Розділ «38. Представництво на стадії виконання судових рішень»

- Господарський Кодекс України;

- Господарсько-процесуальний Кодекс України;

- Сімейний Кодекс України.

Норми зазначених нормативних актів не тільки регулюють окремі питання виконавчого провадження, але в окремих випадках вступають у конкуренцію з нормами Законів України "Про виконавче провадження" та "Про державну виконавчу службу". У цьому випадку пріоритетним є застосування Законів України "Про виконавче провадження" та "Про державну виконавчу службу", адже норми останніх у процедурі примусового виконання рішень мають спеціальний характер, відповідно до загальновідомого принципу "Lex specialis derogat generali".

Ці нюанси вкрай необхідно знати адвокату, щоб компетентно діяти, виконуючи представницькі функції на стадії виконання судових рішень.

Правовідносини, що супроводжують виконавче провадження.

Процедура виконавчого провадження супроводжується певним колом правовідносин, що виникають під час її реалізації. Ми не вважаємо за доцільне глибоко заглиблюватися в дискусію про суто наукові погляди на сутність правовідносин, що виникають у ході виконавчого провадження. Це, швидше, тема для майбутнього підручника з цієї дисципліни.

Водночас доцільно торкнутися суті тих правовідносин, з якими неминуче доведеться зіткнутися адвокату на стадії виконання судових рішень.

Безумовно, на першому плані - правовідносини, урегульовані цивільно-процесуальними та господарсько-процесуальними нормами. Це зумовлено самою природою державної виконавчої служби, де першим пунктом у переліку рішень, що підлягають виконанню, зазначено: рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, за якими у встановленому порядку видано виконавчі листи.

Дії державного виконавця, згідно із законом "Про виконавче провадження" можуть бути оскаржені в суді. Крім того, як довела практика, суди нерідко неправомірно втручаються у виконавче провадження, шляхом прийняття непідсудних справ і винесення необгрунтованих рішень, завдаючи значної шкоди державним чи приватним інтересам загалом і конкретному виконавчому провадженню зокрема. Тому оволодіння певними цивільно та господарсько-правовими нормами значно підвищує потенційні можливості адвоката-представника на цьому етапі роботи.

Значна кількість виконавчих проваджень стосується таких справ, як відібрання дитини, поновлення на роботі, що потребує певних знань сімейного і трудового права. Законом "Про виконавче провадження" передбачається вирішення державним виконавцем у процесі реалізації виконавчого провадження питань майнового та фінансового характеру, що було б неможливим без певних знань у сфері цивільного та фінансового права.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів, передбачених законом. Своєчасність у цьому розумінні означає виконання рішення в граничні строки, встановлені законом. Повнота виконання рішень не допускає коригування працівником ДВС рішення суду чи іншого компетентного органу щодо обсягів стягнення (зменшення їх чи збільшення), розширення чи звуження змісту, способу та порядку виконання, передбаченого виконавчим документом, або надання державним виконавцем правової оцінки рішенню, що виконується. Неупередженість слід розглядати як абсолютну сумлінність посадовців органів ДВС у цій надто скрупульозній і болісній процедурі.

Такої думки дотримується й законодавець, який у статтях 349 і 115 ЦПК України зазначив, що виконання рішень судів (у т. ч. господарських) здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Однак на практиці можлива ситуація, коли певні закріплені законом правовідносини, які безпосередньо стосуються процедури виконавчого провадження, ніяк не врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження". Наприклад, статтею 754 Цивільного Кодексу України передбачено, що на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Не слід виключати такої можливості, як участь адвоката у найвищих судових інстанціях, у тому числі і в Конституційному Суді України. Згадані рішення (висновки) Конституційного Суду України також можуть бути джерелами і становити правову основу діяльності органів ДВС. Рішення (висновки) КСУ характеризуються низкою специфічних ознак, а саме:

1) рішення КСУ є обов'язковими до виконання;

2) рішення КСУ є остаточним, не може бути оскаржене та підлягає негайному виконанню;

3) у рішенні (висновку) КСУ безпосередньо зазначаються спосіб, строки та порядок виконання цього документа (якщо це необхідно), зазначається орган, який має здійснити виконання рішення КСУ або додержання висновку КСУ;

4) рішення (висновки) КСУ є актами прямої дії, які не вимагають підтвердження актами інших органів та посадовими особами.

Постанови Пленуму Верховного Суду України, роз'яснення (інформаційні листи) Президії Вищого господарського суду України не визначені Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" як правові підстави для діяльності державних виконавців, водночас ці документи у практичній діяльності органів ДВС не можна залишати без уваги.