Розділ «2.2. Провідні країни світу в зовнішній політиці Української держави: Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія, США, Канада. Азіатські країни»

Зауважимо, що саме Канада однією з перших країн "Великої сімки" розвивала політичний діалог з нашою країною і сприяла нашій державі утверджуватись як рівноправному учасникові міжнародного співтовариства, зокрема переходити на нові засади ринкової економіки. Спираючись на традиції дружніх відносин і взаєморозуміння, що склалися між країнами, та практику взаємних консультацій і співробітництва в міжнародних організаціях, Україна розраховує на подальше поглиблення взаємодії України й Канади у міжнародних структурах, передусім в Організації Об'єднаних Націй.

Серед міжнародних проблем, що становлять спільний інтерес, вирізняються такі:

· проведення миротворчої діяльності та розвиток механізму превентивної дипломатії;

· питання перегляду шкали внесків країн-членів до регулярного бюджету та на операції з підтримання миру;

· проблеми реформування системи ООН, зокрема реформи Ради Безпеки ООН, а також соціальних і економічних структур Організації.

Поза тим Україну цікавлять питання відшкодування їй збитків, яких вона зазнала внаслідок застосування Радою Безпеки економічних санкцій проти Союзної Республіки Югославія (Сербія і Чорногорія); міжнародна допомога в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС тощо. З урахуванням ролі та місця Канади в системі міжнародних відносин, її авторитету в міжнародних організаціях, зокрема в ООН, загального прихильного ставлення до України з канадською стороною пророблялися можливі форми підтримки та конкретної практичної допомоги Україні для вирішення зазначених проблем.

Економічна співпраця між країнами значно відстає від розвитку політичного діалогу. Канадська програма щодо України складається з технічної допомоги, допомоги з питань ядерної безпеки та гуманітарної допомоги. Програма, яку було розпочато в липні 1991 p., мала на меті три основні завдання: підтримка процесу переходу до ринкової економіки, сприяння демократичного розвитку і збільшення торгівлі та інвестиційних зв'язків з Україною. Ця Програма відродження Східної Європи, яка впроваджується в життя Канадським міністерством закордонних справ та міжнародної торгівлі, забезпечувала фінансування 34 ініціатив щодо розвитку торговельних відносин між канадським приватним сектором та українськими партнерами. У рамках програми було надано 41 млн. доларів на 70 проектів. Серед основних проектів канадської допомоги, які втілюються в життя, можна виокремити демократичний розвиток і ефективне управління, розвиток приватного сектору, охорону здоров'я, сільське господарство, навколишнє середовище. Канада першою із західних держав відкрила для України через Корпорацію з розвитку експортну кредитну лінію на 50 млн. доларів.

Водночас попри всі заходи щодо активізації українсько-канадського економічного співробітництва, торгівля товарами перебуває на низькому рівні: експорт у 2002 і 2003 pp. навіть скоротився і становив, відповідно, 41,1 і 36,3 млн. доларів, а імпорт збільшився — з 22,5 до 74,4 млн. доларів, тобто у 3,3 раза. Рівень товарообороту не відповідає можливостям обох сторін: у 2005 р. цей показник становив 177 млн. доларів. Деякі перспективи співпраці прогнозуються в галузі сільського господарства, енергетиці, у тому числі й тепловій. Особливої уваги заслуговує співпраця в галузях біотехнології та генетично модифікованих організмів, інформаційних технологій і телекомунікацій, захисту навколишнього середовища і біобезпеки.

Значну роль у підтримці новонародженої Української держави відіграла українська діаспора Канади, яка надавала організаційну, матеріальну допомогу та моральну підтримку. Діаспора бере активну участь і в політичному житті країни. Конгрес українців Канади, що об'єднує близько мільйона канадців українського походження і який фактично лобіює інтереси України в цій державі, сприяв наданню матеріальної допомоги урядом Канади для направлення своїх спостерігачів (близько 1500 осіб) на повторне голосування у другому турі виборів Президента України (26 грудня 2004 р.), у чому їх підтримав прем'єр-міністр Канади Пол Мартін. До того ж уряд Канади направив в Україну 41 спостерігача по лінії ОБСЄ. Це найбільша група спостерігачів, яку Канада будь-коли направляла за кордон. Уряд Канади також заявив про готовність запропонувати інші форми допомоги для проведення виборів Президента України. Президент України, характеризуючи перші кроки канадського керівництва щодо підтримки Україні на міжнародній арені, зазначав, що фактично Канада вивела Україну в світ.

Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (ATP)

Країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) мають значний інтерес для України з погляду розвитку вітчизняної промисловості, експорту новітніх технологій, наукового співробітництва. У цьому регіоні, який названо регіоном XXI століття, проживає більше як половина людства, виробляється понад SO % товарної продукції світу, сконцентровано 40 % обсягу світової торгівлі. АТР забезпечує половину всіх світових інвестицій. Він відіграє дедалі помітнішу роль і в глобальній політиці. За панування в регіоні йде боротьба між могутніми країнами світу. Економічні успіхи Японії, Китаю, Республіки Корея, Індонезії, Сінгапуру, Таїланду, Австралії, Малайзії заслуговують на увагу, досвід цих країн може бути використаний і Україною.

Одним із основних чинників зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної стратегії України є збалансований розвиток зв'язків із країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Між країнами АТР і Україною розвивається співпраця в залученні інвестицій для реконструкції і переобладнання вітчизняних підприємств, у судно - та авіабудуванні, освоєнні космосу, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Країни АТР виявляють інтерес до української металургії, машинобудування, військово-технічної продукції. Перспективним може бути залучення України до таких об'єднань, як Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27 грудня 1991 p., а посольство в Україні відкрила 1992 р. Восени

1992 р. відбулися офіційні візити до КНР Президента України Л. Кравчука і в грудні 1995 р. — Президента України Л. Кучми. З КНР укладено більше як 50 двосторонніх договорів, зокрема Декларація про розвиток і поглиблення відносин дружби і співробітництва між Україною і КНР, Угода про основні принципи двосторонніх відносин у політичній, економічній та гуманітарній сферах. 4 грудня 1994 р. уряд КНР виступив із Заявою про надання Україні гарантій безпеки як неядерній державі. Цей документ закріпив підтримку неядерного курсу України п'ятьма ядерними державами світу.

Торговельно-економічні відносини регулюються також угодами й домовленостями про взаємний захист інвестицій, морський транспорт, уникнення подвійного оподаткування та ін. 27 квітня 1992 р. в Києві підписано Угоду між Урядом України та Урядом КНР про науково-технічне співробітництво. 31 жовтня 1992 р. була створена Міжурядова українсько-китайська комісія з питань торговельно-економічного співробітництва, в рамках якої почала працювати Комісія з науково-технічного співробітництва. Основними позиціями експорту Китаю в Україну є вироби текстильної, легкої, харчової промисловості, продукція машинобудування. Україна постачає КНР металовироби, прокат чорних металів, машини, обладнання, транспортні засоби. Україна і Китай допомагають одне одному у військовій галузі, в розвитку електроніки, ракетно-космічної техніки, в суднобудуванні, здійсненні конверсії. Загальний обсяг товарообороту між Україною і Китаєм у 1996 р. становив майже 900 млн. доларів, Україна мала при цьому позитивне сальдо.

В нашій країні зареєстровано 68 спільних підприємств, китайськими підрядними будівельними організаціями збудовано об'єктів на загальну суму 2,6 млн. доларів. Обсяг китайських інвестицій у 1996 р. становив 10 млн. доларів. Україна взяла участь у тендері на спорудження гідроенергетичного комплексу "Три ущелини" на р. Янцзи, теплової електростанції у провінції Хебей, хімічного комплексу з виробництва карбаміду, вугільної шахти у Північному Китаї та ін.

Під час візиту до Китаю Л. Кучми (1995) глава КНР Цзян Цземінь заявив, що Україна є важливим торговим партнером Китаю серед країн СНД, Центральної і Східної Європи і обидві країни мають значний потенціал для подальшого розгортання торговельно-економічної співпраці1. Наприкінці 90-х років в українсько-китайській торгівлі простежувалось певне скорочення її абсолютних обсягів, зумовлене негативними чинниками, з-поміж яких — підвищення цін на енергоносії в країні, введення тендерних торгів на магнезит і плавиковий шпат у КНР, недосконалість договірно-правової бази тощо. На початку нового тисячоліття товаропотоки між Україною і Китайською Народною Республікою збільшилися, при цьому привертає увагу стрімке зростання обсягів китайських товарів в Україну. Якщо у 2002 і 2003 pp. український експорт становив, відповідно, 699,9 і 1002,7 млн. доларів, то імпорт — 259,7 і 519,2 млн. (збільшився удвічі). Тенденція швидкого зростання обсягів китайського імпорту в Україну зберігалась і в 2004—2005 pp. Обсяг товарообороту 2005 р. становив 2,52 млрд. доларів, при цьому негативне сальдо зросло до 1,09 млрд.

Україна вбачає значні потенційні можливості в галузі науково-технічного співробітництва з Китаєм. У 1994 р. академії наук двох країн підписали План співробітництва на 1995—1996 pp. У 1996 р. Інститутом електрозварювання ім. Є. Патона укладено і реалізовано контракт на поставку ре й козварювальної машини для будівництва метрополітену в Гуанчжоу.

На виконання Угоди про науково-технічне співробітництво між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки в червні 1997 р. в Пекіні відбулося перше засідання Комісії з науково-технічного співробітництва. Сторони розглянули й погодили 14 спільних проектів. У травні 2000 р. комісія розглянула й затвердила 17 нових проектів, запропонованих обома сторонами. Міністерство освіти і науки України профінансувало ці проекти. У травні 2002 р. в Пекіні відбувся "Тиждень високих технологій", під час якого було репрезентовано розробки семи наукових установ та вищих навчальних закладів України, підписано Угоду між Урядом провінції Цзілінь та Міністерством освіти і науки України про науково-технічне співробітництво. В м. Харбін провінції Хейчунцуан відкрили "Зваркоград" українсько-китайського дослідного центру зварки.

Значний інтерес китайська сторона виявляє до впровадження у виробництво розробок українських учених таких наукових установ, як Інститут електрозварювання ім. Є. Патона НАН України, НТК "Інститут монокристалів" НАН України, Київський державний університет будівництва та архітектури, Інститут проблем матеріалознавства НАН України, Інститут надтвердих матеріалів НАН України, Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут" та ін.