Розділ «3.4. Міжнародні фінансові структури в політиці України»

Важливими компонентами зовнішньополітичного курсу в забезпеченні національних інтересів будь-якої держави є захист і посування економічних інтересів. Саме економічні чинники впливають на формування зовнішньополітичної стратегії, а в деяких випадках і визначають її. Зовнішня політика, одним з пріоритетних завдань якої є сприяння високому економічному зростанню держави і досягнення гідного місця в міжнародному поділі праці, як правило, спрямована на віднайдення нових і розширення вже наявних ринків для національного виробництва, забезпечення його енергетичними ресурсами й сировиною, розширення сфер інвестицій з одночасним залученням зарубіжних інвесторів. Для України, економіка якої перебуває на стадії трансформації в ринкову, економічна дипломатія набуває особливого значення й покликана розв'язувати такі завдання:

· досягнення мінімуму ризиків подальшої інтеграції України у світову економіку з урахуванням забезпечення економічної безпеки країни;

· формування справедливої міжнародної економічної системи за повноправної участі України у міжнародних економічних організаціях;

· розширення вітчизняного експорту в раціоналізації імпорту в країну, сприяння українському підприємництву за кордоном, протидія дискримінації вітчизняних виробників і експортерів, забезпечення дотримання вітчизняними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності українського законодавства під час здійснення подібних операцій;

· сприяння залученню іноземного капіталу — інвестицій у реальний сектор і пріоритетні сфери української економіки;

· збереження та оптимальне використання української власності за кордоном;

· обслуговування українського зовнішнього боргу відповідно до реальних можливостей країни, максимальне повернення засобів у рахунок кредитів іноземних держав;

· формування комплексної системи українського законодавства і міжнародної договірно-правової бази в економічній сфері.

Провідна роль у зовнішньополітичному забезпеченні економічних інтересів України належить Міністерству закордонних справ і його дипломатичним представникам за кордоном. Зауважимо, що координація зовнішньоекономічної діяльності Української держави, створення прийнятної атмосфери для українського бізнесу за кордоном, рекомендації щодо добору партнерів тощо — функції для МЗС України досить нові, хоча в світі вже давно склалася схожа практика. Економічна діяльність МЗС полягає також в ініціативній розробці концепцій і програм розвитку взаємодії з різними регіонами світу і регіональними міжнародними форумами та організаціями. Це — програми співпраці України з Європейським Союзом, Плани дій Україна — НАТО, програми співробітництва з окремими країнами регіону, ЦЄІ, ЦЕФТА, структурами СНД, концепції співпраці з ОЧЕС, просування до членства в СОТ тощо. Розвивається діалог по лінії МЗС — український бізнес. Установлені регулярні контакти міністерства з Українським союзом промисловців і підприємців (УСПП), асоціаціями металургів, транспортників, виробників сільськогосподарської продукції тощо. їм надається цільова зарубіжна інформація, можливість виходу на зв'язки зі схожими зарубіжними структурами. Як форми спільного просування українських інтересів за кордоном успішно функціонують "ділові ради" українських компаній, що працюють на певних регіональних ринках, структурні комітети співпраці при главах країн, комісії зі співробітництва, представництва при міжнародних організаціях, торговельно-економічні місії в посольствах, торговельні палати.

Одним із пріоритетів МЗС України на економічному напрямі в нових умовах є сприяння українському експорту, закріплення його позицій на традиційних ринках і засвоєння нових. При цьому предметом особливої уваги залишається військово-технічне співробітництво і державне лобіювання експорту українського озброєння.

Глобалізація світової економіки висуває перед українською економічною дипломатією і дипломатичною службою нові завдання, вимагає їх активізації на всіх напрямах міжнародного економічного співробітництва та конкурентного протистояння. Відповідно збільшується значення універсального і регіонального чинників міжнародних організацій. У сфері торгівлі держави керуються нормами і правилами Світової організації торгівлі (СОТ), при врегулюванні боргів — Паризького клубу, а в Європейському Союзі торгово-політичні повноваження країн-член і в делеговані наднаціональним органам.

Визначальне значення для всієї економічної політики України матиме, лоза сумнівом, вступ країни до Світової організації торгівлі, яка розробляє систему правових норм міжнародної торгівлі та здійснює контроль за їх дотриманням. Основними цілями СОТ є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв'язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень. СОТ має статус спеціальної організації ООН і являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. СОТ формує міжнародні правила, яких повинні дотримуватися країни-члени у здійсненні торговельних відносин, а також забезпечує умови для проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. СОТ була створена 15 квітня 1994 p., ставши правонаступницею ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі) — організації, яка функціонувала від 1947 до 1994 р. й налічувала 128 членів. У рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі, скасування тарифних обмежень та зниження митних зборів. У ході останніх переговорів, відомих під назвою "Уругвайський раунд", були досягнуті найважливіші домовленості (28 угод). Основні з них такі:

· Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами;

· Генеральна Угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами;

· Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТР1ПС);

· Угода про вирішення спорів;

· Угода про сільське господарство;

· Угода про застосування санітарних та фіто санітарних заходів;

· Угода про технічні бар'єри в торгівлі;