Іспанія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Загальна площа острова – 506 тис. км2. Площа сільськогосподарських угідь становить 27 млн га, ріллі – 12,4 га.

Географічне положення

Іспанія – південноєвропейська країна. Вона займає 5/6 Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та “ізолюють” Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова.

За територією Іспанія є четвертою країною в Європі, після Росії, України і Франції, та є другою за розміром в Європейському Союзі.

Іспанія – країна плоскогір'їв і гір. Понад 65% території країни розташовано на відмітках вище 500 м, у тому числі більше 25% – вище 1000 м.

Центральну частину країни займає велике нагір'я Месета, у межах якого розташовані два великих плоскогір'я Старої і Нової Кастілії, розділені Центральною Кордильєрою.

На півночі і південному сході – Піренейські, Кантабрійські, Іберійські і Каталонські гори, на півдні – Андалузькі гори (г. Муласен, 3478 м, найвища точка континентальної Іспанії) і гори Сьєрра-Морена.

Кантабрійські гори на сході змінюються гірською системою Піренеїв.

Рельєф

Рельєф Іспанії різноманітний, тут панівну роль відіграють системи гірських хребтів і високогірних плоскогір'їв. Плоскогір'я і гори становлять близько 90% її території. Майже половину поверхні країни займає найбільше в Європі високогірне плоскогір'я – Месета із середньою висотою 660 м над рівнем моря. Месета відрізняється чергуванням плато, висотних брилових хребтів і гірських улоговин. Центральна Кордильера поділяє Месету на дві частини: північну і південну. Велика частина території Іспанії розташована на висоті близько 700 м. Це друга за висотою країна в Європі після Швейцарії.

На півночі Месету обрамляють потужні Кантабрійські гори, які простягнися вздовж узбережжя Біскайської затоки на 600 км, ізолюючи внутрішні райони країни від впливу моря. У їх центральній частині розташований гірський масив Пікос-де-Еуропа (з іспанської – Піки Європи) з висотами до 2648 м. Ці гори альпійського типу складені в основному відкладами кам'яновугільного періоду- вапняками, кварцитами, пісковиками. Кантабрійські гори – орографічне і тектонічне продовження найпотужнішої гірської системи Іспанії – Піренеїв.

Піренеї являють собою кілька паралельних хребтів, що простягаються із заходу на схід на 450 км. Це один із найбільш важкодоступних гірських районів Європи. Хоча в середньому вони не дуже високі (трохи більше 2500 м), але вони не мають потрібної кількості зручно розташованих і доступних перевалів. Усі ці перевали розташовані на висоті 1500-2000 м, тому залізниці, що йдуть з Іспанії в інші країни, обходять Піренеї із заходу і сходу. Найпгирша і найвища частина гір центральна, тут розташована головна їх вершина – пік Ането, що досягає 3404 м. Із північного сходу до Месеті прилягає система Іберійських гір, максимальна висота (пік Мон-Кайо) – 2313 м.

Між східними Піренеями та Іберійськими горами простягаються невисокі Каталонські гори, південні схили яких уступами обриваються майже перед Середземним морем. Каталонські гори (середні висоти яких 900-1200 м, найвища вершина – гора Каро, 1447 м) простягнися впродовж 400 км майже паралельно берегу Середземного моря і фактично відокремлюють від нього Арагонське плато. Ділянки прибережних рівнин, які розроблені в Мурсії, Валенсії і Каталонії та на північ від мису Палос до кордону з Францією, характеризуються високою родючістю.

Увесь південний схід Піренейського півострова зайнятий КордильєроюБеке, що є системою гірських масивів і хребтів. Кристалічною її віссю стали гори Сьєрра-Невади. За висотою вони поступаються в Європі тільки Альпам, їх вершина, гора Мупасен, що досягає 3478 м, – найвища точка півострівної Іспанії. Хоча найвища гірська вершина Іспанії розташована на острові Тенеріфе (Канарські острови) – це вулкан Тейде, висота якого досягає 3718 м.

Єдина велика низовина – Андалузька на півдні країни. На північному сході Іспанії в долині ріки Ебро розкинулася Арагонська рівнина. Менших розмірів низовини тягнуться вздовж Середземного моря.

Клімат

Завдяки своєму географічному положенню кліматичні умови в Іспанії вкрай різноманітні. Піренейському півострову притаманні три основних кліматичних типи – континентальний, океанічний і середземноморський – та ще три не основні, але визначальні кліматичні зони – гірського, альпійського і субтропічного типу.

Континентальний клімат охоплює більшість півострова Іспанії, він формується завдяки унікальному розташуванню самого півострова та природно- кліматичним особливостям Центральної Месети, прилеглих до цього плато гір (як на сході, так і на півдні), і властивостями території басейну ріки Ебро. Континентальний клімат характеризується широким коливанням добових і сезонних змін у температурі, низькою кількістю та нерегулярністю опадів із високим рівнем випаровування, що призводить до посушливості. Середньорічна кількість опадів у цілому становить 300-640 мм на рік (більшість провінцій регіону Месети отримує близько 500 мм на рік).

Океанічний клімат переважає у північній частині країни (її часто називають “Зелена Іспанія”), від Піренеїв до північно-західних районів півострова, і характеризується відносно м'якою зимою, теплим, але не спекотним літом та, загалом, рясними опадами – близько 1000 мм за весь рік, причому в найпосушливі місяці вище 30 мм за рік. Температура коливається незначно (як на добу, так і щосезону), у середньому діапазоні від +9°С у січні до +21 °С у липні. Стримуючий вплив морських атмосферних явищ на узбережжі, чим далі вглиб країни та вище в гори півночі Іберійського півострова, тим інтенсивніші температурні коливання. Близькість до Атлантичного океану також впливає на кількість опадів, тому на сході їх менше, ніж на океанічному західному узбережжі.

Середземноморський клімат охоплює територію, яка простягається від Андалузьких рівнин (майже весь південь півострова), уздовж усього південного і східного узбережжя країни аж до Піренеїв (обмежується гірськими хребтами, що йдуть паралельно узбережжю Середземного моря). У цілому період опадів у цьому регіоні зосереджений наприкінці осінньо-зимового циклу та у весняну пору року. Температура в середземноморській кліматичній зоні вища ніж у континентальних внутрішніх районах. Сезонні і добові зміни температури не мають значної амплітуди коливань.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іспанія“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія
  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща