Бельгія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Спільноти наділені виключною компетенцією в питаннях культури, науки, освіти, інформації, охорони здоров'я, молоді і спорту.

Регіони і спільноти утворюють свої законодавчі органи (парламенти) та уряди. Вони є суб'єктами міжнародних відносин і можуть укладати міжнародні договори і угоди. Спільним рішенням фламандських спільнот і регіону, прийнятим відразу після їх утворення у серпні 1980 р., усі повноваження регіону було передано Фламандській спільноті. Таким чином, спільнота і регіон об'єднали свої органи влади, утворивши єдині фламандський Парламент і фламандський Уряд.

Провінції, у свою чергу, діляться на комуни, яких налічується 589.

Перших заходів до регіональної автономії було вжито у 1971 р., 1974 р. й 1980 р., коли було створено регіональні асамблеї для Фландрії, Валлонії й Брюсселя. У 1992 р. було оголошено про введення федеративного ладу.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм Бельгія – федеративна держава. За способом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентська. За формою правління – монархія.

Пісню держави

За Конституцією 1831 р. король вважається главою держави, особа короля недоторканна, формально він наділений законодавчою і виконавчою владою. Проте за сталою традицією в Бельгії, як і у Великобританії, король мас представницькі функції, але не управляє. Він призначає і відкликає Прем'єр-міністра, але жоден королівський указ не має сили, поки він не скріплений підписом Прем'єр-міністра. У свою чергу, ухвалені Парламентом закони набувають чинності тільки після затвердження їх королем, хоча на практиці ця процедура – проста формальність.

Законодавчі повноваження король ділить із Парламентом, стосовно якого він володіє значними правами: затверджує закони, прийняті Парламентом, може розпустити його, скликати на надзвичайну сесію, відтермінувати засідання палат (але не більше ніж на 1 місяць), має право залишити при владі Уряд, якому висловив недовіру Парламент, і призначити нові вибори. Відносини короля з виконавчою владою будуються таким чином. Король призначає і затверджує на посаді міністрів, однак жоден його акт не має сили без контрасигнації (підпис) відповідного міністра, який несе за нього відповідальність. Він має повноваження у сфері міжнародних відносин: укладає договори з іноземними державами, оголошує війну та укладає мир, є головнокомандувачем збройних сил.

Законодавча влада. Законодавча влада здійснюється спільно королем і Парламентом. Парламент Бельгії – двопалатний представницький орган (палати представників і сенату).

Представники палати обираються на 4 роки шляхом прямих виборів за системою пропорційного представництва. Члени Парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Бельгії віком від 18 років. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату – 40 років. У Бельгії діє пропорційна виборча система.

До складу його нижньої палати (Палати представників) входить 150 депутатів, обраних шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. Вибори проводяться за пропорційною виборчою системою.

До складу Сенату входить 71 особа, з яких 1 – спадкоємець корони, 40 обираються прямими виборами (25 у Фландрії і 15 у Валлонії), по 10 осіб – зі складу Фламандської ради і ради Французького співтовариства, 1 – з ради германомовного співтовариства і відповідно по 6 і 4 нових членів кооптирують сенатори-фламандці і сенатори-франкофонії. Строк повноважень Сенату також дорівнює 4 рокам. Згідно з реформою 1921 р. право бути обраним до Сенату було обмежено низкою умов (у тому числі майновим цензом), які не застосовуються під час виборів у Палату представників. Таким чином підкреслюється особлива роль Сенату. Однак обидві палати є рівноправними, їх специфічні права незначні. Поправка, прийнята у 1970 р., стосується створення в кожній із палат французької та фламандської лінгвістичних груп, аби запобігти порушенню прав осіб, які належать до різних мовних громад.

Щорічно обидві палати збираються на сесії, які тривають не менше 40 днів на рік. Засідання палат проводяться роздільно, а в деяких випадках (приміром прийняття присяги короля) вони збираються на спільні засідання. У палатах створюються комітети, які відіграють важливу роль у законодавчій діяльності Парламенту. Через комітети, зокрема, проходять усі законопроекти. Правом законодавчої ініціативи наділені всі депутати Парламенту і Уряд. Однак процедура прийняття законів свідчить про пріоритет урядових законопроектів. У той час як урядовий законопроект відразу ж після його представлення ставиться на обговорення палат, законопроект, внесений парламентарієм, ще до розгляду депутатами може бути відхилений головою палати, якщо він вирішить, що цей білль не заслуговує на увагу. У 1980 р. було встановлено, що закони, які стосуються національних і мовних проблем, можуть бути поставлені на голосування тільки за наявності “спеціальної більшості” (присутність більшості членів від кожної лінгвістичної групи). Законопроект вважається прийнятим, якщо за нього проголосує не менше 2/3 “спеціальної більшості”.

Обидві палати фактично рівноправні в законодавчому процесі. Процедура формування Уряду передбачає так звану інвеституру, що здійснюється лише в нижній палаті. Саме перед цією палатою Уряд є політично відповідальний. Король може розпустити нижню палату, що призводить до припинення повноважень усього Парламенту.

Формування палати. Палата представників складається зі 150 членів, які обираються прямим голосуванням за пропорційною системою. Для виборів представників у країні утворено 11 виборчих округів: частина провінції Фламандський Брабант утворює виборчий округ Лувен, інша її частина (переважно так звана Брюссельська периферія) спільно зі столичним регіоном Брюссель – округ Брюссель-Хал Вілвоорде, дев'ять інших округів збігаються з рештою дев'ятьма провінціями. Розподіл місць між виборчими округами здійснюється пропорційно кількості виборців у кожному з них і переглядається один раз на 10 років. У 2013 р. місця в палаті розподілилися між виборчими округами таким чином:

• 1. Брюссель-Хал Вілвоорде – 22 представники:

  – Валлонія – 49 представників, із них: Валлонський Брабант – 5 представників;

  – Ено – 19 представників;

  – Льєж – 15 представників;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бельгія“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія
  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща