Розділ «2.2. Провідні країни світу в зовнішній політиці Української держави: Німеччина, Італія, Франція, Велика Британія, США, Канада. Азіатські країни»

Національним інтересам України відповідає активна розбудова двосторонніх відносин із Францією. Це зумовлено передусім її світовим лідерством в окремих напрямах технологічного прогресу, необхідністю збалансувати іноземну присутність на українському ринку капіталів і товарів, а також політичною вагою Франції. Завдяки французькій підтримці позитивно вирішено питання реструктуризації зовнішнього боргу України перед Паризьким клубом кредиторів, отримання фінансування ЄБРР на подолання наслідків аварії на ЧАЕС.

Основні зусилля у торгово-економічній сфері на початку XXI ст. були спрямовані на закріплення позитивних тенденцій послідовного збільшення торговельного обігу між обома країнами. Майже третина експорту України до Франції — це готовий одяг (31 %), який виробляється в Україні за давальницькими схемами. Другу, третю й четверту позиції займають метали та металопродукція (12 %), горючі та пальні матеріали (12 %), продукція сільського господарства (10 %). Привертають увагу щорічні коливання обсягів експорту до Франції продукції сільського господарства (2003 р. зростання в 4 рази), що можна пояснити як рівнями врожайності, так і змінами правил торгівлі з української сторони (наприклад щодо насіння соняшнику). Товарна структура українського імпорту з Франції є більш рівномірною і не має яскраво виражених товарних позицій. У період 2000 — 2003 pp. перші чотири позиції займали хімічна продукція (16 %), фармацевтика, парфумерія та косметика (13 %), електричне та електронне обладнання (12 %), механічне обладнання (12 %).

Поступово окреслилася тенденція зростання обсягів взаємного надання послуг, особливо тих, що надаються Україною Франції (в основному транспортних, що характеризує Україну як транзитну державу). Зростають і французькі інвестиції (2003 р. — 49,2 млн доларів), спрямовані у сільське господарство, харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції.

Основні можливості розширення українського експорту пов'язані з хімічною продукцією (добрива, синтетичні смоли та пластмаси), металолом (в основному для реекспорту в треті країни), металевим брухтом та кольоровими металами, деревиною, олійними культурами, а також організацією спільних виробництв одягу, його напівфабрикатів та ін.

Перспективи поглиблення співробітництва криються у завантаженні потужностей українських машинобудівних підприємств замовленнями на виготовлення комплектувальних, запасних частин, оснастки; експорт до Франції рослинних протеїнів (гороху) на основі використання французького насіння; використання французьких кредитів для залучення ноу-хау з перспективою експорту продукції в треті країни. Французька сторона активізувала інвестиційну діяльність у напрямі створення супермаркетів ("Брікостор" та "Каррефур"), розвитку систем постачання та очищення води ("Стеро"), вирощування та переробки льону, будівництва готелів, автошляхів тощо.

Одним із перспективних напрямів двосторонньої співпраці залишається участь французьких компаній (Фраматом, EDF, Campenon, Bernard, Bouygues) в розвитку ядерної енергетики України (проект Х2Р4, будівництво сховищ для відпрацьованого ядерного палива, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи). Така співпраця в ядерному секторі енергетики має своєрідне підґрунтя. Франція особливо чутливо ставиться до відновлення потужностей АЕС, гарантування їх безпеки, зокрема в Східній Європі.

Особливої перспективності набуває співробітництво в агропромисловому секторі у питаннях створення в Україні цивілізованого зернового ринку — співпраця з національним офісом зернових Франції ONIC; розвиток насінництва, виробниче використання ячменю — з фірмою Malteroup; виробництво високоякісних молочних продуктів (у тому числі на експорт до третіх країн відомого масла "Президент", французьких сирів) — з компанією Lactalic в Миколаївській області і Bongrain у Черкаській. Перспективні напрями співпраці окреслились у транспортній галузі, у спільному виробництві локомотивів та пасажирських вагонів. Водночас Франція всіляко намагається протистояти українським конкурентам: 2002 р. саме вона ініціювала запровадження Європейською комісією квот на імпорт зернових культур з України.

Допомога Франції у подальшій реалізації євро інтеграційних намірів України реалізується через Асоціацію розвитку обмінів економічними та фінансовими технологіями при Міністерстві економіки, фінансів і промисловості Франції за такими напрямами, як казначейська й банківська справа, прогнозування, державне управління підприємствами, складання і виконання бюджету, сертифікація та стандартизація. Розвивається співробітництво у сферах конкурентної політики й законодавства, сертифікації та стандартизації з відповідними структурами Франції.

Міністерство промислової політики України та французька компанія "Сажем ДС" 13 червня 2005 р. підписали у Франції Меморандум про взаєморозуміння. Він передбачає технічну співпрацю між українським Авіаційним науково-технічним комплексом (АНТП) ім. О. Антонова і французькою компанією у сфері літакобудування (АН-140, АН-148) та модернізації літаків марки "МІ". Уряд України і Європейська оборонна авіаційно-космічна компанія EADS, яка вже давно відома на українському ринку, уклали Угоду про стратегічну співпрацю. В угоді йдеться про інвестування EADS в українські авіаційну та космічну галузі, обмін технологіями, а також про допомогу EADS у виході українських виробників на світові ринки.

Жваві контакти підтримуються між зовнішньополітичними відомствами обох країн, які 17 вересня 2005 р. у Києві провели консультації з питань як двостороннього співробітництва на рівні МЗС, так і стану та перепекти в взаємодії у вимірі багатосторонньої дипломатії.

Особливістю подій у двосторонніх відносинах 2005 р. можна виокремити активізацію контактів Президентів України і Франції: В. Ющенко і Ж. Ширак зустрілися в січні у Польщі в ході урочистостей, присвячених 60-річчю звільнення в'язнів концентраційного табору "Освенцим"; 22 лютого вони зустрілися в Брюсселі на саміті НАТО, 23 червня — в Парижі під час офіційного візиту В. Ющенка і знову в Парижі 17 листопада — під час робочого візиту українського Президента до Французької Республіки. Переговори з главою Французької держави, за заявою В. Ющенка, "надали можливість досягти порозуміння у низці питань, найважливішим з яких є підтримка Францією надання Україні статусу країни з ринковою економікою та початку переговорів щодо лібералізації візового режиму".

Безумовно, Франція залишається однією з найбагатших країн світу, яка забезпечує один із найвищих рівнів соціального захисту населення і володіє могутнім потенціалом внутрішнього розвитку та зовнішньоекономічної експансії. Водночас, враховуючи стагнацію виробничого та індивідуального споживання, загострення соціально-економічних проблем, країна підвищує рівень прагматизму: стимулюванням здебільшого тих зовнішніх інвестицій, які сприятимуть створенню нових робочих місць у самій Франції та безпосередній активізації на цій основі власних підприємств (навіть за межами колишньої метрополії); наданням іншим країнам товарних кредитів під закупівлю французької продукції; обмеженням чи зменшенням надання грантів під конкретні програми і стабілізацією внеску Франції в європейські та світові фінансові організації. У процесі розширення співробітництва з Україною Франція щоразу висувала нові вимоги, серед яких — обов'язкове закриття ЧАЕС і прискорення економічних реформ. Франція досить обережно сприймає заяви України на членство в ЄС, намагаючись довести віддаленість перспективи і поступовість реалізації цього рішення. Крім того, вона надає Україні обмежену фінансову і технічну допомогу: розвиваються лише ті напрями, які вигідні тільки французькій стороні. Однак попри всі зазначені перестороги, Франція й надалі лишається привабливим українським партнером з огляду на її стрижневу роль у євро інтеграційному процесі. У віддаленій перспективі Франція спроможна стати важливим для України партнером у Європі, передусім у політичному плані. Цьому могли б сприяти традиційна французька дистанційованість від США, своєрідність культури і близькість історико-психологічних стереотипів. Водночас про суттєві економічні відносини навряд чи можна було сподіватися у майбутньому. Проблема полягає в тому,що Франція і Україна є потенційними конкурентами у своїх найрозвинутіших галузях. Йдеться про виробництво зброї, аграрний сектор з акцентом на зернові, олійні культури, цукровий буряк; про гірничорудну промисловість, у тому числі залізні, уранові руди, вугілля, а також про туристично-рекреаційний комплекс.

Співробітництво України з Великою Британією

Важливим складником європейської стабільності є двосторонні відносини України і Великої Британії. Велика Британія визнала Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини було встановлено 10 січня 1992 р. В інтерв'ю ЗМІ України посол Великої Британії зазначав, що "незалежність України необхідна не тільки Великій Британії, а й Європі в цілому. В особі України ми отримали нового члена нашого європейського клубу вільних і демократичних держав. Незалежна, демократична, без'ядерна Україна — ще одна гарантія європейської безпеки"1. У Спільній Декларації між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії (15 вересня 1992 р.) йшлося про те, що Сторони поважають суверенітет і територіальну цілісність одна одної, не чинитимуть політичних перешкод швидкому розвитку взаєморозуміння і співробітництва між українським і британським народами, підтверджують свої зобов'язання щодо запобігання розповсюдженню ядерної зброї і всіх інших видів зброї масового знищення. Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії вітає намір України стосовно якнайшвидшого приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. як без'ядерної держави. У Меморандумі про взаєморозуміння між урядами двох країн (10 лютого 1993 р.) йшлося про надання Україні технічної і технологічної допомоги для реформування економіки на ринкових засадах.

Міждержавний Договір про принципи відносин і співробітництво між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії був підписаний під час візиту Президента Л. Кравчука до Великої Британії 10 лютого 1993 р. Парламент країни одним із перших ратифікував Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (8 червня 1995 p.).

Водночас у перші роки розвитку українсько-британських відносин спостерігалася певна упередженість з боку офіційних кіл Сполученого Королівства щодо України через ядерну зброю, розміще

ну в Україні. Британські корпорації остерігалися від ділових контактів та інвестицій в Україну. Інтерес до нашої країни британських політичних кіл виявився після приєднання України до ДНЯ3 (16 листопада 1994 p.). Під час саміту Наради з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ) у грудні 1994 р. Велика Британія підписала Меморандум про надання Україні гарантій національної безпеки. Британські керівники

наполягали на закритті ЧАЕС до 2000 р. на умовах, визначених у Меморандумі про взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн "Великої сімки" та Комісії Європейського Співробітництва (КЄС) щодо закриття Чорнобильської АЕС. Про це, зокрема, йшлося під час грудневого візиту до Великої Британії української делегації на чолі з Президентом України Л. Кучмою. Британська сторона дала високу оцінку ролі й позиції України у мирному врегулюванні боснійської кризи, відзначила внесок нашої країни у вирішення цієї проблеми, позитивно оцінила взаємодії військових двох країн-миротворців у складі сил ООН у колишній Югославії. Намагання України взяти участь в економічній відбудові Боснії, що мало розглядатися як своєрідна компенсація за збитки, завдані нашій країні у зв'язку з ембарго на співробітництво з СРЮ, не були відкинуті, але й не були реалізовані. Британська сторона постійно дає зрозуміти, що уряд Сполученого Королівства будує і будуватиме взаємовідносини з Україною і Російською Федерацією на засадах рівноваги.

Активну участь у науково-технічному співробітництві України і Великої Британії беруть Національна академія наук України, міністерства освіти і науки, охорони здоров'я та ін. У листопаді 1991 р. підписано Угоду про наукове співробітництво між Академією наук України і Лондонським Королівським науковим товариством, яка охоплювала практично всі форми співробітництва в галузі технічних і природничих наук, зокрема проведення спільних досліджень, організацію двосторонніх симпозіумів та семінарів, обмін науковцями і спеціалістами, публікацію праць за результатами спільних досліджень. Українськими і британськими науковцями активно розроблялися важливі теми в галузі кріобіології, наднизьких температур та голографії. Прямі контакти встановили Інститут електрозварювання ім. Є. Патона, Інститут проблем кріобіології та кріомедицини з Шеффілдським політехнічним інститутом, Сассекським, Манчестерським і Селфордським університетами. Співробітничають вузи двох країн: Київський та Лід-ський, Донецький і Шеффілдський університети, Київський політехнічний інститут і Нотінгемський університети. Протягом років продукція АНТК ім. О. Антонова регулярно представляється на аерокосмічному салоні у м. Фарнборо.

Особл и ву ува гу спеціалісти обох країн приділили питанням ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У лютому 1992 р. Мінчорнобилем України підписано низку відповідних угод з британськими фірмами. Зокрема, з фірмами "АЕА Текнолоджі" та "Керрі і Браун" укладено угоду про складання плану щодо відновлення територій, які потерпіли від аварії на ЧАЕС. З фірмою "Джордан Енженіерінг" підписано угоду про спільні роботи з додаткового обстеження радіаційної ситуації у районах жорсткого контролю. З британською фірмою "AWC-Atkins" розроблено програму спільних робіт з радіаційного моніторингу продуктів харчування у Фастівському районі Київщини тощо.