Три не основні кліматичні зони мають меншу площу поширення, водночас саме вони формують особливості основних кліматичних типів Іспанії в певні часові періоди (посушливі чи дощові, розу вітрів тощо).
Гірський тип клімату характерний для тих частин території Іспанії, що лежать на висотах понад 2000 м (здебільшого в провінціях). Тамтешньою особливістю є дуже спекотне літо та м'яка і холодна зима. Дуже сухий тип клімату, схожий на пустельний, із низькою кількістю опадів до (150 мм на рік) спостерігається в Кабо-де-Гата, це одне з найсухіших місць в Європі.
Найвищим точкам Піреней і Сьєрра-Невада (що понад 3000 м) характерні альпійські кліматичні особливості.
Канарські острови розташовані в субтропічному поясі. Температура помірна і стабільна протягом року (+18°С – +24°С). Що стосується опадів, східні острови є напівпосушливими, західні вологими, з деякими дуже вологими районами у горах Гомера і Ла-Пальми (його ще називають “Лаурісілва”). Крім того, на південному узбережжі Середземного моря (Малага і прибережній смузі Гранади) спостерігається часткове змішання середземноморського та субтропічного кліматів.
Економіка
Іспанія – розвинена індустріально-аграрна країна.
Валовий внутрішній продукт становить 1358,3 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 29,1 тис. дол. США.
Промисловість. Основу енергетики Іспанії становить імпортна нафта. Нафтопереробка, як правило, здійснюється в портових містах. ЇЇ річна потужність становить понад 60 млн т сирої нафти. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб, частка невеликих ГЕС і кількох АЕС дорівнює приблизно 1/6.
За обсягом продукції обробної промисловості Іспанія входить до групи перших 15 промислових країн. У Західній Європі за цим показником вона поступається тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, хоча істотно відстає від них, особливо в розрахунку на душу населення. За структурою обробна промисловість Іспанії досить різноманітна, у ній переважають традиційні трудомісткі галузі.
У країні виплавляють чорні і кольорові метали (виплавка сталі -13 млн т). Значного розвитку набули нафтохімія, яка тісно пов'язана з нафтопереробкою, а також виготовлення будівельних матеріалів. Важливу роль останнім часом стали відігравати металообробка і машинобудування. Нове для Іспанії виробництво – автомобілебудування – почало розвиватися з 1960-1970 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та американських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн од. Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори та сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна.
Старими галузями обробної промисловості залишаються текстильна (переважно бавовняна), трикотажна, швейна і шкірвзуттєва. У харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт. Заслужену славу здобуто іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки. Швидкий промисловий розвиток Іспанії в останній третині XX ст., і передусім розвиток машинобудування, тісно пов'язаний із великим припливом іноземних капіталів, а також із використанням іноземних технологій та з орієнтацією на зарубіжні ринки. В Іспанії іноземний капітал приваблює низька вартість робочої сили, мінімальне оподаткування та інші привілеї.
У розміщенні іспанської обробної промисловості висока частка міст Барселони, Мадрида і Більбао, а серед районів – північного і середземноморського узбереж заводи чорної металургії і суднобудівні верфі розміщені переважно в портових містах північного узбережжя. Понад 4/5 текстилю, одягу і взуття виробляється в Барселоні. Електротехнічні та електронні заводи і поліграфічні фабрики концентруються в Мадриді і Барселоні. Головні автозаводи успішно діють у Барселоні, Мадриді, Валенсії та Сарагосі.
Сільське господарство. У цій галузі економіки зайнято 2,3% працездатного населення Іспанії. Невеликій групі землевласників належать великі ділянки землі на півдні країни. Основні показники: Іспанія третя країна у світі з виробництва вина, четверта – цитрусових, а також перша – зі світового виробництва оливок і оливкової олії. Вона є також великим виробником пшениці (20% посівних площ), рису (найвища врожайність у світі), мигдалю, тютюну і овочів (60% посівної площі). їй належить найбільший в Європі риболовецький флот. За виловом і обробкою морепродуктів і риби Іспанія тримається в першій десятці. Успішно розвивається тваринництво: кіз і овець розводять в посушливих районах, а на півночі – велику рогату худобу.
Паливно-енергетичний комплекс. Особливість економіки Іспанії на будь- якому етапі розвитку полягала у відносно низькій забезпеченості корисними копалинами. За видобутком металовмісної сировини Іспанія займає дев'яте місце у світі і перше в Європі. Активно розробляються поклади залізної руди, піритів, міді, олова, ртуті, срібла, вольфраму, золота, кварцу, урану, вугілля.
У паливно-енергетичному комплексі (ТЕК) проблема полягає в тому, що, маючи одні з найвищих темпів зростання в ЄС, Іспанія не забезпечує себе енергією самостійно і перебуває в залежності від іноземних експортерів. У 2004 р. країна імпортувала 78,9% спожитих енергоносіїв. Практично увесь газ (99%) імпортується. Потреба в цій сировині покривається трубопровідним газом (постачальники Алжир і Норвегія), а також зрідженим природним газом з Алжиру, Катару, Нігерії і Єгипту. Іспанія входить у десятку найбільших імпортерів СПГ, поступаючись лише Японії і Південній Кореї (27,5 млрд м3 у 2010 р.). В Іспанії розташовано шість СПГ-терміналів (чотири на атлантичному побережжі, два на середземноморському).
У Іспанії є свої запаси нафти, розробка яких розпочалася в 1964 р. На січень 2005 р. кількість доведених запасів нафти становила 21,6 млн т. У 2004 р. видобуток нафти скоротився до 255 тис. т, хоча у 1990 р. він становив 1,4 млн т. Споживання нафти у 2009 р. склало 63,7 млн т. Практично вся нафта була імпортована з-за кордону. У країні експлуатується 7 нафтових родовищ (Alga, Ayoluengo, Barracuda, Boqueron, Casablanca, Chipiron, Rodaballo). Найбільше з них (Casablanca) розташоване на середземноморському шельфі країни.
Останнім часом іспанський Уряд приділяє велику увагу альтернативним джерелам енергії і гідроенергетиці, увійшовши в п'ятірку країн-інвесторів в альтернативну енергетику.
Транспорт. В Іспанії є всі основні види комерційного і суспільного транспорту.
Залізничний транспорт. Перша залізниця побудована в 1848 р. Загальна довжина рейкового шляху у 2012 р. становила 17,1 тис. км, з яких 9,1 тис. км електрифіковано. По залізницях перевозиться близько 6,5% усіх вантажів наземного транспорту і 6% пасажирів.
Іспанія сьогодні має 1272 км високошвидкісних залізничних ліній, що зв'язують Мблагу, Севілью, Мадрид, Барселону і Вальядолид. Якщо амбітна програма іспанських високошвидкісних залізничних ліній буде виконана до 2020 р., Іспанія матиме 7 тис. км високошвидкісних залізничних ліній, що дадуть змогу добратися з провінції до Мадрида менш ніж за 3 год і до Барселони протягом 4 год. Більша частина залізничної мережі належить державній компанії Administrador de Infraestructuras Ferroviarias de Espaca (Adij), рух по залізниці регулюється державною установою RENFE. Також учасниками цього ринку є регіональні компанії (FEVE, FGC, Euskotren, FGV, SFM).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іспанія“ на сторінці 3. Приємного читання.
