Фінансово-грошові системи на території України

Історія економіки та економічної думки

Фінансово-грошові системи на території України

Для грошового обігу на польсько-литовських землях характерним був біметалізм - використання як золотих, так і срібних монет, які оцінювалися стихійно, за ринковою вартістю вміщеного в них металу. У XVI ст. в обігу залишалися срібний празький грош, польський грош і півгрош, таляр (27 г), золотий угорський дукат (3,5 г), литовський та польський динарій. У 1526-1528 рр. було запроваджено як основну монету золотий дукат (флорин), що дорівнював 30 срібним грошам. Флорин прирівнювали до польського золотого як розрахункової одиниці (не випускався монетою). Реальною срібною монетою золотий став у 1564 р. (інша назва - "півкопка").

Грошова реформа С. Баторія в 1578-1580 рр. створила єдину монетну систему в Речі Посполитій Польській. Основними монетами стали шеляги (соліди), грош, три- і шестигрошовики, півторагрошо-вики, з 1580 р. - польський золотий або таляр (30 грошів або 60 пів-грошів). Випускали легкі таляри (12,5 г чистого срібла) і важкі, або імперські, (25,2 г чистого срібла). Поширилися також західноєвропейські таляри і дукати. У 1660-х роках почали випускати мідні шеляги (боратинки) і неповноцінні золоті з міді та срібла - тинфи (від прізвища монетника Анджея Тинфа).

Є свідчення, що Б. Хмельницький карбував власну монету, однак вона не була введена в обіг.

У Гетьманщині утвердилася російська грошова система: копійка, гривеник, рубль, золоті червінці, 10-рублеві імперіали, 5-рублеві півімперіали, паперові гроші (асигнації). Виникла назва карбованець, коли протягом кількох десятиріч випускались рублеві монети з косими виїмками (карбами) на ребрі замість написів.

Розвивалися кредитні операції.

Наймасовішими були короткотерміновий споживчий кредит і комерційний кредит на великі суми. В ХУЛІ ст. позики до 100 золотих становили абсолютну більшість кредитних операцій. Зафіксовано чимало випадків заборгованості міських магістратів, які за борги розплачувалися громадськими землями, сіножатями, поступались вільностями.

Лихварство було поширене серед представників різних верств населення (купці, орендарі, корчмарі, старости, війти). Найбільшими лихварями були вірменські та єврейські купці, єврейські міські громади (кагали). Позиковий процент був високим - від 8 до 20 % на рік, а на короткотермінові періоди - 50-100 %, часто борг виплачували у натуральній формі (передача землі на користування). Кредитними конторами були католицькі костьоли й монастирі, православні братства. В Українській козацькій державі був обопільний кредит у зовнішньоторговельних операціях. Українські купці отримували його в Польщі, Німеччині, західноукраїнські купці брали українські товари в кредит. Лихварство негативно впливало на розвиток економіки краю, виснажувало її.

У Російській державі мали право користуватися позиками лише великоросійське дворянство, іноземці, які перебували в постійному підданстві та мали нерухоме майно. Українське дворянство було прирівняне до них у праві на отримання позик лише в 1783 р.

Відбулися зміни в бюджетно-податковій системі.

У Великому князівстві Литовському статут 1529 р. звільнив шляхетських підданих від будь-яких податків і повинностей на користь князя й адміністрації. В князівських маєтках згідно з "Уставою на волоки" одиницею оподаткування був селянський двір замість дворища. Поширились податки залежно від заняття населення: медом і воском за їх збір, хутром за полювання на звіра, десятина за вилов риби тощо.

У Польському королівстві основним щорічним податком був поземельний - ланове з селянської надільної землі. Розміри його протягом XVI ст. збільшились з 12 до 30 грошів з лану, а для мало- і безземельних селян - від 20 до 30 грошів з господаря сім'ї. Жителі міст платили шос в обсязі 2 грошів з кожної гривні вартості нерухомого майна. Єдиним непрямим податком був акциз на алкогольні напої. Сейми встановлювали додаткові мита. Джерелом державного скарбу (1563) був постійний податок - кварта як четверта частина доходів від королівських маєтків і мита, що йшов на утримання найманого війська, доходи від соляних і свинцевих копалень.

Після Люблінської унії (1569) на всі українські землі поширилася польська фінансова система. В 1629 р. у Речі Посполитій Польській проведена реформа податкової системи. Замість ланового і шоса введено подимний податок у розмірі від 1/2 до 3 польських золотих. Одиницями оподаткування були "дими", або житлові будинки селян, міщан і євреїв. Ремісники з 1632 р. платили окремий податок. Стація на утримання війська в 1649 р. замінена на грошовий податок - гіберну. Скарбниця отримувала доходи від вироблення та продажу алкогольних напоїв (чопове), стягування державного мита (евекта, індукта).

В Українській козацькій державі фінанси контролював гетьман. Вони були невіддільні від його приватного господарства. За Б. Хмельницького доходи державного скарбу становили сотні тисяч золотих. Джерелами доходів були надходження: а) від колишніх земельних володінь Польської держави, магнатів, шляхти і католицького духовенства; б) колишніх королівських та магнатських промислів; в) торгівлі у вигляді експортного та імпортного мита і ярмаркових зборів; г) збирання податків з населення: побору, або подимного, стації на утримання війська; д) акцизу на спиртні напої, що мав назву показанщина; е) військових походів, викупу за полонених. Податковими станами були селяни та міщани. Козаки сплачували лише показанщину. З 1665 р. збирали податок з млинів, так званий мірчук, для забезпечення хлібом російської армії (1/3 від помолу). Видатки державного скарбу спрямовували на дипломатичні справи, утримання війська та вищої адміністрації.

Першу спробу відокремити державний скарб від гетьманських доходів зробив гетьман І. Брюховецький (1663-1668). Він установив посаду генерального підскарбія, намагався передати українські фінанси Московському царському скарбу, що започаткувало втручання у фінанси України.

Мазепинці за кордоном були змушені витрачати свої кошти на державні справи. Конституція, складена П. Орликом у 1710 р., відокремила державний скарб від гетьманських доходів і передала в управління генеральному скарбникові. На утримання гетьмана виділялись спеціальні доходи. Податки зменшували, скасовували збори на утримання війська.

У Гетьманщині податкова система була натурально-грошовою, охоплювала податки на споживання та промисли, показанщину (0,5-1 руб. за казан), грошові ринкові збори, індукту та евекту, збір за продаж горілки, за привізну сіль, перевізне через річки, куничне з весілля тощо. Населення Гетьманщини виконувало повинності: надання коней, обозну службу, роботи на будівництві. Впродовж 1716-1783 рр. постійним податком були так звані консистенські дачки - утримання російської армії (1 руб. з кожного двора). Наприклад, за період російсько-турецької війни 1735- 1741 рр. повинності українців оцінюються в 12 млн руб.

Поширеними були оренди - передача державою приватним особам монополії на продаж певних товарів. Відкупник вносив до державного скарбу встановлену суму, а потім стягував її з населення, купував за твердими цінами товар і монопольно продавав. Оренди поширились у двох формах: на відкуп передавали всі збори на визначеній території; надавали право монопольного продажу одного чи кількох товарів. В оренду були передані продаж горілки, тютюну та дьогтю.

У роки правління Першої Малоросійської колегії (1722-1727) та гетьманського уряду (1734-1750) було встановлено контроль над фінансами України. Інструкції регламентували збирання податків, збирачі яких щомісяця і поквартально звітували перед російським урядом. У 1725 р. до Росії відіслано 244 255 руб. податків.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фінансово-грошові системи на території України“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

  • Методологія історії економіки та економічної думки

  • Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

  • Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку

  • Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

  • Частина І. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій

  • Господарство первісних суспільств в історії України

  • Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

  • Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії

  • Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці

  • Суспільство Крито-Мікенської цивілізації та особливості його господарського розвитку

  • Розділ 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е.- V ст. н. е. становлення суспільств східної та західної цивілізацій

  • Східна цивілізація та її характеристика в "осьовий час"

  • Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

  • Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

  • Господарство та економічна думка Стародавнього Риму. Криза античної економічної системи

  • Розвиток господарства на території України в "осьовий час". Господарство давніх слов'ян

  • Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V-XV ст.)

  • Мусульманська цивілізація

  • Західнохристиянська цивілізація

  • Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації

  • Еволюція аграрної економіки

  • Міста, ремесло і торгівля в господарській системі феодального суспільства

  • Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI-XV ст.). Пам'ятки економічної думки

  • Господарство Київської Русі (IX - середина XII ст.). Пам'ятки економічної думки. "Руська правда"

  • Економічний розвиток українських земель в умовах феодальної роздробленості (середина XII - перша половина XIV ст.). Господарство Галицько-Волинської держави

  • Господарський розвиток українських земель під владою Польщі та Литви, його відображення в документальних джерелах

  • Частина II. Становлення та розвиток ринкового індустріального господарства в суспільствах європейської цивілізації та їх відображення в економічній думці (XVI - початок XX ст.)

  • Соціально-економічні чинники

  • Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини

  • Меркантилізм, теоретико-методологічні характеристики

  • Меркантилізм як економічна політика

  • Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США

  • Становлення класичної політичної економії

  • Зародження класичної політичної економії у працях В. Петті та П. Буагільбера

  • Економічна школа фізіократів. Ф. Кене, А. Тюрго

  • Економічне вчення Адама Сміта.

  • Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

  • Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

  • Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці

  • Економічний розвиток Франції. Особливості аналізу ринкового господарства у працях Ж.Б. Сея, К.Ф. Бастіа, С. Сісмонді

  • Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток "старої" історичної школи

  • Економічний розвиток США. Значення ліберальної теорії Г.Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні

  • Розвиток соціалістичних економічних ідей

  • Економічна теорія К. Маркса

  • Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI - середині XIX ст.

  • Економічний розвиток українських земель у XVI - середині XVIII ст.

  • Розвиток міст

  • Розвиток українського національного ринку. Зовнішньоекономічні відносини українських земель

  • Фінансово-грошові системи на території України
  • Господарство Запорізької Січі

  • Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки

  • Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.

  • Організація та економіка сільського господарства в кінці XVIII - першій половиш XIX ст.

  • Аграрні реформи в 1848 р. і 1861 р.

  • Внутрішня і зовнішня торгівля

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії

  • Політична економія в Україні

  • Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

  • Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії

  • Австрійська школа. Теорія граничної корисності

  • Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги

  • Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики

  • Розвиток сфери послуг

  • Основні теоретичні положення вчення А. Маршалла

  • Місце А. Маршалла в історії економічної думки

  • Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики

  • Розвиток аграрної економіки

  • Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму

  • Розвиток сільського господарства

  • Економічна політика держави

  • Капіталізм як економічна система

  • Економічний розвиток Франції

  • Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Розвиток промисловості у Східній та Західній Україні

  • Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні

  • Внутрішня торгівля в системі ринкових відносин. Зовнішньоекономічні зв'язки українських земель

  • Фінансова та банківсько-грошова системи на території України

  • Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії

  • Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях українських економістів

  • Дослідження проблем становлення й розвитку ринкового господарства

  • Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці