Розділ «22. Організаційні форми адвокатського самоврядування»

Раніше порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначався Положенням про неї, яке затверджувалось Президентом України.

За новим Законом установчим документом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Здавалось би, що завдяки такій важливій і корисній структурі і адвокатура, і користувачі адвокатських послуг, тобто суспільство, повинні лише виграти. Здавалось би, але...

У кожному регіоні України ще задовго до прийняття Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" десятки років безперервно і вкрай напружено працювали КДК як надійний гарант поповнення адвокатських лав освіченими і якісно підготовленими кадрами. Але об'єктивна реальність тривожно сигналить про катастрофічний стан адвокатської підготовки: елементарну граматичну і професійну безграмотність, повну відсутність уявлення про етику адвоката, кричуще незнання правил поведінки та субординації в судовому процесі тощо. На жаль, появі в адвокатському середовищі такої армії неучів, сприяла діяльність регіональних КДК.

Поза всякими сумнівами, у складі КДК працювали і грамотні, порядні люди, але, вочевидь, їх голоси не завжди були почутими і вирішальними перед більш вагомими аргументами.

Прикметно одна палата - КДК, кваліфікаційна перевиконуючи кількісно усі можливі і неможливі плани, примножує кількість неучів від адвокатури, а друга - дисциплінарна у сусідній кімнаті принципово і непідкупно розбирає гріхи тих же неучів. Не дивно, що майже 100% усіх персональних справ стосовно адвокатів закінчуються позитивним для них рішенням.

Тривалий час юридична спільнота на всіх перехрестях буквально вопіє про необхідність позбавити прокуратуру слідчої функції - не повинна одна і та ж організація розслідувати справу і сама себе контролювати на предмет дотримання закону.

А в адвокатурі, виявляється, це роботи можна. Закон не вирішує одного з найболючіших питань нинішньої і майбутньої адвокатури - механізму формування і виховання адвокатського корпусу. Адвокат (як, до речі, і суддя, і нардеп), який потрапив до адвокатури за певну суму, з першого ж кроку в новій професії розглядає клієнта як потенційне джерело повернення своїх витрат, а потім продовжує цю тенденцію інерційно, тобто завжди.

В інтересах збереження адвокатури як високоінтелектуального і справді елітного корпусу юристів немає альтернативи щодо необхідності докорінної зміни процедури професійного підбору кадрів для поповнення адвокатського корпусу. Про якість вищої юридичної освіти - само собою, Це інше питання. Вище ми вже зупинялись на цій проблемі, зазначивши короткий шлях до її вирішення - прийняття іспиту за електронною програмою з наступною співбесідою і відкритим голосуванням. Кожний голосуючий у короткій записці аргументує свою позицію.

Рішенням Ради адвокатів України № 19 від 17 грудня 2012 р. затверджено Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію регіону, витримане в капітально законсервованих традиціях найвищих намірів і захмарних завдань дуже далеких від конкретної повсякденної роботи КДК. Звідси й елементарні його алогічності та неузгодження.

Так, ст. 2 Положення "Мета та завдання" в п. 2.1 визначає, що метою і завданням КДК адвокатури є "визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів". А вже наступним пунктом 2.2 декларується: "Для досягнення мети (!? вказаної рядком вище) кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури сприяє (п.2.1.1.) процесу формування правової держави в Україні". Не більше і не менше. А точніше: якщо не створимо правову державу, то не досягнемо мети діяльності КДК. Бо насправді саме правова держава і є головною метою діяльності адвокатури в цілому і всіх її структур.

Підпункт 2.1.2. проголошує: що КДК сприяє "Захисту законних прав та інтересів і (що цікаво) зміцненню (?) існуючих правових норм щодо захисту прав та забезпечення гарантій адвокатів". Якщо питання про способи та засоби "зміцнення" правових норм - гарна декларація, то сприяння жорсткому дотриманню вже існуючих норм звучало б більш реалістичним і нагальним.

Закон дає нам формальні критерії підбору кандидатів для роботи в КДК: 5-річний стаж роботи, праця за місцем реєстрації. Проте стаж роботи (та ще й 5-річний) є тільки приблизною ознакою наявності якогось професійного досвіду. Адже грамотність і досвід це лише фактори здатності адвоката більш-менш задовільно виконувати свої професійні обов'язки і не є запорукою порядності людини, її освіченості і кругозору, а тим більше, не є ознакою мудрості.

Кожна з палат має свої особливості роботи і свої характерні риси виконання сутністної місії, яку вона виконує.

Для роботи у кваліфікаційній палаті перевага має надаватися претендентам з більш широкими кругозором та освіченістю, бажано якось причетним до наукової чи навчальної діяльності. Дисциплінарна палата потребує таких якостей, як висока повага до адвокатської корпорації, принциповість і одночасно високий досвід, мудрість при вирішенні кожної дисциплінарної справи.

Щодо частини 2 ст. 50 Закону, слід виходити з того, що строк становлення адвоката як професіонала високого рівня потребує значно більшого багажу, ніж здобуте за 5 років стажу роботи, щоб проявити такі моральні якості, як порядність, виваженість, мудрість. Саме такому професіоналу можна довірити вирішення чужої долі у ролі члена КДК. Тому більш доцільно було б підвищити стаж для обрання в цей самоврядний орган до не менш як 10 років. А склад кваліфікаційної комісії, на наш погляд, доцільно оновляти на 20% щорічно. Це не міняє загального погляду на зміну процедури прийому в адвокати.

Можливість відкликання голови чи члена КДК, як інструмент впливу на роботу цієї самоврядної структури, повинна постійно стимулювати обранців до сумлінного виконання своїх обов'язків. Особливо це стосується членів дисциплінарної палати КДК. Однак не слід забувати, що відкликання можливе лише за рішенням конференції адвокатів, тому потрібен об'єктивний механізм виявлення недоліків роботи голови або члена КДК і подання висновків на розгляд щорічної або позачергової конференції.

І хоч яким це б здавалося алогічним, але одразу після обрання кваліфікаційної палати, інтереси членів палати перестають збігатися з інтересами адвокатської спільноти регіону. Понад те, вони нерідко стають діаметрально протилежними.

Адвокати будь-якого регіону не зацікавлені у безплановому і неконтрольованому збільшенні кількості адвокатів взагалі, а за рахунок рвачів і неучів. Для окремих членів кваліфікаційної палати і палат загалом саме ці останні і становлять неабиякий інтерес.

Чи існує реальна можливість уникнути такої суперечності інтересів? В Законі записано, що до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належить організація та проведення кваліфікаційних іспитів. Усі заходи з організації проведення кваліфікаційних іспитів, запропонованих КДК, затверджує конференція адвокатів.