Розділ VIII. Організація адвокатури в Україні

Національна асоціація адвокатів України утворюється з'їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.

Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з'їздом адвокатів України та є її установчим документом.

З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають усі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

Найменування ст. 45 Закону "Національна асоціація адвокатів України" (НААУ) - є символічним. Воно уособлює повний монополізм НААУ в питаннях адвокатського об'єднання і саморегулювання, його єдиність та екстериторіальність. В Законі не використовується таке поняття, притаманне будь-якому об'єднанню, як "добровільність".

Суть статті 45 Закону - це опорні визначення, які мають стати фундаментом самоврядної організації адвокатури і, отже чином, визначають правові цілі та межі її діяльності і взаємин з державою.

За цим визначенням НААУ є:

"... недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Недержавною означає, що НААУ створюється не за вказівкою чи розпорядженням органу державної влади, а згідно з Конституцією і законодавством про громадські організації та об'єднання в Україні. НААУ не користується будь-якими державними коштами і будується на принципі самоврядування, повного самозабезпечення своєї діяльності і дотримання усіх вимог Конституції України та українського законодавства.

Некомерційною означає, що НААУ не ставить перед собою головну мету отримання прибутку від комерційної діяльності. Такий статус НААУ звільняє її від обов'язків, які ставляться до комерційних організацій, підприємств та установ.

Професійна тому, що членами НААУ можуть бути лише юристи, що отримали свідоцтво на здійснення адвокатської діяльності, - адвокати, що присягнули достойно виконувати обов'язки члена НААУ.

Утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Із завданням адвокатського самоврядування ознайомлює 45 ст. Закону. З переліком та змістом "завдань" самоврядування, визначених Законом, загалом немає сенсу сперечатись. Запитання виникає щодо відсутності в Законі такого визначення, як "незалежність" адвокатського самоврядування. Тим більше, що є підстави для припущень про наявність спроб впливати на адвокатське самоврядування з боку місцевої влади, судових органів і т. ін. І такі спроби будуть мати місце найближчим часом у зв'язку з реалізацією деяких положень Закону "Про надання безоплатної правової допомоги".

На жаль, Закон, створюючи монопольну організацію - НААУ, повністю ігнорує фактор "добровільності" адвоката у реалізації свого права на адвокатську діяльність в тій чи іншій формі, Можна передбачити, що це в найближчому майбутньому виявиться підґрунтям для серйозних і обгрунтованих спротивів такій монополізації адвокатської діяльності.

Національна асоціація адвокатів України:

- представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади;

- захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності;

забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України;

- виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Пункт 1 частини 2 ст. 46 Закону визначає повноваження НААУ, які повинні забезпечити виконання, визначених у ч. 1 завдань.

Занесені до цього пункту положення охоплюють увесь діапазон можливих контактів з метою виконання завдань адвокатського самоврядування. Єдина новела Закону - його кінцева фраза, що дозволяє делегування представників (мабуть, представників НААУ) до органів державної влади.

Не зовсім чітко визначено, що мав на увазі законодавець під делегуванням представників до органів державної влади. Якщо йдеться про Верховну Раду України, то серед суб'єктів висування кандидатів в народні депутати немає громадських організацій.