Розділ «17. Нестандартні ситуації при укладенні договору»

д) клієнт-провокатор

Персональний клієнт - це особа, що володіє певною інформацією про адвоката, твердо знає чого хоче і більш-менш підготовлена до розмови з ним. Здебільшого це люди самовпевнені, з власними принципами та поглядами. Від персонального клієнта слід чекати найнеочікуваніших сюрпризів, тому адвокатові під час першої зустрічі з таким клієнтом слід приділити час з'ясуванню питань: яким чином і за яких обставин клієнт дізнався саме про нього. Це потрібно не заради абстрактної цікавості чи задоволення власної допитливості. Наявність такої інформації, а також спосіб її викладення незнайомцем дадуть змогу скласти певне уявлення про характер, наміри, побажання відвідувача, що, можливо, утримає від поспішного вирішення питання про подальшу співпрацю. Під час першого побачення не завадить і певна обережність у висловлюваннях і, взагалі, у сприйнятті співбесідника.

Приклад. У юридичну консультацію увійшла невеличка на зріст, суховата за складом фігури, побальзаківського століття жінка і рішуче попростувала до столу, за яким працював адвокат Ф. - Я до вас, - звернулась вона, назвавши його ім'ям та по батькові. Слід сказати, що Ф. був одним з тих адвокатів, до яких черга не переводилася. Він запросив жінку сісти і, за своїм твердим правилом, почав з'ясовувати у відвідувачки, яким чином вона дізналася про адвоката Ф.

Краєва, так умовно назвемо незнайомку, розповіла, що у них є спільна знайома, котра у захоплені від Ф. Але, оскільки знайома, на думку Краєвої, людина не дуже великого розуму, то вона побуваю в декількох судових засіданнях за участю Ф. і особисто впевнилася в його достойності. -Я вирішила, що ви, як адвокат, підходите мені. Сама вона, як виявилось під час бесіди, головний бухгалтер одного з будівельних трестів, проти керівництва якого (у тому числі і проти неї) порушено кримінальну справу по обвинуваченню в зловживаннях посадовим станом та у хабарництві.

Безапеляційний тон і певна нестриманість при характеристиці слідчого - усе насторожувало адвоката і аж ніяк не налаштовувало Ф. на прийняття справи. Він запропонував дамі відкласти вирішення питання на наступний день, сподіваючись з'ясувати у слідчого деякі нюанси справи. Але Краєва сповістила, що на ранок наступного дня призначено виконання ст. 218 КПК і слідчий чекає їх обох. Ф. дуже мимоволі погодився. Угоду про участь на попередньому слідстві було оформлено і назавтра довелося їхати до слідчого С, якого, до речі, Ф. добре знав як молодого, але перспективного слідчого та порядну людину. Після оформлення доручення клієнтка поклала на стіл конверт з грішми "на витрати", але Ф., який завжди тримав клієнта на певній відстані, рішуче відкинув спробу купити і наказав Краєві негайно забрати гроші, якщо вона хоче продовжувати співпрацю, що остання вкрай незадоволено виконала. Усе в ній вказувало на те, що вона звикла бути ведучою, а не ручною.

До подробиць справи ми ще будемо повертатися неодноразово, однак, забігаючи наперед, слід зауважити, що десятки разів потім Ф. кляв годину, коли він зрадив власну інтуїцію і взявся за цю справу. Краєва виявилася людиною в деяких рисах не зовсім звичайною. У тендітній жіночці кипіла енергія трьох вулканів. Вона була асом в своїй професії. Ця людина постійно перебувала в стані агресії і, в довершення усього сказаного, вона у відносинах з іншими не знала правил, вірніше визнавала лише для себе лише одне - правило вершника.

З перших же кроків роботи над справою, Ф. зрозумів, що працювати з клієнткою буде дуже непросто. Вона поводилася агресивно, з приводу і без нього, сварилася зі слідчим, ображала, провокуючи останнього на відповідні дії. - 3 вашим курячим розумом, - говорила вона слідчому, - ви ніколи не знайдете підстав для мого обвинувачення. І, як тільки слідчий зривався на підвищений тон, вона тут же сідала і писала скаргу начальнику слідчого відділу, посилаючись при цьому на присутність адвоката. На зауваження адвоката, вона не реагувала і заявляла, що він зобов'язаний її у всьому підтримувати. Складалася вкрай гнітюча. Слідчий захворів і ліг у лікарню з діагнозом туберкульоз.

Висновком у цій повчальній історії, до якої ще доведеться звертатися, має стати наступне: перш ніж дати клієнтові згоду на співпрацю у його справі, потрібно досконально з'ясувати:

а) яким чином клієнт вийшов саме на Вас;

б) перевірити посилання на знайомих та з'ясувати у останніх все про нового знайомого;

в) взяти за тверде правило утримуватися від пропозиції клієнта прийняти якусь суму грошей "на витрати", тобто краще дотримуватися офіційних фінансових взаємин. Щедрість клієнта - це тривіальна цілеспрямованість взяти адвоката "на гачок" і зробити його своїм слухняним помічником;

г) раніше ніж дати згоду на ведення справи, реально зважити свої сили і знання, яких вимагає специфіка справи;

д) якщо ви з'ясували для себе, що взялися за "непосильну ношу", зробіть все для того, щоб не дозволити підзахисному зрозуміти ваш стан і постарайтесь дипломатично відійти від справи.

Випадковий клієнт

Людина прийшла порадитись з якогось не дуже складного питання, під час бесіди з'ясувалася низка позитивних чи негативних для відвідувача обставин, які змушують його продовжити співпрацю з адвокатом. Талант і мистецтво, знання та особисті якості справжнього адвоката підкажуть йому шляхи подальшого спілкування, які викличуть довіру до нього і приведуть до подальшої співпраці. Але стиль поведінки до укладення договору залишається рекомендованим раніше гарантом як для клієнта, так і для самого адвоката.

Клієнт-протеже - людина від когось. Це може бути родич, знайомий, посадовець... Мій особистий досвід адвокатської практики привів мене до твердого висновку за будь-яких обставин уникати таких клієнтів і дипломатично перепроваджувати до інших адвокатів. Причини? Клієнт "від когось" обов'язково очікує від вас трішечки більше ніж іноді дозволяють обставини справи чи ваші особисті можливості. Якісь звичайні і незалежні від вас труднощі у справі розцінюються вашими знайомими чи родичами як привід для невдоволення. Зрештою, хочете мати ворога - позичте комусь гроші. Хочете втратити доброго знайомого - прийміть клієнта-протеже. За всю свою адвокатську практику найзапеклішого ворога автор нажив через прийняття до провадження справи за проханням своєї дружини, яка в свою чергу умовила мене прийняти справу за проханням своєї колеги по роботі.

Практика свідчить: адвокату за будь-яких умов доцільно уникати брати участь у кримінальній справі у будь-якій якості на прохання знайомих та близьких. Ця категорія людей завжди покладає на знайомого максимум надій та сподівань і те, що буде пробачатися іншому адвокату, ніколи не простять знайомому. Прийняти доручення на ведення справи від друга чи доброго знайомого - це найкращий метод нажити собі ворога, а найліпший кінець - втратити друга чи гарного знайомого.

Мати ж покараного не могла і не хотіла шукати винних у своїй сім'ї, в собі самій, у понівеченій нею ж самою душі сина. Але їй вкрай потрібен був винуватець, на якого можна було б перекласти усе своє горе. І вона його знайшла в адвокаті.

Клієнт за призначенням

Гонорар