що не мають органів самоврядування.

Комуна – базова одиниця адміністративно-територіальної системи Франції. Основу місцевого самоврядування Франції складають комуни, які є нижчою ланкою адміністративно-територіального поділу і базовим рівнем демократичного самоврядування. Ця адміністративна одиниця є найбільш наближеною до пересічних громадян. На цьому рівні відсутні державні органи загальної компетенції.

Комуни є давньою територіальною ланкою. Здебільшого комуни виникли на базі церковних приходів та великих сіл і мають старовинні історичні назви. Одночасно зі скасуванням статусу міських поселень, що існували за старого режиму, сіл і церковних приходів, Французька революція законодавчо закріплює в грудні 1789 р. поняття комуни. У 1884 р. приймається Комунальна хартія, у якій підтверджується певна самостійність комуни.

За останніх понад 100 років права комун дедалі більше розширювалися. Законами про децентралізацію від 2 березня 1982 р. і 22 липня 1982 р. муніципальна рада і мер комуни звільнилися від опіки з боку префекта, що є представником державної влади в департаменті (до 1882 р. мери і муніципальні радники призначалися префектами). Надання їм нових повноважень суттєво підвищило вимоги до якості роботи в комунах. Франція посідає перше місце в Європі за кількістю територіальних колективів.

На чолі комун стоїть муніципальна рада. Вона є основою місцевого самоврядування на рівні комун: вирішує основні питання, пов'язані з їх компе- тенціями, у своїх рішеннях обмежена лише чинним законодавством.

Муніципальна рада складається з муніципальних радників, кількість яких залежить від чисельності жителів комуни. Муніципальні ради переобираються кожні шість років одночасно в усіх комунах Франції в одну з неділь березня. Процедура виборів відрізняється залежно від чисельності жителів комуни.

Усі комуни мають загальний, єдиний для Франції, статус. У Франції налічується понад 36,8 тис. комун, або понад 40% від загальної кількості комун в Європейському Союзі. До речі, у більшості країн Європи, зокрема у Німеччині, Бельгії, Великій Британії і Швейцарії, були успішно проведені реформи з об'єднання територіальних колективів. Перша спроба у Франції злиття комун була зроблена ще в 1884 р., але вона була безуспішною.

З початку 70-х pp. XX ст. одним із пріоритетів розбудови місцевого самоврядування у Франції стала адаптація територіального поділу країни до нових демографічних і економічних умов. 16 січня 1971 р. затверджується “Закон Марселлена”, у якому процедура скорочення кількості комун мала явно примусовий характер. Цим законом передбачався загальний план злиття комун, причому представник держави – префект – наділявся суттєвими повноваженнями.

Також закон 1971 р. передбачав дві різні форми відносин між членами комунального союзу: простий союз і союз на правах асоціації. У першому випадку мери комун, що об'єднуються, укладали угоду, яка ратифікувалася одночасно з рішенням про об'єднання, де прописували конкретні умови союзу. У цьому документі містилися загальні положення про нове територіальне утворення, і в разі необхідності в нього можна було включати питання поділу власності, персоналу, розмежування територіальних округів, створення допоміжних мерій, призначення особливих заступників мера, що виражають інтереси комун у союзі, що входять до його складу. Союз на правах асоціації був покликаний забезпечити плавний перехід від самостійної комуни до складової частини міжкомунального союзу, тим самим даючи змогу врахувати інтереси населення. За цим варіантом об'єднання комуна переставала існувати як територіальний колектив, але зберігала свою назву і можливість мати певну адміністративну самостійність. Вимога про надання комуні статусу члена об'єднання на правах асоціації висувається муніципальною радою і стає обов'язковою умовою для входження комуни в союз. Такий статус припускав створення специфічних органів управління: допоміжної мерії з делегованими повноваженнями, окремої служби центру із соціальних питань (зі статусом юридичної особи) і консультативної комісії. Скасування специфічного статусу було можливе тільки з відома населення комуни.

Проте результати втілення в життя закону 1971 р. виявилися вельми скромними: до 1982 р. було об'єднано близько 2 тис. комун. У зв'язку з цим департаментський план об'єднання комун був ліквідований, хоча багато положень закону залишаються чинними.

Комуни, щоб краще виконувати покладені на них функції, утворюють публічно-правові міжкомунальні об'єднання, які мають на меті спільне фінансування й управління технічними спорудами та комунальними службами, розробку проектів у сфері впорядкування територій, містобудування тощо.

Представницький орган комуни – муніципальна рада, членами якої є муніципальні радники, які обираються на шість років. Оскільки кількість населення, що проживає в різних комунах, істотно відрізняється (від кількох десятків до кількох мільйонів осіб), використовуються дві виборчі моделі, які напряму залежать від кількості жителів комуни. Для комун із населенням до 3,5 тис. осіб використовується мажоритарна виборча система в два тури. Для комун, де проживає більше 3,5 тис., використовується змішана система в два тури з огляду на поєднання мажоритарної системи з принципами пропорційного представництва. Кількість муніципальних радників у муніципальній раді залежить від кількості населення, що постійно проживає в комуні. У комуні, на відміну від регіону і департаменту, відсутній представник Уряду, відповідно, функції представника центральної влади в комуні й представника територіального колективу виконує одна особа – мер комуни, який обирається муніципальною радою зі свого складу.

Наявність широких повноважень у комуні компенсується суворим контролем зі сторони центральної влади за її діяльністю. Зокрема, прийняте комуною рішення може бути відмінене префектом департаменту чи супрефектом, якщо, на їхню думку, це рішення не відповідає чинному законодавству Франції. Також існує можливість дострокового припинення повноваження муніципальної ради за наявності необхідних умов, які визначає законодавство. Проте під час проведення адміністративно-територіальної реформи так і не було переглянуто кордони комун, які істотно відрізняються, що неминуче ставить у фінансову залежність від департаментів дотаційні комуни, які через свою невелику чисельність або незначний бюджет не спроможні здійснювати повною мірою покладені на них повноваження перед жителями комуни. Крім цього, під час проведення реформи так і не вдалося реалізувати (на чому постійно наголошувалося) механізм співпраці та кооперації між різними комунами, що мало б забезпечити більшу фінансову незалежність комуни від департаменту. Отже, адміністративно-територіальна реформа проводилася, головним чином, на рівні регіонів та департаментів, але вона, фактично, істотно не змінила становище комун.

На 1 січня 2006 р. та у зв'язку із входженням Майотти до складу Франції 31 березня 2011 р. на правах заморського департаменту Французька метрополія – тобто частина французької території, розташована в Європі, а також заморські території адміністративно поділяються таким чином: 22 метропольні регіони та п'ять заморських регіонів. Регіон – французька адміністративна одиниця першого порядку. Керівний орган регіону – регіональна рада, який обирається на шість років шляхом прямих виборів.

Кожен регіон має також префекта регіону, який призначається Урядом, роль якого – бути представником держави й забезпечувати злагоджене функціонування децентралізованих служб, наприклад, координація служб поліції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Франція“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція
  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща