• може вживати будь-яких надзвичайних заходів, які диктуються обставинами;
• очолює Вищу раду магістратури.
Конституція надає Президентові надзвичайні повноваження в разі виникнення серйозної і безпосередньої загрози для територіальної цілісності країни і порушення нормальної діяльності органів державної влади. Загалом, президентська влада у Франції – досить широка, чітких меж вона не має.
Законодавча влада
Парламент Франції здійснює більшу частину законодавчої влади та частково може контролювати діяльність Уряду. Він складається із Сенату (верхня палата), який налічує у своєму складі 321 сенаторів, та Національної асамблеї (нижня палата), що налічує – 577 депутатів, які обираються за мажоритарною системою (у два тури) прямим, загальним, рівним і таємним голосуванням на п'ятирічний строк. З них – 555 депутатів обирається в одномандатних виборчих округах у метрополії та 22 – у заморських департаментах і територіях.
Голова Національних зборів, що представляє парламентську більшість, обирається на термін їхніх повноважень. Його основне завдання – забезпечувати нормальне функціонування нижньої палати. Порядок денний парламентських засідань визначає Уряд, який тим самим контролює поточну діяльність Національних зборів. Розгляд і затвердження бюджету – основна можливість Парламенту контролювати діяльність Уряду, причому депутатам забороняється вносити пропозиції, які ведуть до зростання видаткової частини бюджету. Національні збори наділені правом домагатися відставки Уряду. Процедура така: у разі відхилення урядової програми загалом або окремого законопроекту Уряд ставить питання про довіру; у відповідь нижня палата правомочна прийняти особливу резолюцію недовіри. За підтримки її не менше як 50% депутатів Кабінет зобов'язаний подати у відставку. Однак Президент має право, прийнявши відставку Прем'єр-міністра, тут же знову призначити його на цей пост або, навпаки, змістити Прем'єр-міністра, незважаючи на підтримку його більшістю парламентаріїв.
Обидві палати мають свої окремі місця засідання: Люксембурзький палац для Сенату та Бурбонський палац для Національної асамблеї.
Національна асамблея (Національні збори) французької П'ятої республіки – нижня палата Парламенту Франції – засідає в Бурбонському палаці, розташованому на лівому березі Сени навпроти площі Згоди. Бурбонський палац побудований у 1728 р., депутати засідають в ньому з 1798 р.
Депутати Асамблеї обираються на п'ять років у процесі прямих загальних виборів, що проходять у два тури. Як і сенатори, депутати Національної асамблеї виконують подвійну роль: спостерігають за діяльністю Уряду, який звітує перед Асамблеєю в письмовій або усній формі, і приймають нові закони.
Президент Національної асамблеї – це, як правило, представник лідируючої партії. Йому асистує віце-президент, як правило, представник іншої партії. Термін мандата Національних зборів – п'ять років, проте за умов, передбачених Конституцією, Президент Франції може його розпустити й оголосити дострокові вибори.
Сенат – верхня палата сучасного Парламенту Франції, є однією з гілок законодавчої влади Франції. На відміну від нижньої палати Парламенту – Національної асамблеї – вирізняється відсутністю гострих дебатів та пильної уваги з боку засобів масової інформації.
Сенат обирається колегією виборщиків, яка складається з депутатів обласних, генеральних, муніципальних рад, строком на дев'ять років із поновленням кожні три роки наполовину. Вибори проходять за пропорційною системою в департаментах, де обираються по чотири сенатори і більше за мажоритарною системою в департаментах, де обираються по три сенатори і менше. Сенатором може бути обраний громадянин віком від 30 років.
На відміну від депутатів Національної асамблеї сенатори обираються в процесі непрямих виборів приблизно 150 тис. виборців, до яких входять мери, місцеві депутати та депутати Національної асамблеї. Система складена таким чином, що надає перевагу аграрним областям. Це призводить до того, що з часу утворення Сенату П'ятої республіки він залишається консервативним.
Згідно з Конституцією 1958 р. створено Конституційну раду – вищий орган, який здійснює контроль за дотриманням Конституції. До Ради входять дев'ять членів, які призначаються на дев'ять років (їх мандат не відновлюється), і всі колишні Президенти Республіки довічно. Конституційна рада оновлюється на третину кожні три роки. Троє членів Ради призначаються Президентом, троє – головою Національних зборів. Голова Конституційної ради призначається Президентом із числа членів Ради і формально є восьмою особою в державній ієрархії. Конституційна рада здійснює контроль за виборами Президента, депутатів і сенаторів, стежить за правильністю проведення референдумів і оголошує їх результати. Запити до цього органу можуть надсилати Президент, Прем'єр-міністр, голови обох палат Парламенту, а також група депутатів або сенаторів, що налічує не менше 60 осіб. Рішення Конституційної ради оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх органів державної влади, адміністративних і судових органів.
Контроль Парламентом діяльності Уряду
Сенатський контроль
Письмові запити (стосуються технічних справ або основ політики; Уряд повинен давати відповідь на кожний письмовий запит Сенату).
Усні запити без дебатів (поставлені впродовж сесійного тижня питання; міністри або секретарі мусять дати усну відповідь, як правило, щоп'ятниці відводиться час на ці відповіді).
Усні запити з дебатами (як правило, мають політичний характер; Уряд повинен давати відповіді на кожний такий запит Сенату).
Запити з питань поточного обговорення (щомісяця в четвер Уряд відповідає на запитання сенаторів).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Франція“ на сторінці 4. Приємного читання.
