Розділ «1.2. Чинники формування зовнішньополітичних засад»

Засади, на яких Україна втілює в життя свій зовнішньополітичний курс, ґрунтуються на дотриманні загальновизнаних норм і принципів міжнародного права, Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької хартії для нової Європи та інших документів ОБСЄ. У міжнародному праві принципи мирного співіснування, поважання загальнолюдських цінностей, активної співпраці на міжнародній арені є визначальними. Вони передбачають на взаємній основі:

· суверенну рівність і поважання суверенітету;

· територіальну цілісність і непорушність кордонів;

· невтручання у внутрішні справи;

· дотримання і виконання міжнародних договорів і зобов'язань;

· врегулювання міжнародних спорів і конфліктів тільки мирними, політичними засобами.

· Серед зовнішньополітичних цілей, які за багатьма параметрами збігаються із завданнями національної безпеки, виокремимо:

· утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;

· забезпечення стабільності міжнародного становища України;

· збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів;

· входження національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;

· захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном;

· створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом;

· поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

В Основному Законі країни — Конституції України — людина піднесена до ступеня найвищої цінності: "Людина, її життя і здо-

ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" (ст. 3). А національні інтереси полягають у захисті громадянина, суспільства і держави.

Одним із перших документів, у якому зазначалися основні напрями зовнішньої політики України, була Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Декларація проголосила невід'ємне право української нації на економічну самостійність, екологічну безпеку; недоторканність території УРСР (ст. V); право на частку в загальносоюзному багатстві: зокрема, в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, які створено завдяки зусиллям народу Республіки (ст. VI); право задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами Республіки (ст. VIII).

Поза тим, у Декларації проголошено намір України в майбутньому бути постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї (ст. IX). Міжнародну правосуб'єктність України закріплює ст. X, у якій ідеться також про право на безпосередні зносини з іншими державами шляхом укладання договорів, обміну дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, створення дипломатичних та інших установ.

У Декларації зафіксовано, що УРСР бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах. Тобто постало завдання стати повноправним членом таких міжнародних організацій, де Україна не була представлена або була представлена як виразник інтересів СРСР.