Данія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Конституція

Перша датська Конституція була прийнята у 1848 р. Чинна Конституція схвалена на референдумі в 1953 р. Вона складається з 11 розділів і 89 параграфів.

Адміністративно-територіальний поділ

Данія двічі проводила масштабні адміністративно-територіальні реформи. Після першої реформи, яка відбулася в період з 1962 р. по 1970 р., кількість муніципалітетів скоротилася з 1388 до 275, а регіонів – з 25 до 14. Після другої реформи (2003-2007 pp.) теж зменшилася кількість адміністративно-територіальних одиниць: муніципалітетів з 275 до 98 і регіонів – з 14 до 5. При цьому 30 муніципалітетів не були об'єднані з іншими.

До 2007 р. регіони називалися графствами (amt). Сьогодні регіонами Данії є: Столичний регіон (тут мешкає близько 1637 тис. осіб), Зеландія (816 тис.), Південна Данія (1190 тис.), Центральна Ютландія (1227 тис.), Північна Ютландія (577 тис.). Гренландія (57 тис.) та Фарерські острови (47 тис.) також входять до складу Королівства Данія, але мають статус автономій і право самоврядування.

Спеціальний статус, але без права самоврядування, має територія Ертхольмена (Ertholmene) – архіпелаг, що віддалений майже на 20 км на північний схід від острова Борнхольм у Балтійському морі. Архіпелаг складається з двох населених островів загальною площею 39 га, станом на 1 січня 2015 р. тут мешкала 91 особа. Ертхольмен не є частиною будь-якого муніципалітету і підпорядкований Міністерству оборони, яке призначає адміністратора для вирішення місцевих питань. На цій території є свій церковний прихід, лікар і початкова школа по 7-й клас включно.

Данія є децентралізованою державою, тут добре розвинена система місцевого самоврядування.

Представницькі органи регіонів – регіональні ради (regionsred), обрані населенням. Регіональні ради мають по 41 члену. Політичний керівник обласної ради – голова обласної ради (regionsredsformanden), який обирається ра

дою. Він єдиний з членів обласної ради отримує заробітну плату з регіонального бюджету, інші працюють на громадських засадах. Обласні ради мають виконавчі комітети.

У кожному з регіонів діє рада муніципалітетів (kommunekontaktredet), зокрема, як асоціативна структура місцевих голів (borgmester). Рада була створена у зв'язку з реформою, яка розпочалася в 2007 р., та є дорадчим і координуючим органом, одним із завдань якого є захист місцевих інтересів в обласній раді. Для підготовки і виконання рішень рада має секретаріат.

До повноважень регіонів в основному відносять питання охорони здоров'я та регіонального розвитку. Регіони не мають права стягувати податки.

Водночас муніципалітети мають більш широкий спектр завдань: забезпечення функціонування дитячих садків, шкіл, бібліотек, спортивних закладів, догляд за літніми людьми, будівництво доріг, організація зайнятості населення тощо.

Місцеві (муніципальні) ради складаються з обраних депутатів, термін їх дії – чотири роки. Згідно з данським законодавством, у муніципалітетах з менш ніж 20 тис. жителів (7 таких муніципалітетів) має бути не менше ніж 9 і не більше ніж 31 член, у муніципалітетах з більш ніж 20 тис. жителів має бути не менше 19 і не більше ніж 31 член, у місті Копенгаген – максимум 55.

Місцеві ради збираються один або два рази на місяць. Засідання є відкритими й згідно із Законом про місцеве самоврядування мають транслюватися по телебаченню.

Глава держави

Глава держави – Король (із 1972 р. – Королева), що має належати до лютеранської Церкви. Формально Король наділений верховною владою щодо всіх справ держави. У період між сесіями Парламенту і в разі особливої терміновості він може ухвалювати акти, що мають силу закону. Після поновлення роботи Парламенту ці акти мають бути затверджені Парламентом. Монарх має право розпуску Фолькетингу. Влада монарха істотно обмежена тим, що всі його рішення мають бути контрасигновані Урядом.

Король не може вступати в шлюб без згоди Фолькетингу (Парламенту). Спадкоємці ж при вступі в шлюб повинні отримувати на це дозвіл Короля, який дає його в Державній раді. На практиці Король погоджує це питання з Урядом. Після смерті або зречення Короля престол переходить до його дітей у порядку старшинства. У разі відсутності спадкоємців престолу Короля обирає Фолькетинг. Фолькетинг встановлює цивільний лист Короля на весь час його царювання, визначає, які замки та інші державні володіння передаються в його користування.

Король призначає і звільняє Прем'єр-міністра і міністрів, визначає їх повноваження, очолює Державну раду (збори міністрів під його головуванням), призначає суддів, усіх вищих посадових осіб держави, чиновників, які очолюють управління на місцях, у Гренландії і на Фарерських островах. Король може розпустити Фолькетинг, відкриває його чергові сесії і затверджує прийняті ним законопроекти, може видавати в період між її сесіями тимчасові закони. Король призначає представників Данії за кордоном, при ньому акредитовані представники іноземних держав. Від його імені укладаються міжнародні договори та угоди. Він вважається головнокомандувачем збройних сил країни.

Король має право помилування та амністії. Проте фактично влада Короля істотно обмежена. Більшість його прав як у галузі внутрішнього життя країни, так і в міжнародних відносинах перейшло до Ради міністрів. Призначення ним Ради міністрів стало суто формальною процедурою, збройними силами керує Уряд через міністра оборони тощо. Що стосується права Короля не затверджувати законопроекти, то ним він уже давно не користується.

Законодавча влада

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Данія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія
  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща