Валовий внутрішній продукт становить 189,6 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 9,5 тис. дол. США.
У румунській промисловості провідне місце займає машинобудування. Підприємства виробляють обладнання для нафтопромислів, електростанцій, цементних заводів, хімічної промисловості, а також морські судна, товарні вагони, автомобілі, трактори, сільськогосподарські машини, дизельні та електричні мотори, металообробні верстати та електротехнічні вироби.
Іншою важливою галуззю промисловості є хімічна галузь, яка має достатню сировинну базу у вигляді запасів нафти, природного газу, кам'яної солі, сірковмісної сировини, деревини. Провідна роль у розвитку цієї галузі належить нафтохімії, де виробництво полімерів (пластмас, синтетичного каучуку і волокон, миючих засобів та різних напівпродуктів) зосереджено на великих комбінатах. Розвинене виробництво мінеральних добрив, особливо азотних, при виготовленні яких широко використовується природний газ, і неорганічних хімікатів, хлорно-содових продуктів. Румунія вивозить в інші країни азотні добрива, синтетичний каучук, вироби з гуми, соду, лаки, фарби й інші вироби.
Деревообробна промисловість у минулому виробляла в основному пиломатеріали, тепер випускає фанеру, паркет, деревні плити, меблі, збірні будинки, спортивне прилад дя і музичні інструменти, які користуються попитом на світових ринках.
Легка промисловість дає на експорт швейні вироби, взуття, трикотаж, килими та інші товари народного споживання, харчова- консерви, виноградні вина, сіль, олію, сири і м'ясні вироби.
Територіальна структура господарства Румунії перебуває ще в стадії становлення. Основний її каркас утворять п'ять промислових районів: Мунтенський, Олтенський, Хунедоарський, Центрально-трансільванський і Західно-молдавський, що простягаються двома поясами уздовж зовшшньої і внутрішньої сторін гірської дуги Карпат. За межами цих смуг виникли окремі промислові вузли і центри: Нижньодунайський, Тиміїпоарський, Ясський, Констанцький та ін. Видобуток нафти ведеться уздовж усього зовнішнього краю Карпат, але значно концентрується на старих промислах Північної Мунтенії (Плоешти) і нових в Олтені та Західній Молдові. Вугілля видобувається в багатьох басейнах і родовищах, але основну частку дають два головних – Петрошенський (кам'яне вугілля) і Олтенський (лігніт). Мережа ТЕС рівномірно покриває всю терито
рію країни. Каскади ГЕС споруджені і споруджуються на Біт Риці, Арджеші, Олті, а останнім часом і на Дунаї. В результаті всі промислові райони і багато промислових вузлів мають свої паливно-енергетичні бази.
Металургійна промисловість спочатку цілком орієнтувалася на вітчизняну сировину і паливо, що привело до її зосередження в західній частині країни. Були розширені комбінати в Хунедоарі й Решиці і багато підприємств кольорової металургії. Нові ж заводи будувалися й будуються головним чином на Південному Сході в розрахунку на імпорт сировини та палива по Дунаю і Чорному морю. Це, насамперед, найбільший у країні металургійний комбінат у Галичеві і ще більш значний комбінат у Келераші.
Машинобудівна промисловість концентрується в промислових вузлах Бухареста і Брашова, значно розвинена хімічна і нафтохімічна промисловість. Лісова, деревообробна і текстильна промисловість також поширені практично повсюдно, але з найбільшою концентрацією в першому випадку в Східних Карпатах, а в другому – у Південній Трансільванії та в Бухаресті.
Сільське господарство. Сільськогосподарські угіддя займають 3/5 території країни (15 млн га), переважають орні землі. Провідна галузь рослинництва – зернове господарство. Головні зернові: пшениця – найважливіша продовольча культура (займає переважно більш родючі чорноземні ґрунти на низовинах) і кукурудза – основна фуражна культура (поширена у землеробських районах повсюдно).
З-поміж інших зернових у значних розмірах сіють ячмінь і в невеликих кількостях, у гірських районах, – овес і жито. Нова культура – рис, вирощується на півдні в заплавах річок. З технічних культур виділяються соняшник і цукровий буряк.
Для сільського господарства характерна досить чітко виражена спеціалізація районів. Можна виділити чотири головні сільськогосподарські зони. У поясі низовин і рівнин повсюдно різко переважає зернове господарство. У поясі передгір'їв – садівництво і виноградарство, у Карпатах гірничопасовищне вівчарство, на Трансільванському плато – інтенсивне тваринництво.
Транспорт. Транспортна інфраструктура Румунії забезпечує внутрішні та економічні зв'язки країни. Для зовнішніх зв'язків використовується переважно залізничний та автомобільний транспорт.
Протяжність залізниць 10,8 тис. км, з них понад 32% електрифіковано; щільність залізниць 4,8 км на 100 км2 площі. Залізнична мережа країни має концентричну кільцеву конфігурацію з виділенням внутрішнього (Брашов- Сібіу) та зовнішнього (Тімішоара-Крайова-Бухарест-Плоєшть-Бузеу до північного кордону) кілець. Залізнична мережа Румунії з'єднана із залізницями європейських країн. Важливе значення мають вузли Джурджу, Ясси, що сполучені відповідно з болгарським містом Русе, молдовським Унгень.
Протяжність автомобільних доріг у Румунії становить близько 84,7 тис. км, з них трохи більше 500 км швидкісних автомагістралей і автошосе, які беруть початок у Бухаресті та йдуть у трьох напрямах: Бухарест-Пітешть (автострада) Сібіу-Тімішоара-Арад-Дева-Недлак, Бухарест-Констанца, Буха- рест-Брашов-Орадя-Борш.
Морський та річковий транспорт Румунії обслуговує переважно зовнішню торгівлю та транзитні перевезення. Серед річок судноплавними є Дунай, Прут, канал Беґа (ділянка р. Беґа, що впадає у Тису). На ділянці Дунаю від м. Судина до Браїли з глибинами 6-7 м можуть проходити й морські судна. Головні порти на Чорному морі: Констанца, Мангалія; на Дунаї: Оршова, Дро- бета-ТУрну Северін, Калафат, Корабія, ТУрну Мегуреле, Зімніча, Джурджу, Олтеніца, Келераші, Чорнаводе, Бреїла, Галац, Тульча та Суліна.
Основні аеропорти: Бухарест (“ім.Анрі Коанде” Отопень та “ім. Аурела Влайку” – Беняса), Констанца (“ім. Міхаїла Когелнічану”), Тімішоара (“ім. Траяна Вуї”), Тиргу-Муреш (“Трансільванія”), Клуж-Напока, Бакеу, Ясси, Сібіу, Арад, Орадя, Бая Маре, Сучава.
Експорт. Основні експортні товари: нафта і нафтопродукти, цемент, пиломатеріали, трактори, машини, кораблі, верстати, товарні вагони, устаткування для нафтових свердловин, електротехнічні товари, хімікати, товари народного споживання, зерно, фрукти, овочі, виноград і вино, продовольчі товари.
Імпорт. У структурі імпорту переважають машини та обладнання, хімічні товари. В імпорті, у міру зменшення забезпеченості вітчизняною сировиною і паливом, зростає частка товарів паливно-сировинної групи, особливо залізної руди, нафти, коксу, прокату, бавовни.
Конституція
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Румунія“ на сторінці 3. Приємного читання.
