Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги

Історія економіки та економічної думки

Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги

Становлення маржиналізму пов'язане з розробками математичної школи, основними здобутками якої є теорія часткової рівноваги англійського економіста В. Джевонса, теорії загальної рівноваги представників лозаннської школи А. Вальраса і В. Парето, а також шведської (стокгольмської) школи, що сформувалася у 20-х роках XX ст. (К. Віксель, Г. Кассель, Г. Мюрдаль та ін.). Представники математичної школи, використовуючи математичний метод, досліджували економічне життя з позицій маржиналізму, вважали, що ринкова економіка досконалої конкуренції здатна досягти рівноважного стану, який розуміли як рівність попиту і пропозиції.

Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882) - англійський економіст, статистик і філософ. Основні економічні ідеї виклав у працях "Теорія політичної економії" (1871) та "Принципи науки" (1874), в яких процеси і явища господарського життя розглядалися із суб'єктивістсько-психологічних та індивідуалістських позицій, простежується зв'язок із філософськими ідеями І. Бентама (утилітаризмом, гедонізмом, "філософією щастя" тощо). Свої економічні ідеї вчений характеризував як поєднання механіки корисності та власного інтересу.

На думку В. Джевонса, об'єктом дослідження економічної науки є економіка окремої країни як сума індивідуальних господарств, предметом - вивчення поведінки суб'єкта господарювання з метою виявлення умов отримання споживачем максимального задоволення потреб за мінімуму витрат. Також вчений вважав, що необхідно відмовитися від терміна "політична економія" на користь "економіксу", який більше відповідає економіці як науці, що вивчає поведінку індивідів (у науковий обіг термін "економікс" увів А. Маршалл у 1890 р.).

Розвиваючи теорію граничної корисності (використовує термін "крайня ступінь корисності"), В. Джевонс: а) визначав корисність як абстрактну властивість блага надавати насолоду та задоволення, розрізняв валову (сумарну) корисність і чисту насолоду (насолода мінус страждання), б) на відміну від австрійців, які аналізували граничну корисність як властивість останньої одиниці блага, розглядав граничну корисність як збільшення або приріст корисності кожної додаткової одиниці блага, як відношення останнього приросту або безкінечно малої частки блага до приросту задоволення, яке воно зумовлює, в) вважав, що загальна корисність одиниць блага залежить від їх кількості (кардиналістський підхід, увів термін як одиницю виміру корисності); г) стверджував, що ступінь корисності зменшується разом із збільшенням споживання блага (сформулював закон спадної граничної корисності незалежно від Г. Госсена); д) обґрунтував правило максимізації корисності, згідно з яким споживач, прагнучи отримати максимум корисності, свій дохід розподілятиме так, щоб граничні корисності всіх товарів, що споживаються, були рівними (відповідає другому закону Г. Госсена); е) розробив так званий ланцюжок Джевонса: витрати виробництва визначають пропозицію - пропозиція визначає граничну корисність - гранична корисність визначає цінність. В. Джевонс використав поняття граничної корисності для обґрунтування рівняння рівноваги для різних сфер виробництва.

Теорія обміну (цінності)

В. Джевонс вважав ключовою проблемою запропонованої ним "науки економікс". Розрізняв споживну цінність, яка означає корисність певної речі, та мінову цінність як співрозмірність при обміні. Доводив, що найкраще співвідношення обміну одного товару на інший досягається, коли воно обернено пропорційне відношенню їх граничних корисностей, а останні співвідносяться між собою як ціни цих товарів. Вивів закон пропорційності між граничними корисностями та цінами продуктів (рівняння обміну), що має такий вигляд:

Сформулював правило (принцип) торгів, яким керуються суб'єкти господарювання при обміні, прагнучи отримати максимум корисності. Його зміст: максимальна торговельна вигода обох партнерів, які домовляються про купівлю-продаж між собою, буде мати місце, якщо співвідношення цін є пропорційним відношенню граничних (кінцевих ступенів) корисностей благ з погляду кожного з партнерів.

У теорії пропозиції праці В. Джевонс показав, що процес праці буде відбуватися доти, доки негативна корисність праці буде меншою за абсолютною величиною, ніж корисність продукту, який створюється цією працею. Праця буде інтенсивною і тривалою до тих пір, доки подальший її приріст не зумовить тягар праці. Тягар праці - це ступінь невдоволення своєю діяльністю, зусилля і напруження, що породжують втому. Вчений графічно проілюстрував зіставлення функції граничного тягаря праці з функцією граничної корисності. Зробив такі висновки. Із зростанням результатів праці збільшується задоволення і тягар праці зменшується, однак, коли задоволення від роботи досягає максимуму, тягар праці починає збільшуватися. Коли граничний тягар праці зрівняється із граничною корисністю продукту, подальші витрати втрачають сенс, оскільки вони не компенсуються приростом корисності. Щодо умов рівноваги поділу праці та відносин обміну, то граничні корисності продуктів, що обмінюються, співвідносяться так, як гранична продуктивність праці, затраченої на їх виробництво, або їх граничні витрати.

У теорії капіталу вчений аналізував роль капіталу як передумови створення нового багатства. Критикував погляди економістів щодо ощадливості як джерела прибутку на капітал, обґрунтував ідею продуктивності капіталу як функції від часу. Стверджував, що норма процента визначається відношенням додаткового приросту продукції (продуктивності праці) до приросту капіталу, яким воно було утворено. Робітники, на його думку, повинні сплачувати капіталістам процент, оскільки вони не спроможні заощадити кошти із своїх доходів і тому не можуть забезпечити себе засобами виробництва. Прибуток поділяв на заробітну плату за процес управління, страхову премію за ризик і процент на капітал. Підтримав теорію Дж.С. Мілля щодо доцільності участі робітників у прибутках, оскільки це дає їм змогу стати дрібними підприємцями.

Лозаннська школа представлена Л. Вальрасом і В. Парето. Основним напрямом досліджень науковців цієї школи є теорія загальної економічної рівноваги, яка описує встановлення рівноваги на всіх ринках на основі математичного аналізу.

Марі Еспрі Леон Вальрас (1834-1910) - швейцарський економіст французького походження, засновник математичної (лозаннської) школи неокласичної економічної теорії. В історію світової економічної думки Л. Вальрас увійшов як творець "маржинальної революції", перший дослідник теорії загальної економічної рівноваги, що започаткувала економіко-математичне моделювання процесів і явищ економічного життя (макроекономічне моделювання). Основні ідеї вченого знайшли відображення у працях "Елементи чистої політичної економії" (у двох томах, 1874, 1877), "Теорія грошей" (1886), "Нарис соціальної економії. Теорія розподілу суспільного багатства" (1896), "Нариси прикладної політичної економії. Теорія виробництва суспільного багатства" (1898).

Структура загальної системи економічних наук Л. Вальраса

Це система упорядкованих і пов'язаних між собою елементів науки, підвалини яких складають чисту, прикладну та соціальну економічні теорії. Чиста економічна теорія - це теорія чистого знання без ідеологічних і політичних нашарувань в економічному аналізі. За такою теорією, економічні явища і процеси природно розвиваються в умовах вільної конкуренції. Чиста економічна теорія досліджує національне багатство з погляду мінової вартості, вплив ринкових процесів на сукупну цінність нагромадженого багатства. Прикладна економічна теорія (нормативна теорія розподілу) вивчає фундаментальні проблеми економічного життя, умови виробництва національного багатства. Соціальна економічна теорія, або теорія політики, досліджує елементи національного багатства як об'єкт власності, різні форми і способи привласнення та справедливого розподілу суспільного багатства.

У теорії граничної корисності Л. Вальрас досліджує організацію та координацію конкурентної економіки через механізм встановлення цінової рівноваги, формулює умови досягнення загальної ринкової рівноваги. Специфіка дослідження граничної корисності зводилася до постулату можливості виміру всіх видів економічної діяльності за єдиною шкалою корисності. При цьому, більш висока корисність означає і більш високий рівень добробуту. Корисність зумовлена споживанням певного блага і залежить тільки від кількості цього блага. Загальна корисність утворюється додаванням корисностей, отриманих від споживання окремих благ (кардиналістський підхід).

Модель загальної ринкової рівноваги

Є головним творчим досягненням Л. Вальраса, першою спробою пояснити категорії ринкового господарства на основі принципу суб'єктивної корисності. Загальна економічна рівновага - це стан економіки, коли всі ринки одночасно перебувають у стані рівноваги, а кожний суб'єкт господарювання максимізує власну цільову функцію корисності за умови заданих бюджетних обмежень. Це можливо при віднайденні рівноважної системи цін, за якої на будь-якому ринку існує збалансованість обсягів проданих факторів виробництва і закуплених товарів, немає тенденцій до будь-яких змін встановлених цін і встановлених обсягів купівлі-продажу.

Модель Л. Вальраса з математичного погляду охоплює систему взаємопов'язаних рівнянь, невідомими в яких є ціни всіх споживчих благ і факторів виробництва, які купуються і продаються кожним споживачем та виробником. Л. Вальрас поділяє народне господарство на чотири ринки: ринок предметів споживання, ринок факторів виробництва, ринок грошових капіталів і ринок грошей як засобу обігу - і за допомогою системи рівнянь знаходить умови рівноваги на кожному ринку, розв'язує проблему взаємозв'язку цих ринків.

Вчений зробив низку припущень і спрощень. Ринкова економіка функціонує як абстрактна та статична із заданими характеристиками. Домінує ринок досконалої конкуренції, головним регуляторним механізмом є коливання структури рівноважних цін. Усю різноманітність ринків відображають два основні види ринків: ринок факторів виробництва (ресурсів) і ринок споживчих товарів, отже, економіка функціонує як замкнена система взаємодії виробництва і споживання. Всі суб'єкти господарської діяльності поділені на дві взаємопов'язані групи: фірми і домашні господарства; ролі продавців і покупців постійно змінюються. Фірми виступають на ринку ресурсів у ролі покупців факторів виробництва (праці, капіталу, землі), а на ринку споживчих товарів і послуг - у ролі продавців вироблених товарів і послуг. Домашні господарства виступають на ринку ресурсів у ролі продавців факторів виробництва (праці, капіталу, землі), а на ринку споживчих товарів і послуг - у ролі покупців товарів і послуг, що вироблені фірмами. Всі витрати фірм щодо виробництва товарів і послуг перетворюються у доходи домашніх господарств, і навпаки, всі витрати домашніх господарств - у доходи фірм, які є виробниками товарів і послуг. Усі суб'єкти господарської діяльності прагнуть мінімізувати витрати і максимізувати власну вигоду. Ринковий попит є функцією граничної корисності, заданою певною кількістю товарів і послуг, які реалізуються на ринку; ринкова пропозиція задана функцією граничної продуктивності виробничих факторів. Схематично модель має такий вигляд (рис. 9.1).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

  • Методологія історії економіки та економічної думки

  • Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

  • Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку

  • Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

  • Частина І. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій

  • Господарство первісних суспільств в історії України

  • Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

  • Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії

  • Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці

  • Суспільство Крито-Мікенської цивілізації та особливості його господарського розвитку

  • Розділ 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е.- V ст. н. е. становлення суспільств східної та західної цивілізацій

  • Східна цивілізація та її характеристика в "осьовий час"

  • Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

  • Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

  • Господарство та економічна думка Стародавнього Риму. Криза античної економічної системи

  • Розвиток господарства на території України в "осьовий час". Господарство давніх слов'ян

  • Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V-XV ст.)

  • Мусульманська цивілізація

  • Західнохристиянська цивілізація

  • Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації

  • Еволюція аграрної економіки

  • Міста, ремесло і торгівля в господарській системі феодального суспільства

  • Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI-XV ст.). Пам'ятки економічної думки

  • Господарство Київської Русі (IX - середина XII ст.). Пам'ятки економічної думки. "Руська правда"

  • Економічний розвиток українських земель в умовах феодальної роздробленості (середина XII - перша половина XIV ст.). Господарство Галицько-Волинської держави

  • Господарський розвиток українських земель під владою Польщі та Литви, його відображення в документальних джерелах

  • Частина II. Становлення та розвиток ринкового індустріального господарства в суспільствах європейської цивілізації та їх відображення в економічній думці (XVI - початок XX ст.)

  • Соціально-економічні чинники

  • Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини

  • Меркантилізм, теоретико-методологічні характеристики

  • Меркантилізм як економічна політика

  • Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США

  • Становлення класичної політичної економії

  • Зародження класичної політичної економії у працях В. Петті та П. Буагільбера

  • Економічна школа фізіократів. Ф. Кене, А. Тюрго

  • Економічне вчення Адама Сміта.

  • Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

  • Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

  • Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці

  • Економічний розвиток Франції. Особливості аналізу ринкового господарства у працях Ж.Б. Сея, К.Ф. Бастіа, С. Сісмонді

  • Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток "старої" історичної школи

  • Економічний розвиток США. Значення ліберальної теорії Г.Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні

  • Розвиток соціалістичних економічних ідей

  • Економічна теорія К. Маркса

  • Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI - середині XIX ст.

  • Економічний розвиток українських земель у XVI - середині XVIII ст.

  • Розвиток міст

  • Розвиток українського національного ринку. Зовнішньоекономічні відносини українських земель

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Господарство Запорізької Січі

  • Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки

  • Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.

  • Організація та економіка сільського господарства в кінці XVIII - першій половиш XIX ст.

  • Аграрні реформи в 1848 р. і 1861 р.

  • Внутрішня і зовнішня торгівля

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії

  • Політична економія в Україні

  • Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

  • Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії

  • Австрійська школа. Теорія граничної корисності

  • Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги
  • Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики

  • Розвиток сфери послуг

  • Основні теоретичні положення вчення А. Маршалла

  • Місце А. Маршалла в історії економічної думки

  • Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики

  • Розвиток аграрної економіки

  • Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму

  • Розвиток сільського господарства

  • Економічна політика держави

  • Капіталізм як економічна система

  • Економічний розвиток Франції

  • Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Розвиток промисловості у Східній та Західній Україні

  • Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні

  • Внутрішня торгівля в системі ринкових відносин. Зовнішньоекономічні зв'язки українських земель

  • Фінансова та банківсько-грошова системи на території України

  • Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії

  • Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях українських економістів

  • Дослідження проблем становлення й розвитку ринкового господарства

  • Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці