o формування практичних рекомендацій у галузі соціальної політики, визнання неспроможності ринкового механізму вирішити соціально-економічні проблеми та необхідності активного втручання держави.
Зміст економічного вчення Дж.С. Мілля.
Аналіз багатства
Досліджуючи закони виробництва, розподілу та обміну багатства як предмета політичної економії та мету людської діяльності, Дж.С. Мілль визначив багатство як сукупність спожив них вартостей, створених працею. Багатство - це речі, які мають мінову вартість, купуються і продаються на ринку для задоволення людських потреб. Річ, за яку нічого не можна отримати взамін, якою б корисною чи необхідною вона не була, не є багатством. Наприклад, повітря, хоча і є абсолютною необхідністю для людини, на ринку ніякої ціни немає, тому що його можна отримати практично задарма.
Аналіз виробництва та продуктивності праці
Дж.С. Мілль розглядав три елементи виробництва: працю, капітал, природні сили. Під капіталом розумів усі зовнішні матеріальні елементи виробництва, природні сили - це зовнішні матеріальні умови виробництва, які не є продуктами праці. Як і А. Сміт, трактував продуктивну працю як діяльність, що забезпечує створення багатства, матеріальних благ. Але, на відміну від нього, вважав продуктивною також працю, спрямовану на охорону власності, розвиток професійних, фізичних і духовних здібностей людей. На думку вченого, непродуктивною є праця, яка не виробляє матеріального багатства і продукти якої не можуть нагромаджуватися.
Теорію вартості Дж.С. Мілль вважав завершеною і узагальнив її основні положення: поняття "вартість" е відносним, вартість не може одночасно зростати для всіх товарів, ринкова величина вартості товару визначається співвідношенням попиту і пропозиції, в середньому товари обмінюються за природною вартістю, яка визначається рідкісністю товару, а також пропорційно до витрат на їх виробництво. Разом з тим, як А. Сміт, виключав із величини витрат товарів вартість основного капіталу, зводячи всі витрати до величини заробітної плати і прибутку на капітал. Зазначав, що у випадку зміни вартості першорядне значення має кількість праці, затраченої на виробництво товару.
У теорії капіталу вчений розглядав матеріально-речовий зміст капіталу. Визначав капітал як "раніше нагромаджений запас продуктів минулої праці", продукт заощадження і утримання від теперішнього споживання заради майбутньої корисності. Стверджував, що капіталотворення як основа інвестицій визначає виробничу діяльність і масштаби зайнятості, може обмежити безробіття, однак лише за умови, що не буде "непродуктивних витрат багатих". Учений поділяв капітал на основний і оборотний. Вважав, що зростання капіталу викликає розширення виробництва, межею багатства є нестача виробників і виробничих потужностей (пропозиції), а не споживачів (попиту).
У теорії розподілу Дж.С. Мілль обґрунтовував основні принципи розподілу, проаналізував форми доходу: заробітну плату, прибуток, процент, ренту.
Вчений дотримувався поглядів Д. Рікардо і Т. Мальтуса щодо сутності заробітної плати як плати за працю і вважав, що її величина залежить від попиту та пропозиції. Повторив висновок про неминучість оплати праці працівників на мінімальному рівні (доктрина "робочого фонду" Джеймса Мілля, батька Дж.С. Мілля, за якою ні класова боротьба, ні профспілки не можуть сприяти підвищенню заробітної плати). Пізніше Дж.С. Мілль відмовився від цього твердження, визнав роль профспілок у запобіганні обмеження заробітної плати. Вчений, як і Д. Рікардо, не ототожнював поняття "мінімум заробітної плати" і "фізіологічний мінімум", пояснюючи, що перше кількісно перевищує друге. Дотримувався поглядів Т. Мальтуса у теорії народонаселення, що єдиним засобом забезпечення повної зайнятості та високого рівня заробітної плати працівників є добровільне обмеження народжуваності, емансипація жінок тощо.
Прибуток на капітал аналізував як винагороду підприємця за утримання від споживання, відшкодування за ризик, винагороду за працю і мистецтво, необхідні для здійснення контролю над виробництвом.
Земельну ренту, як і Д. Рікардо, визначав як "компенсацію, що платиться за користування землею". Вважав земельну ренту аномальним явищем, незаробленим наддоходом землевласників, який виникає в процесі ціноутворення у сільському господарстві, в результаті перерозподілу прибутків і заробітної плати. На основі цього зробив висновок про необхідність вилучення земельної ренти на користь суспільства. Запропонував обкладати доходи землевласників спеціальним податком.
У теорії обміну Дж.С. Мілль розглядає мінову вартість, ціну і принципи ціноутворення, гроші, кредит. Ринкову вартість товару аналізував через функціональний взаємозв'язок між ціною, попитом і пропозицією, досліджував питання еластичності попиту.
Гроші вчений трактував як специфічний товар, стверджував, що їхня вартість, як і інших товарів, "визначається тимчасово попитом і пропозицією, а постійно і в середньому - витратами виробництва". Він був прихильником кількісної теорії грошей. На думку Дж.С. Мілля, за інших незмінних умов, вартість грошей змінюється обернено пропорційно кількості грошей: будь-яке зменшення кількості грошей збільшує їх вартість в однаковій пропорції. Зазначав позитивний вплив інфляції на економічне зростання.
Кредит, на думку Дж.С. Мілля, є засобом кращого використання виробничих можливостей країни, норма позикового процента має дорівнювати нормі прибутку на капітал. Завданням центральних банків є захист резервів від відпливу грошей за кордон, для чого потрібно підвищувати облікову ставку.
Аналіз економічної динаміки та шляхів економічного зростання
Дж.С. Мілль основними факторами економічного зростання вважав технічний прогрес, зниження витрат за рахунок концентрації виробництва, розширення господарських зв'язків, зростання міграції праці та капіталу, розвиток торгівлі та транспорту, вдосконалення системи розподілу та зростання добробуту, політичні фактори. Аналізуючи значення капіталу для зростання економіки, досліджував закон тенденції норми прибутку до зниження. Розглядаючи норму прибутку як важливий чинник динамічних змін, вчений не погоджувався з поглядами А. Сміта, що вона знижується внаслідок конкуренції капіталів. Падіння норми прибутку він натомість пов'язував із наближенням величини капіталу до тієї межі, коли стає неможливим прибуткове використання капіталу на певній обмеженій території, а також із зменшенням ризику в разі продуктивного використання капіталу і збільшення передбачливості. Як і Д. Рікардо, Дж.С. Мілль вважав, що зниження норми прибутку можна уповільнити шляхом вивезення капіталів за кордон, пришвидшення технічного прогресу тощо.
Аналіз природи кризових явищ
Дж.С. Мілль одним із перших оголосив про існування економічного циклу. Він дотримувався тези Ж.Б. Сея щодо можливості безкризового розвитку ринкової економіки. Одночасно причиною торговельної кризи вважав загальне надвиробництво, що виникає внаслідок надлишку спекулятивних закупівель. Безпосередньою причиною торговельної кризи є скорочення кредиту, а засобом подолання - не зменшення пропозиції, а відновлення довіри.
Питання економічної політики
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці“ на сторінці 7. Приємного читання.
