Розділ «20. Дисциплінарне провадження»

Передбачаючи можливість незадоволення адвокатом прийнятим КДК рішенням, Закон надає можливість її оскарження. Ця процедура регулюється ст. 42 "Оскарження рішення у дисциплінарній справі".

1. Адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

2. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

У статтях 37-42 Закону державою в особі Законодавчої влади прискіпливо, до найменших деталей, виписано процедурні питання дисциплінарної відповідальності адвоката - члена недержавного самоврядного інституту громадської організації, якою є НААУ.

Дискутувати з цього приводу з законодавчою гілкою влади немає ні потреби, ні жодного сенсу. Може, це й краще: менше клопоту буде самоврядним органам НААУ. З іншого боку, вказані вище норми Закону регулюють не лише права та обов'язки адвокатів, але і права суб'єктів звернення до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій з приводу дисциплінарних та етичних порушень з боку адвокатів, що передбачає можливість перевірок об'єктивності рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій з боку судової влади, прокуратури.

Прагнення держави врегулювати в най дрібніших деталях діяльність недержавного самоврядного інституту, особливо такого, як адвокатура, можна зрозуміти і пояснити лише суто практичними інтересами. Адвокатура поміж інших секторів діяльності є вагомим чинником стабільності роботи судової системи країни, правоохоронних органів, державних господарських, громадських та інших структур держави.

Від організаційного стану та якості морального і професійного складу адвокатського корпусу значно залежать своєчасність та ефективність судочинства в державі. Лише стурбованістю безладом в організації адвокатської справи в країні і, як наслідок, вкрай низьким професійним і моральним станом її нинішнього складу можна пояснити таку прискіпливість держави до діяльності адвокатури.

Хотілося б розглядати таку пильну увагу з боку держави не лише як серйозну стурбованість, але і як щире бажання допомогти адвокатурі заслужено посісти належне місце в розбудові правової держави в Україні. Тому було б прийнятнішим у цій важливій і прогресивній справі не йти шляхом підміни громадських функцій самоврядної організації засобами державного регулювання.