o може забезпечити найоптимальнішу пропорцію між зростанням населення і збільшенням виробництва предметів споживання. Зростання попиту на працю приведе до збільшення заробітної плати до величини, яка перевищує прожитковий мінімум. Створення умов, сприятливих для зростання чисельності населення, у свою чергу приведе до збільшення пропозиції праці. Результатом цього стане зменшення заробітної плати й обмеження зростання населення в наступному періоді;
o суттєво відрізняється у різних країнах. При цьому в країнах, де найменший фізично необхідний мінімум засобів існування, - найгірші умови життя. Для прикладу були взяті Англія, де основу харчування робітників становила пшениця, і Ірландія, де основним продуктом харчування була картопля. З огляду на те, що ринкова ціна пшениці вища від ринкової ціни картоплі, заробітна плата англійського робітника була вищою, ніж ірландського. Результатом цього, вважав вчений, є "ірландські халупи та лахміття";
o визначається реальною зарплатою, яка залежить від ціни засобів існування, тобто саме такою кількістю необхідних засобів існування, яку робітник може придбати на свою номінальну заробітну плату;
o не допускає зрівняльності у доходах. Рівність не створює достатньо сильного мотиву до праці та не сприяє перемозі над природними лінощами. Неминучою є бідність, до якої дуже швидко приведе будь-яка система рівності.
Досліджуючи ренту з погляду збільшення продуктивності сільськогосподарської праці в умовах обмеженості природних ресурсів, Т. Мальтус зробив висновок, що перехід до обробітку гірших ґрунтів внаслідок збільшення чисельності населення став причиною виникнення додаткового доходу власників більш родючих земельних угідь (диференціальної ренти І). Розглядаючи проблему ефективності використання капіталів у землеробстві, Т. Мальтус обґрунтував існування додаткового доходу власників капіталу, який вкладається в інтенсифікацію виробництва (диференціальної ренти II).
Теорія реалізації (недоспоживання) ґрунтується на аналізі розподілу сукупного продукту та взаємозв'язку між попитом, споживанням і заощадженням. Т. Мальтус виокремив платоспроможний попит як важливий фактор вирішення проблем реалізації. Він стверджував: у суспільстві, яке складається лише з капіталістів та найманих робітників, неможливо повністю реалізувати сукупний продукт, оскільки робітники внаслідок низької заробітної плати не спроможні купити всю вироблену ними продукцію: отже, попит завжди буде недостатнім для придбання всієї маси товарів. Виникає проблема надлишкових потужностей, які перевищують реальний попит, це призводить до зниження інвестицій, скорочення доходів і можливостей загальних економічних криз, зумовлених недоспоживанням, які є тимчасовими, періодичними.
У теорії "третіх осіб" Т. Мальтус стверджував, що проблема реалізації та загальних економічних криз за умов капіталізму може бути вирішена за рахунок невиробничого споживання так званих "третіх осіб", до яких відносив державних службовців, землевласників, священиків, військових. Ці соціальні верстви населення не виробляють продукт, але отримують доходи і створюють додатковий попит на вироблені у суспільстві товари та послуги, тим самим роблять можливою реалізацію прибутку капіталістів. Збільшення попиту забезпечують також більш рівномірний розподіл доходів серед членів суспільства, розвиток торгівлі, зокрема зовнішньої, що розширює ринки збуту і створює можливість для отримання продуктів за низькою ціною. На думку вченого, повна реалізація можлива як рівність пропозиції вироблених продуктів і попиту, вираженого у доходах усіх членів суспільства.
Економічне вчення Джона Стюарта Мілля
Завершення класичної політичної економії. Дж.С. Мілль (1806-1873) - відомий англійський економіст, філософ і соціолог, політичний діяч, вчений, послідовник багатьох ідей Д. Рікардо, завершувач класичної політичної економії.
Основні економічні ідеї виклав у працях "Про предмет політичної економії та про її метод" (1836), "Про деякі нерозв'язані питання політичної економії" (1844), "Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування до соціальної філософії" (1848), остання була основним підручником з економіки в європейських університетах.
Своє завдання науковця Дж.С. Мілль вбачав у систематизації досягнень класичної політичної економії в контексті рікардіанської традиції та адаптації її висновків до нових умов економічного життя, загальнофілософських і суспільно-політичних течій, виробленні рекомендацій щодо шляхів соціально-економічного розвитку європейських країн, створенні теоретичної бази програми соціальних реформ, з якими пов'язував перспективи подальшого розвитку капіталізму.
"Основи політичної економії" складаються із "Попередніх зауважень" автора та п'яти книг. У перших трьох книгах ("Виробництво", "Розподіл", "Обмін") дається чіткий і систематизований виклад основних принципів класичної політичної економії, аналіз факторів економічного зростання, міжнародної економіки тощо. У четвертій книзі "Вплив суспільного прогресу на виробництво і розподіл" досліджуються передумови та обмеження економічного зростання, у п'ятій книзі "Вплив уряду" - роль держави у ринковій економіці.
Предметом політичної економії Дж.С. Мілль визначав дослідження багатства, його сутності, законів виробництва і розподілу шляхом аналізу поведінки людини в економіці та її здатності оцінювати ефективність різних засобів для досягнення багатства як основної своєї цілі.
Методологічною основою досліджень Дж.С. Мілля є такі базові засади:
o теоретико-методологічні положення класичної політичної економії;
o розмежування законів виробництва і законів розподілу. Закони виробництва незмінні, як і закони природничих наук, у них немає нічого, що б залежало від волі людини. Законами розподілу керує "людська інтуїція", їх створюють думки і бажання правлячої частини суспільства, вони відмінні в різні століття і в різних країнах. Дж.С. Мілль висловив ідею можливості реформування відносин розподілу на основі приватної власності;
o аналіз політичної економії як системи. Визнання абстрактного характеру політичної економії як науки, обмеження її предмета позитивною стороною, застосування нормативної сторони з відповідними застереженнями. Виокремлення власне "науки" як зібрання істин і "мистецтва ведення справ", яке вчений розглядав як сукупність правил, керівних вказівок для практичної діяльності. Він вважав, що головним завданням науки є боротьба за суспільне благо як суму індивідуальних благ;
o використання ідей І, Бентама та філософії позитивізму, одним із засновників якої Дж.С Мілль був. Особливістю позитивізму була відмова від пошуку першопричини та причинно-наслідкового методу дослідження, використання функціонального підходу як взаємозв'язку між реальними явищами та системного підходу. Обґрунтування органічного поєднання дедуктивного й індуктивного методів на основі узагальнення історичного та фактологічного матеріалу. Вчений заперечував універсальний прикладний характер наукових висновків;
o використання для дослідження економіки понять "статика" і "динаміка", запозичених у філософа О. Конта. Дж.С. Мілль зазначав, що економісти вивчали закони "суспільства стаціонарного і незмінного", але прийшов час додати "динаміку політичної економії до її статики". Щоправда, як стверджує М. Блауг, "у Мілля "динаміка" означає аналіз історичних змін, а "статика", напевно, те, що ми тепер називаємо порівняльним статичним аналізом"1;
o використання теоретичних положень соціальної філософії, розгляд економічних проблем з позицій суспільно-соціального підходу (ідея соціальної еволюції);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці“ на сторінці 6. Приємного читання.
