Розділ «Спеціальна частина»

Кожен має право на повагу його гідності, зазначено у статті 28 КУ. Ніхто не може бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. На жаль, найчастіше такі правопорушення здійснюються у правоохоронній сфері.

У кримінальному процесі переплітаються державні функції - розслідування та розкриття злочину, викриття та покарання злочинця - з громадським поняттям самої справедливості у конкретно взятому випадку і з суто особистісними оцінками як самого злочину, так і підходів до обґрунтованості та адекватності покарання злочинця.

Два останніх кримінологічних моменти - наукове і громадське поняття соціальних та особистісних причин злочинності та самої справедливості в конкретно взятому випадку, а також суто особистісна оцінка як самого злочину, так і підходів до обґрунтованості та адекватності покарання злочинця - набувають всебічного висвітлення та справжньої об'єктивності лише завдяки присутності у кримінальному процесі адвоката-захисника. Саме задля досягнення неупередженості та об'єктивності розслідування конкретного злочину, його наслідків світовою практикою прийнято та запроваджено принцип однобічності функцій адвоката у кримінальному процесі. Тому дуже рідко більш-менш серйозна кримінальна справа на досудовому слідстві закінчується без участі захисника. Адвокат є однією з активних процесуальних фігур досудового слідства.

За умов єдності засад адвокатської професії і її соціальної основи з іншими юридичними спеціалізаціями - слідчою, суддівською - адвокатура виконує притаманні лише їй властиві функції і має унікальну специфіку, що вимагає від юриста високого інтелекту, різнобічних знань, величезної терплячості, обережної принциповості, а нерідко і справжньої мужності.

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Стаття 29 КУ досить чітко визначає обставини запровадження такого виключного заходу, як арешт. Ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За нагальної необхідності запобігти злочину чи зупинити його уповноважені на те законом органи можуть застосувати утримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72х годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про утримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Наведені конституційні положення, які мають бездоганно виконуватися правоохоронними органами, на жаль, дуже часто ігноруються останніми. Тому прискіпливе вивчення адвокатом обставин затримання, утримання під вартою, виконання конституційних вимог - є його невідворотним обов'язком у контексті оцінки об'єктивності та неупередженості слідчого у конкретній справі.

Статті Основного закону, де йдеться про недоторканність житла, таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, конституційний захист особистого і сімейного життя тощо лише доповнюють перелік обставин та ситуацій, що вимагають підвищеної уваги з боку судового захисту, а відтак і з боку адвокатури.

Щоб задекларувати в Основному законі держави прокоментовані права та свободи людини, Україні довелось пройти довгий та історично складний шлях. Але й сьогодні ще далеко не всі однаково сприймають деякі давно прийняті іншими народами стандарти поваги до людської гідності і прав.

Новий КПК демонструє теоретичне просування правоохоронної системи і судочинства до конституційних ідеалів. Але життя давно вже довело, що між теоретичними деклараціями і їхнім втіленням на практиці минає багато часу. Значна роль в прискоренні процесів адаптації практики до нового КПК належить адвокатурі.

Значне місце адвоката-захисника у кримінальному процесі відводиться новим Кримінально-процесуальним кодексом. Саме цим документом закладені основні гарантії адвоката-захисника у кримінальному процесі, які відтворені і в Законі "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Статті 45 -.54 КПК регламентують низку питань, пов'язаних з участю захисника у кримінальному провадженні.

Стаття 45 КПК "Захисник" визначає саме поняття захисника, акцентуючи увагу на тому, що роль захисника з моменту набрання чинності новим кодексом зможе виконувати лише адвокат, знімаючи цим усі попередні неузгодженості у питанні про допуск у якості захисника у кримінальному процесі "фахівця у галузі права".

Захисником за ст. 45 КПК є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Таким чином, перш ніж вирішити питання про залучення захисника потрібно буде довідатись чи має він реєстровий номер у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні викладено в ст. 46 КПК. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.

Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою. Дана норма підвищує вимоги до адвоката, дисциплінує його.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.

Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.

Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судці, суду.