Розділ «2.2. Провідні країни світу в зовнішній політиці Української держави: Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія, США, Канада. Азіатські країни»

Одним із основних механізмів у міжнародній науково-технічній діяльності України та КНР є створення спільних підприємств із науковими та конструкторськими організаціями розвинутих у науково-технічній сфері держав, залучення їхнього досвіду та наукових досягнень. Прикладом є плідна співпраця науковців Інституту електрозварювання ім. Є. Патона НАН України з китайськими колегами у спільному підприємстві "Міжнародний інженерний центр ім. Є. Патона", створеному в м. Гуйлінь, який впритул займається питаннями застосування нових методів зварювання в атомній енергетиці. НТК "Інститут монокристалів" НАН України згідно з договорами співпрацює з Інститутом фізики високих енергій Китайської академії наук. Це такі проекти, як розробка та виготовлення пластмасових сцинтиляторів до проекту з фізики високих енергій; розробка та виготовлення детекторів-фосвічей і детекторів на основі монокристалів для досліджень космічного випромінювання на китайських супутниках.

За домовленістю з Пекінським заводом ядерних приладів провадиться розробка та поставка детекторів для радіометрів. Разом із фірмою "Орієнтал Сайєнтифік Інструмент" здійснюється розробка та виготовлення кристалів Csl (TL) великої площі для промислових гама-камер. З української сторони участь у технопарку бере державне підприємство "Київський державний центр науково-технічної і економічної інформації" (Київ ЦНТЕІ).

Одним із реальних проектів двостороннього співробітництва стало започаткувати я першого українсько-китайського парку високотехнологічного співробітництва, який було відкрито в провінції Шаньдун у листопаді 2002 р. Основною метою діяльності технопарків є формування ефективного механізму для налагодження взаємовигідного трансферу високих технологій, спільна розробка науково-технічних проектів та їх освоєння, впровадження у виробництво і подальший вихід на китайський, український та інші ринки; створення спільних підприємств з реалізації наукоємної і високотехнологічної продукції; рекламно-інформаційна, кадрова і маркетингова підтримка спільних науково-технічних проектів тощо. У січні 2003 р. в Харбіні (провінція Хейлунцзян) відкрито два українсько-китайські технопарки: українсько-китайський Центр зварювання і споріднених технологій, угоду про створення якого було підписано між Інститутом електрозварювання ім. Є. Патона НАН України й Харбінським інститутом зварювання, і Хейлунцзянський центр науково-технічного співробітництва Китаю та України. Проведено роботу щодо встановлення між містами Харковом і Цзінанєм відносин особливого партнерства у сфері високих технологій. Серед питань співпраці — дослідження й використання космічного простору у мирних цілях, що виконувалися за п'ятирічною програмою (2001—2005), прийнятою 2000 p.; співробітництво у сфері охорони інтелектуальної власності тощо.

Значного розвитку набули двосторонні зв'язки між Україною і КНР у гуманітарній та культурній галузях. У жовтні 1993 р. підписано міжурядову Угоду про культурне співробітництво. За Угодою про співробітництво між Міністерством освіти і науки України та Державним комітетом КНР у справах освіти 14 навчальних закладів України здійснюють прямі контакти з 36 китайськими вищими навчальними закладами.

Особливу увагу надають уряди двох країн взаємодії міжнародних організацій. Позиції обох країн з багатьох політичних питань є близькими або збігаються. Це стосується питань боротьби з гегемонізмом і політикою сили на міжнародній арені, проблем ядерного роззброєння, розподілу шкали внесків в ООН, боротьби з міжнародною злочинністю тощо. Україна підтверджує незмінність своєї позиції у "тайванському питанні": Тайвань є однією з провінцій Китаю, а центральний уряд КНР у Пекіні — єдиний законний уряд усього Китаю.

Отже, всебічний розвиток двосторонніх відносин України і Китаю покликаний сприяти забезпеченню суверенітету, територіальної цілісності та безпеки України, зміцненню її міжнародного авторитету, реалізації національних інтересів в АТР. Водночас слід зазначити, шо в останні роки інтерес китайських інвесторів до України почав згасати. Це пов'язано не тільки з економічними проблемами нашої держави, а й зі світовою політичною кон'юнктурою.

Одним із активних партнерів України серед провідних країн світу є Японія. Визнавши незалежність України 28 грудня 1991 p., вже 28 січня 1992 р. Японія встановила з Україною дипломатичні відносини, а з наступного року в Києві відкрилося посольство Японії. У відповідь у вересні 1994 р. в Токіо розпочало роботу посольство України. Своєрідним стимулом для розвитку двосторонніх відносин було підписання Україною Тристоронньої заяви в січні 1994 р. про відмову від ядерної зброї. Японія висловлювала цілковиту підтримку суверенітету та територіальної цілісності України. Зазначимо, що наполеглива політика Української держави стосовно без'ядерного статусу, практичні кроки в цьому напрямі здобули повагу в багатьох країнах світу і стали певним чинником для розбудови й поглиблення співпраці. Японський уряд високо оцінив цей факт і запевнив, що Японія надасть Україні допомогу в реформуванні економіки та розв'язанні складних проблем у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи.

Слід зазначити, що японська сторона приділяє цим питанням особливу увагу. Зазнавши ядерного лиха під час Другої світової війни у Хіросимі й Нагасакі, японський народ добре розуміє проблеми нашої держави з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і бере активну участь у наданні фінансово-технічної й гуманітарної допомоги медикаментами та обладнанням. З цією метою в Японії в м. Нагоя було утворено спеціальний центр — Фонд допомоги жертвам Чорнобиля, діє проект допомоги дітям "Чорнобиль — Сасакава", розвивається співпраця японської сторони з Національним центром радіаційної медицини України тощо. За благодійну діяльність і надання допомоги постраждалим у результаті аварії на ЧАЕС у жовтні 1996 р. керівника японського центру И. Сасакаву було нагороджено відзнакою Президента України — орденом "За заслуги" III ступеня. Протягом 1992—1994 pp. фінансування ліквідації наслідків аварії та гуманітарна допомога становили 50 млн. доларів, у 1996 р. — 1,5 млн. доларів, а на ядерне роззброєння надано 16 млн.

Широку програму Японія здійснює з підготовки українських фахівців для енергетичної галузі, фінансової сфери, менеджменту, зв'язку тощо. У Спільній заяві України і Японії (березень 1995 p.), підписаній Президентом Л. Кучмою і Прем'єр-міністром Т. Муроямою, сформульовані базові принципи розбудови українсько-японських відносин. Японія заявила про підтримку України в її просуванні до ГАТТ/СОТ, визнала нашу державу як країну з перехідною економікою, що надає переваги в світовому економічному просторі. Вирішено питання про правонаступництво договірної бази, що залишилась у спадщину від СРСР. Підписано документи з питань ліквідації ядерної зброї, розташованої на території України. Активізується співпраця з провідними корпораціями Японії — "Іточу", "Сумімото", "Міцубіші".

В економічному співробітництві України та Японії можна виокремити кілька основних моментів: автомобільний бізнес, хімічна, телекомунікаційна і сталева галузі. В Україні розгорнула роботу компанія "Мазда Моторе Україна" (ММУ). Якщо у 1994 р. було продано 200 автомобілів через цю фірму в Україні, то в 1995 р. — 350. У хімічному бізнесі переважає експорт сечовини та амонію з України на суму контрактів 7 млн. доларів, а також віскозної нитки Черкаського комбінату "Хімволокно". Укладено контрактів на 7 млн. доларів на розвиток так званого шовкового шляху XXI ст. З України експортуються алюмінієві вироби на 2,5 млн доларів на рік, сталеві конструкції, феросплави, мінеральні добрива, продукти нафтопереробки. У 1994 р. товарообіг між країнами становив 140 млн. доларів, що вдвічі перевищило показник 1993 p., але не на користь України: негативне сальдо становило майже 40 млн. доларів. У 2005 р. експорт українських товарів в Японію скоротився і становив 82 млн. доларів, а імпорт збільшився — 548,2 млн. Негативним чинником є те, що обсяги імпорту порівняно з експортом, який поступово згортається, зростають швидшими темпами.

Привертають увагу своєрідні підходи японських бізнесменів до співпраці з Україною: вони вкладають чималі гроші у розробку родовищ і покладів у третіх країнах, виробляють в Україні з сировини продукт і везуть у Японію. Таким чином, Японія вивільняється від забруднення екологічно небезпечними підприємствами. Нині в українсько-ялонському співробітництві переважає сировинний ухил. Імпорт в Україну характеризується високою якістю машинно-технічної та електронної продукції. При цьому Японія є транзитною стороною, яка укладає договори з третіми країнами, постачаючи їм готовий продукт: віскозну нитку і сталеві конструкції.

На перспективу японська сторона запропонувала свою допомогу в реконструкції нафтопереробних заводів для глибокої переробки нафти — AT "Кременчукнафтооргсинтез" і AT "Нафтохімія Прикарпаття". Намічено розробку сировинних копалин Республіки Гвінеї з наступним виробництвом алюмінію в Україні та експортуванням його в готовому вигляді до Японії. Передбачено також реконструювати об'єкти промисловості та енергетичного виробництва, збудовані СРСР в азіатських країнах.

Уряд Японії 1996 р. прийняв рішення ввести систему страхування для найперспективніших українсько-японських проектів та інвестиційного капіталу, що надходитиме з Японії під ці проекти. Такий крок відкрив широкі можливості для збільшення японських підприємств в Україні та японських інвестицій. 29 березня 2005 р. між Японським банком міжнародного співробітництва і Кабінетом Міністрів України підписано кредитну угоду з проекту розвитку аеропорту "Бориспіль", а також досягнуто домовленостей щодо співробітництва в низці екологічних проектів і спорудженні мостового переходу через Південний Буг. З цього приводу "Укрексімбанк" (Київ), який є універсальною кредитно-фінансовою установою зі стовідсотковим держ. капіталом, підписав кредитну угоду з Японським банком міжнародного співробітництва і Bank of Tokio-Mitsubishi з початковим лімітом 50 млн. доларів, суми яких збільшуватимуться з використанням засобів. Засоби спрямовуватимуть на фінансування кредитних проектів з імпортування товарів і обладнання з Японії в Україну, а також на модернізацію, реконструкцію і технічне переоснащення українських підприємств.

У зовнішньополітичній площині Україна підтримала кандидатуру Японії в її призначенні на місце непостійного члена Ради Безпеки ООН.

Однією з індустріально розвинутих країн світу є Республіка Корея. Вона посідає провідні місця щодо виробництва суден, легкових автомобілів, виплавки сталі, випуску продукції електроніки, є одним із провідних світових інвесторів. Країна здійснює програму розвитку власної аерокосмічної промисловості. Південнокорейські вчені повторили реакцію "холодного" ядерного синтезу. Створено потужну енергетичну базу: 35 % енергії виробляють 10 блоків АЕС. Усьому світу відомі десятки провідних корейських компаній. Наприклад, у галузі автомобілебудування "Кіамоторс", яка має свої виробництва на Тайвані, в Ірані, В'єтнамі, Венесуелі, Індонезії, Німеччині і продає автомобілі у 120 країнах світу. Промислова група "Халла" об'єднує десятки компаній у різних галузях — суднобудуванні, будівництві цементних заводів, аерокосмічній галузі тощо. "Халла" є основним постачальником обладнання для паперової промисловості, виробником автоматичних приладів, засобів захисту навколишнього середовища, продукції ВПК тощо. "Ханбо Груп" складається з кількох компаній, що спеціалізуються у певній галузі промисловості: сталеливарній, видобутку вугілля, розробки нафти, залізної руди та природного газу, фармацевтичній промисловості тощо. "Самсунг електроніко" є однією з провідних компаній світу з виробництва телекомунікаційних систем, комп'ютерів, організаційної та побутової техніки, напівпровідників. Вона має представництво в Україні, але обмежується збутом побутової техніки. Основними сферами діяльності корпорації "Хюндай" є торгівля, будівництво, судно- та автомобілебудування, виготовлення електронного та електротехнічного обладнання.

Військовий бюджет країни наприкінці 1990-х років дорівнював 16,5 млрд. доларів. Республіка Корея має могутній військово-промисловий потенціал. На озброєнні її армії знаходиться понад сто сучасних військових літаків, більшість яких оснащені ядерною зброєю (за деякими свідченнями на американських базах у Кореї розміщено понад тисячу одиниць ядерної зброї). Загальна кількість збройних сил Кореї становила понад 700 тис. осіб.

Правлячі та ділові кола Республіки Корея відводять Україні пріоритетне (після Росії) місце серед перспективних партнерів простору СНД. Україна розглядається як потенційно могутня держава, як "торговельний плацдарм" і один із нових центрів стабільності на стику Європи та Азії. Україна зі свого боку, розбудовуючи відносини з РК, зважено ставиться до "корейського питання", проводить політику підтримки цивілізованого вирішення корейської проблеми і наступного еволюційного об'єднання РК та КНДР. Перший державний візит у Республіку Корея Президент України Л. Кучма здійснив у грудні 1996 р. В ході візиту було підписано Декларацію про принципи відносин і співробітництво, Угоду про взаємне сприяння і захист інвестицій, Угоду про повітряне сполучення, Меморандум про взаєморозуміння щодо заснування Спільного Комітету з торгівлі між Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та Міністерством торгівлі, промисловості та енергетики РК. У спільній Декларації йшлося про прагнення сторін розвивати дружні стосунки згідно з принципами суверенної рівності, докладати зусилля для досягнення загального Й повного роззброєння, сприяти торговому та економічному співробітництву, у тому числі у сфері захисту навколишнього середовища, боротьбі зі злочинністю, міжнародним тероризмом; непорозуміння між сторонами вирішуватимуться шляхом переговорів згідно зі Статутом ООН.

Торговельні зв'язки України з Республікою Корея є стабільними з переважним зростанням імпорту: якщо в 1994—1995 pp. обсяг товарообігу становив близько 100 млн. доларів з позитивним сальдо для України, то в наступні роки склалося від'ємне сальдо. Імпорт корейських товарів різко зростав і становив у 2005 р. 648,5 млн. доларів, а експорт — 202,17 млн.

Асортимент українського експорту до Республіки Корея є досить обмежений. В основному це продукція, яку не можна віднести до визначальних товарів українського експорту — плавучі маяки, сигнальні судна, земснаряди, плавучі крани, вироби з алюмінію тощо. Статті корейського імпорту в Україну є традиційними: різноманітна аудіо - та відеоапаратура, інша побутова техніка. В зоні відчуження ЧАЕС на базі Центру міжнародних наукових досліджень протягом трьох років здійснювався спільний українсько-корейський проект з проблем реабілітації урбанізованих територій та розробки нових засобів дезактивації земель і споруд.

Перспективним напрямом науково-технічного співробітництва між країнами є дослідження і розробка сенсорів та приладів для вимірювання радіоактивності, які потрібні для систем радіаційної безпеки АЕС, радіаційного контролю. 2002 р. в Інституті монокристалів (м. Харків) відкрито спільну Українсько-південнокорейську дослідну лабораторію, засновану Інститутом монокристалів та Технологічним центром ядерної безпеки Ханіангського університету (м. Сеул). Створення лабораторії сприятиме розвитку співпраці між двома країнами в науково-технічній сфері, ознайомленню з науковими досягненнями українських учених та прискорить впровадження цих досягнень у виробництво. Корейська сторона виявляє також інтерес до співпраці з українськими партнерами в таких перспективних і традиційно високорозвинених в Україні галузях науки, як авіація, теплотехніка, матеріалознавство, ядерна енергетика і ядерна безпека, оптика.