Розділ «2.2. Провідні країни світу в зовнішній політиці Української держави: Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія, США, Канада. Азіатські країни»

Прикладом науково-технічного співробітництва між двома країнами є надання сприяння українською стороною у створенні Іраном власної літакобудівної галузі. Нагадаємо, що кілька років тому Іран закупив 12 українських літаків АН-74 виробництва Харківського авіазаводу, а тепер за ліцензіями в рамках контракту ,в кооперації з ХАЗ почав серійне виробництво пасажирського літака АН-140 на базі іранського літакобудівного заводу HESA. Проектом, розрахованим на 20 років, передбачений випуск 120 літаків АН-140. Співробітництво в цій галузі останнім часом набирає дедалі динамічнішого розвитку, що зумовлюється прагненням Ірану створити власний повний цикл виробництва літаків середнього класу, взаємною заінтересованістю та одержанням реальної економічної вигоди.

Україна розглядає зв'язки з Іраном як важливі у плані віднайдення альтернативних джерел енергоносіїв. 1992 р. урядами України, Ірану та Азербайджану були укладені угоди про співробітництво в нафтовій і газовій промисловості, згідно з якими планувалося спорудження газопроводу Іран — західний кордон України. Проектування і будівництво першої гілки планувалося у 1992—1995 pp. Але з огляду на нестачу коштів для здійснення проекту у 1997 р. досягнуто домовленості з Азербайджаном про розробку покладів нафти і газу в цій країні і постачання енергоносіїв в Україну. Іран зобов'язався поставити в Україну у 1992 р. 5 млн. т нафти і довести цю цифру до 12 млн. т у 1994 р.

У 1992 р. уряди обох держав прийняли рішення про постачання в Україну іранської нафти, природного газу, сірки, цинкового концентрату, одягу та взуття; при цьому передбачалося частину вартості нафти сплатити товарами: залізорудною сировиною, хімічною продукцією, марганцевою рудою, прокатом чорних металів, цементом, запасними частинами до автомобілів КРАЗ, тракторами, бульдозерами, електродвигунами, запасними частинами для гірничошахтного устаткування. Під час відвідання Донецької області (1992) іранська делегація уклала протокол про закупівлю в Україні окатишів та марганцевої руди. У 1993 р. двосторонні переговори сприяли укладанню міжурядових угод про співпрацю в галузі автомобільного, повітряного та морського транспорту, підписано контракт на поставку в Іран десяти літаків АН-32, а також про поставку в Україну 60 тис. т іранської нафти.

Іранський напрям співпраці в Україні називали "новим азимутом" української зовнішньої політики, він відкривав широкі можливості і привабливі перспективи. Саме Іран став першим пунктом просування українських інтересів на Близький і Середній Схід, і заінтересованість у співробітництві з ним є реальною і конкретною.

У 2005 р. країни розпочали реалізацію спільних проектів у машинобудівній, гірничо-металургійній, паливно-енергетичній промисловостях, нафтогазових комплексах і сільському господарстві. Завершується будівництво в Ірані заводу з виробництва літаків АН-140. Іранська сторона запропонувала будівництво платформи для залізничних вагонів, співпрацю в металургії та в будівництві підземних газосховищ. Крім того, іранська сторона зацікавлена збільшити інвестиції в українську промисловість і взяти участь у тендерах із продажу стратегічних українських підприємств.

Важливим партнером України у збереженні регіональної стабільності є Турецька Республіка, яка водночас виступає українським конкурентом на ринках регіону. Туреччина визнала Україну у грудні 1991 р. 4 травня 1992 р. було укладено Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Туреччиною, підписано Протокол про економічне і науково-технічне співробітництво, Протокол про встановлення повітряного сполучення, Угоду про торговельно-економічне співробітництво тощо.

Особливу увагу Анкара приділяє Криму. Туреччина взяла на себе зобов'язання щодо надання фінансової допомоги (76 млн. доларів) на облаштування кримських татар, що повернулися на історичну батьківщину. З 1996 р. почала діяти поромна переправа між Стамбулом і Ялтою. Турецька сторона мала наміри довершити будівництво готельно-туристичного комплексу в Ялті. В Анкарі відкрилося економічне представництво Криму в Туреччині. За ініціативи й матеріальної підтримки кримськотатарської організації в турецькій столиці проводяться наукові конференції з питань політико-правової і соціально-економічної ситуації на півострові.

Майбутні відносини України з Туреччиною зумовлюватимуться посиленням співпраці турецької сторони з РФ. Точки дотику обидві країни знаходять не тільки з огляду на економічні інтереси, а й на стратегічні; зокрема це стосується чорноморського ареалу, питань боротьби з тероризмом, енергетичних носіїв. Росія взяла активну участь у будівництві газопроводу "Блакитний потік", яким транспортується російський газ по дну Чорного моря до Туреччини. На переконання російського президента, у майбутньому російський газ може постачатися на південь Італії, в інші регіони Південної Європи та до Ізраїлю. Тепер Росія забезпечуватиме 60 % газових потреб Туреччини. Тоді як Росія збільшує свою роль міжнародного постачальника газу та нафти, Туреччина намагається закріпити за собою роль головного енергетичного транзитного коридору на Захід. Разом з Італією Туреччина також домагається побудови нафтопроводу вздовж газової труби. Колишній Держсекретар США Г. Кіссінджер зазначав, що глобальна боротьба за контроль над джерелами енергії нагадує боротьбу між Британською та Російською імперіями за вплив у Середній Азії у XIX ст.

В Туреччині регулярно відбуваються презентації економічного і науково-технологічного потенціалу України, можливостей авіаційної, космічної та інших галузей з використанням рекламно-інформаційних матеріалів, наданих Міністерством освіти і науки, Національним космічним агентством України та ДКБ "Південне" ім. М. Янгеля. Так, ЗО серпня 2003 р. Харківське державне авіаційне підприємство провело в Анкарі презентацію багатофункціонального літака АН-74-300 ТК з демонстраційними польотами.

Туреччина активно працює в напрямі розвитку та модернізації стратегічно важливих високотехнологічних галузей, зокрема аерокосмічної сфери, а також розширення власної науково-технологічної бази. Туреччину можна вважати одним із перспективних партнерів та ринків збуту наукомісткої продукції з огляду на розширення її співпраці з ЄС: 2003 р. набув чинності Меморандум про взаєморозуміння щодо участі Туреччини в Шостій рамковій програмі ЄС (EU 6 Framework Programme on Research). У 2003 p. суттєво розширилася договірно-правова база двостороннього науково-технічного співробітництва між Україною і Туреччиною. У травні було укладено міжурядову Угоду про співробітництво в галузі науки та високих технологій. Міністерство освіти і науки України та Рада з питань науково-технічних досліджень Туреччини (ТЮБІТАК) уклали Виконавчий протокол про співробітництво та Статут Міжнародної лабораторії високих технологій. Ці документи конкретизують напрями Й механізми співпраці по лінії Міністерства освіти і науки України — ТЮБІТАК, а також складають схеми фінансування спільних науково-дослідних проектів. Між НАН України та Радою ТЮБІТАК було підписано рамкову Угоду про співробітництво, що створило необхідну договірно-правову базу для здійснення спільних науково-дослідних проектів у галузях фундаментальних і прикладних досліджень. У грудні 2003 р. укладено Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузі охорони довкілля.

Поступово зростає і розширюється економічна співпраця України з Турецькою Республікою, причому постійно утримується для України позитивне сальдо в торгівлі. Так, показники обсягів експорту товарів у 2002 р. і 2003 р. становили 1235,4 і 902,1 млн. доларів, а імпорту, відповідно, 195,3 і 312,3 млн. доларів. Привертає увагу тенденція збільшення обсягів імпортованих Україною товарів (у 1,6 раза). У 2005 р. експорт становив 2,03 млрд. доларів, а імпорт — 607,7 млн.

Отже, у найближчий період необхідно виробити прагматичний підхід України до просування вітчизняних товарів на ринки Близького і Середнього Сходу, Африки, Азії і Південної Америки; поступового перетворення України в один із головних транспортних і комунікаційних перехресть, у важливий центр газових і нафтових шляхів.