Розділ «3. Нові незалежні держави (ННД) в політиці України»

Водночас придністровське керівництво налагоджує різнорівневі контакти з Україною. Інтенсифікувався парламентський діалог між Верховною Радою України та парламентом ПМР. Європейський Союз, який заінтересований у безпеці і стабільності навколо своїх кордонів, також уважно спостерігає за цими подіями. Україна запропонувала конкретний механізм розблокування складного питання. Наприкінці квітня 2004 р. посередникам від Росії,

України та ОБСЄ вдалося розблокувати переговорний процес і 14–15 грудня 2004 р. у м. Відні відбулася спеціальна зустріч з придністровського врегулювання[7]. Отже, Україна обстоює неподільність територій і кордонів, установлених після Другої світової війни. Водночас вона не може лишатися осторонь випадків недотримання міждержавних угод щодо захисту прав української етнічної меншини в Республіці Молдова[8].

Азербайджанська Республіка (АР) як нафтовидобувна країна із значним економічним потенціалом, стратегічний союзник України має всі шанси стати важливим економічним партнером нашої держави у вирішенні нагальних питань енергозабезпечення. Дипломатичні відносини Україна і Азербайджан встановили 06 лютого 1992 р. Міждержавний Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Азербайджанською Республікою було підписано 09 грудня 1992 р. під час офіційного візиту в Україну Президента Азербайджану. Дипломатичне представництво України в Баку відкрите 05 травня 1996 р. Посольство Азербайджанської Республіки в Україні функціонує з 12 березня 1997 р.

Договірно-правова основа двосторонніх відносин, що складається з 126 документів, на першому етапі становлення розширювалась шляхом залучення третіх країн, як, наприклад, Ісламської Республіки Іран, що було викликано проблемою пошуку альтернативних джерел постачання енергоносіїв (газу з Ірану). Так, 29 січня 1992 р. в Києві підписано тристоронню угоду про вивчення, проектування та будівництво газопроводу, що мав зв'язати Іран із Західною Європою (проект не діє). Значні сподівання українська сторо-

на покладала на створення Транскавказького транспортного коридору, а також трубопровідного і морського транспортування нафти з каспійських родовищ територією України в Європу. З підписанням у грудні 1996 р. (м. Одеса) тристоронньої транспортної угоди між Україною, Азербайджаном і Грузією та відкриттям регулярного поромного сполучення Одеса–Поті співробітництво України і АР дещо активізувалося, проте його рівень в цілому залишався низьким[9]. Складним питанням у двосторонніх відносинах виявилась реалізація проекту доправлення азербайджанської нафти нафтогоном Одеса – Броди (Плоцьк – Гданськ).

Згідно з даними Держстату України, за січень-жовтень 2013р. торговельний оборот товарами та послугами з АР склав 827,13 млн дол. і збільшився порівняно з відповідним періодом 2012 р. на 110,83 млн або на 15,5 %. Основними статтями українського експорту є продукція (% від загального обсягу) металургійної промисловості – 43,6 %; агропромислового комплексу – 24,4 %; машинобудування – 14,0 % та хімічної промисловості – 8,6 %. Загальний імпорт товарів і послуг за січень-вересень 2013 р. з Азербайджану в Україну склав 64,27 млн дол. і зменшився порівняно з відповідним періодом 2012 р. на 2,50 млн дол. або на 3,8%. Основними статтями імпорту є продукція: хімічної промисловості – 33,7 %; паливно-енергетичного комплексу – 25,5 % та агропромислового комплексу – 23,9 %. Сальдо двосторонньої торгівлі для України склалося позитивним і становило 698,59 млн дол.

Азербайджанська Республіка, відчуваючи нагальну потребу в модернізації та переозброєнні своєї армії, у свій час звернулася до України з проханням надання допомоги у сфері ВПК. Пожвавлення співробітництва в цьому напрямі дещо зашкодило розвиткові українсько-вірменських відносин, оскільки Азербайджан і Вірменію визнано такими, що конфліктують (за резолюціями Ради Безпеки ООН третім державам необхідно утримуватися від постачання зброї сторонам, що конфліктують).

Дійсність спонукає Україну до пошуків стратегічних партнерів, передусім таких, що допомогли б їй у вирішенні питання з енергоносіями. Ці намагання посилили український вектор зовнішньої політики в азіатських і закавказьких країнах. Україна була заохочена до участі у видобутку нафти на території Азербайджану. Організацією видобутку сировини на бакинських нафтопромислах та поставкою її на Захід опікується міжнародний консорціум, до якого входять американські учасники (40 % власності), англійська Брітіш петролеум (17 %), російська компанія Лукойл (10 %), Азербайджан (10 %), Туреччина (5 %) та ін. У міжнародному консорціумі брали участь 12 фірм з семи країн світу. Було визначено і шлях для нафтогону Баку-Супса: грузинською територією з подальшим продовженням до Туреччини. Проект активно підтримали США, які використовували до 40 % усього світового видобутку нафти. Фінансову підтримку такому проектові надали міжнародні фінансові структури.

Зазначимо, що основними джерелами наповнення нафтою українського трубопроводу Одеса-Броди могли бути Азербайджан і Казахстан. Для України такий проект має не тільки економічне значення, а й стратегічне – поступове вивільнення від енергетичної залежності з боку Росії. Однак пріоритетною для Азербайджану стала реалізація проекту Основного експортного трубопроводу (ОЕТ) Баку–турецький порт Джейхан (на Егейському морі). У таких умовах перспективи наповнення українського нафтопроводу азербайджанською нафтою стають ще менш реальними.

Особливе місце в українсько-азербайджанському діалозі посідають питання можливої спільної розробки нафтових і газових родовищ як в Азербайджані, так і в Україні. Спеціалісти- нафтовики Азербайджану, що мають значний досвід у видобутку нафти й газу на морі й на суходолі, можуть допомогти українським колегам у розробці нафтових покладів. З-поміж інших проектів Україна має перспективи приєднатися до Угоди про координацію діяльності залізничного транспорту (травень 1996 р.), що регулює співробітництво між Азербайджаном, Грузією, Туркменістаном та Узбекистаном у галузі транзитних перевезень. Розвивається співпраця в авіабудівній галузі: за контрактом Харківське державне авіаційне виробниче підприємство на замовлення азербайджанського державного концерну „АЗАЛ” виготовляло літаки АН-140-100.

Зовнішньополітичні позиції України та Азербайджану з багатьох питань збігаються. Україні імпонує незалежна постава кавказького партнера, його обережне ставлення до створення будь-яких наддержавних структур, зокрема в СНД, до утворення нерівноцінних союзів, осуд втручання у внутрішні справи і неповаги до суверенітету інших з боку Росії.

Українська громада в АР нараховує 21,5 тис. осіб. У Азербайджанській Республіці діють дві національно-культурні організації закордонних українців: „Українська громада в Азербайджані їм. Т. Г. Шевченка”, зареєстрована у грудні 1997 р., та „Український конгрес Азербайджану”, зареєстрований 29 травня 2012 р.

Розвиткові партнерських відносин з АР сприяє виважена позиція України у питанні про врегулювання конфлікту навколо Нагірного Карабаху. Україна послідовно дотримується статусу потенційного посередника, неприйнятності будь-яких територіальних змін у Закавказзі без згоди сторін; виступає за непорушність кордонів і територіальну цілісність держав Закавказького регіону. Україна запропонувала Азербайджану свій миротворчий контингент у зону конфлікту з Вірменією. Для розв'язання проблеми біженців було запропоновано використати консультативну і оперативну допомогу ОБСЄ за участі України. Розширення співпраці в гуманітарній сфері покликано забезпечити духовні потреби української громади в Азербайджані та інформаційний обмін між країнами.

Україна і Республіка Грузія активно розвивають усестороннє партнерство. Нагадаємо, що дві республіки уклали перший міждержавний Договір про дружбу і співробітництво ще 05 грудня 1918 р. і відкрили в столицях дипломатичні представництва. 12 грудня 1991 р. Республіка Грузія визнала державний суверенітет, державну незалежність і територіальну цілісність сучасної України. Дипломатичні установи: Посольство України в Грузії (05.04.1994 р.), Консульське агентство України в м. Батумі,

Посольство Грузії в Україні (19.08.1994 р.). Зовнішньополітичні відомства України та Грузії на регулярній основі проводять консультації з різноманітних питань регіонального та двостороннього порядку денного.

Відповідно до Плану консультацій між Міністерствами закордонних справ України та Грузії на 2013-2014 pp. у квітні 2013 р. та листопаді 2014 р. (у Тбілісі та Києві відповідно) були проведені політичні консультації на рівні заступників міністрів закордонних справ, відбулася низка раундів консультацій з питань європейської інтеграції та консульських питань, проведена інвентаризація договірно-правової бази. 26 червня 2014 р. в Брюсселі Міністри закордонних справ П. Клімкін та М. Панджикідзе обговорили питання розвитку ситуації в Україні та регіоні, шляхи протидії викликам, які постали перед країнами. Глави зовнішньополітичних відомств провели переговори 23 вересня 2014 р. в рамках 69-ї сесії ГА ООН (м. Нью-Йорк), 05 грудня 2014 р. під час проведення чергового засідання РМЗС ГУ AM.

Договірно-правова основа включає понад 130 документів, серед них і Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія (12 квітня 1993 р.). Усестороннє співробітництво України з Грузією відповідає стратегічним інтересам України. Через Грузію Україна може вирішувати нагальні питання диверсифікації джерел постачання нафти і газу, розширювати сфери співробітництва з Азербайджаном і Вірменією, країнами азіатського регіону.

Співробітництво з Україною відповідає економічним і політичним інтересам Грузії: потужний промисловий і сільськогосподарський комплекс України задовольняє значну потребу країни в продукції чорної металургії, легкої та харчової промисловості. Особливого значення обидві сторони надають співпраці в питаннях створення Транскавказького транспортного коридору та трубопровідного і морського транспортування нафти з каспійських родовищ до Європи територією України. Надають підтримку країни одна одній і у складних питаннях безпеки: українська сторона допомагає Грузії у випадках торговельних війн Росії, як було із продукцією грузинського виноробства, демарш України проти Росії під час російсько- грузинської війни 2008 р.

Відчутну підтримку Уряд України надав Грузії під час абхазького конфлікту: вертольоти українських Військово-повітряних сил вивезли 7634 біженців, доставили 500 т продуктів, медикаментів, одягу, пального. Транспортними літаками України з м. Кельна (Німеччина) до Тбілісі було перевезено понад 50 т гуманітарної допомоги. Громадські організації України також надавали допомогу постраждалим предметами першої необхідності.

Нагадаємо, що й Азербайджан прийшов грузинським партнерам по ГУ AM на допомогу, надавши пальне за зниженими цінами, коли Росія через Газпром РФ позбавила Грузію тепла у найтяжчу морозну зиму.