Розділ «44. Адвокатський етикет»

Однак формальність і урочистість судового процесу - не самоціль. Багато норм кримінально-процесуального права, що регулюють процес судочинства, так чи інакше містять вказівки щодо етикету. Через те що концепція судової реформи і Конституція України передбачають уведення суду присяжних, то неминуче виникне необхідність у складанні присяги присяжними засідателями, що, безумовно, стане елементом судового етикету. Роз'яснюючи свідкам і потерпілим, відповідно до ст. 302 КПК України, їхній обов'язок давати суду правдиві показання, суддя має нагадати їм про громадянський обов'язок, що також узгоджується з правилами судового етикету.

"Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова підсудного визначеним часом", говориться у ст. 319 КПК України. Не дозволяється також ставити підсудному запитання під час проголошення останнього слова, що, безперечно, належить усе до тієї ж категорії правил судового етикету.

Якщо спробувати дати власне визначення досліджуваного відгалуження юридичної етики, то варто визнати, що однаковою мірою мають рацію як ті, хто думає, що судовий етикет - це форма, у якій здійснюється правосуддя, так і ті, хто поширює вимоги судового етикету на всіх учасників процесу.

Джерелами судової етики слугують моральні категорії філософії: совість, добро, зло тощо. Судовий етикет - це зріз культури суспільства. На думку A.C. Кобликова, судовий етикет є невід'ємною частиною культури правосуддя, слугують авторитету судової влади. Культура учасників судового процесу - це лише частина загальної культури судочинства, і виявляється вона різноманітно: одяг професійних учасників судового процесу, манери, вітання, звертання один до одного у процесі роботи, поводження в перерві і багато чого іншого. Володіння правилами етикету забезпечує доброзичливі і поважні стосунки учасників процесу між собою.

Формений урочистий одяг суддів наче наділяє їх особливими властивостями і вказує на їхню рівноправність, високу причетність до правосуддя і конституційного посвячення. Ніщо не може бути більш недоречним, ніж дорогі прикраси на учасниках судового процесу при виконанні суддівських обов'язків, демонстрація яскравих і строкатих атрибутів убрання.

Це однаковою мірою стосується й інших професійних учасників судового дійства. Екстравагантна зачіска, коштовні каблучки на руках успішних юристів (частіше адвокатів) - не тільки ознака несмаку, але й елементарне нерозуміння недоречності демонстрації добробуту і розкоші у ситуаціях, де звучать сумні ноти людських трагедій.

Приклад. Інтереси потерпілих у справі банди, обвинувачуваної у здійсненні зухвалих і жорстоких злочинів, представляла адвокат, що за стилем вбрання та кількістю прикрас явно переплутала судове засідання з розважальною вечіркою. Під час допиту одного з підсудних вона досить наполегливо намагалася з'ясувати долю викрадених з квартири її клієнтів коштовностей. На поставлене у десятий раз запитання: "Кому ви збули украдене кольє і хто міг купити таку дорогу прикрасу?" підсудний досить єхидно відповів: "Трапилася багатенька дама, як ви, і охоче купила".

Чи може судця закликати професійних учасників судового засідання до дотримання етикету в одязі, зовнішньому вигляді? Виявляється, не тільки може, але і повинен. Проте такий заклик вимагає інтелігентності і тактовності з боку судді.

Уже згадуваний раніше член обласного суду П. вважав своїм обов'язком прямо в судовому засіданні повідомляти учасникам процесу своє незадоволення зовнішнім виглядом кого-небудь з них, і робилося це в такій формі, що завжди завершувалося скандалом, сльозами і скаргами на дії голови.

Своїм поводженням суддя ніби ілюстрував вислів одного з радянських авторів про те, що "суд - установа строга. Тут не місце для якоїсь вишуканої ввічливості й особливої люб'язності". Проте якщо з претензіями до вишуканості і можна погодитися, то особлива люб'язність - просто необхідний елемент судового етикету. Якщо посилатися на твердження, що судовий етикет - елемент загальної, а потім і судової культури, то не можна не зазначити, що автор наведеного "шедевра" закликає до втрати цієї найбільш привабливої риси досліджуваного предмета. Культура або є, або її немає. І жодні надсуворі настанови і правила не можуть змінити ставлення культурної людини до оточення.

Неохайність в одязі, зневага до зовнішнього вигляду часто характеризують і внутрішні риси людини, її вихованість, культуру. Образлива для інших і несумісна з професією поява в судовому засіданні з запахом алкоголю. Підсудні, доставлені в судове засідання зі слідчого ізолятора, мають дуже гостре чуття на спиртне.

Приклад. Високоповажний суддя передпенсійного віку став частенько зловживати спиртним. Перед судовим засіданням він обов'язково випивав скляночку "Кагору". Доходило до того, що він прямо в судовому засіданні під час допиту міг задрімати, і тільки лікоть засідателя повертав його до реальності. Під час допиту підсудного шахрая він у черговий раз задрімав. Допитуваний, людина з гумором, весело і розв'язно звернувся до учасників засідання з пропозицією: поки суддя дрімає, обмінятися анекдотами. Крім сумного гумору, тут варто вбачати і реальний привід для відставки судді.

Приклад. Адвокат К. мав звичай "наступного дня" поправляти своє здоров'я. Слухалася кримінальна справа, у якій він за призначенням суду захищав кишенькового злодія. Після виступу захисника суддя надав останнє слово підсудному, який з єхидною посмішкою попросив суддю замінити його останнє "слово" ще одним виступом адвоката. На запитання судді, чим йому так сподобався виступ захисника, підсудний відповів: "Я вже сім місяців перебуваю у слідчому ізоляторі і мені дуже приємно відчувати запах спиртного".

До грубих порушень судового етикету варто віднести факти сперечання учасників процесу між собою і тим більше із суддею. Водночас, це зовсім не означає мовчазної бездіяльності щодо порушень процесу, якщо такі допускаються суддею або кимось із колег. Існують процесуальні норми, що передбачають форму реагування на подібні явища.

За A.C. Кобликовим судовий етикет - це "... сукупність правил поведінки суб'єктів судового процесу, що регулюють зовнішні прояви взаємин між судом і особами, що беруть участь у справі, форми їхнього спілкування, засновані на визнанні авторитету органів правосуддя і необхідності дотримання пристойного поводження в державній установі".

Проте це визначення не відображає сутності судового етикету з певних міркувань. Підсудний так само є "особою, що бере участь у справі", однак, хіба очікувати від нього знання, а, тим більше дотримання етикету. Вимоги судового етикету не обмежуються "зовнішніми проявами взаємин між судом і особами, що беруть участь у справі". Вони також визначають стосунки і між самими учасниками судового процесу, що не менш важливо.

Судовий етикет, на нашу думку, - це правоетичні норми, що регулюють атрибутику судочинства, форми зовнішнього прояву взаємин між професійними учасниками судового процесу, між судом і особами, що беруть участь у справі, які служать авторитету суду і судочинства в цілому.

Ч. Беккарія говорив: "... Формальність і урочистість необхідні при відправленні правосуддя, щоб нічого не залишати на сваволю судді, щоб народ знав, що суд діє на підставі твердих правил, а не безладно і пристрасно".