Внутрішня і зовнішня торгівля
Розвиток торгівлі визначався такими чинниками, як піднесення промислового та сільськогосподарського виробництва, його товарності, зростання чисельності найманих робітників і міського населення.
У внутрішній торгівлі зберігалися традиційні форми періодичної торгівлі: базари, торги та ярмарки, зростало значення постійної торгівлі, розвивалася біржова. Розвиток внутрішньої торгівлі відбувався екстенсивно. її обсяги в Російській імперії в середині XIX ст. переважали над обсягами зовнішньої торгівлі в три рази.
У Східній Україні ярмаркова торгівля зростала здебільшого за рахунок містечкових і сільських ярмарків. У першій половині XIX ст. їх налічувалося понад 2 тис, оборот ярмаркової торгівлі становив б-7 % від загального товарообороту.
Ярмаркову справу в Україні характеризують:
o кількісне переважання дрібних ярмарків сільськогосподарського типу з роздрібною торгівлею - приблизно 77 % від загальної кількості. Постійним учасником на дрібних ярмарках був торговець-скупник;
o середні за обсягами торгівлі ярмарки (10-100 тис. руб. товарообороту) були одночасно роздрібними та оптовими, їх налічувалося приблизно 12 %;
o 1 % ярмарків були великими оптовими з оборотом понад 100 тис. руб.;
o ярмарки мали характер рухомого ринку. Було ярмаркове коло, коли торг мав річний цикл і переходив з одного населеного пункту до іншого. У губерніях склалася система міських і сільських ярмарків;
o ярмарки проводили в усі пори року, вони відбувалися в містах і селах. Торговельний оборот сільських ярмарків становив 1/10, а міських - 9/10 від загальної вартості товарів;
o посилилась спеціалізація ярмаркової торгівлі. Так, Харків був головним центром торгівлі виробами текстильної промисловості (40 % від проданих товарів). Ярмарки на півдні України спеціалізувалися на продажу зерна, яке великими партіями відправляли через чорноморські порти на експорт;
o у першій половині XIX ст. зберігав провідне значення у хлібній торгівлі Київський контрактовий ярмарок, переведений у 1796 р. з міста Дубно. На нього приїжджало до 5 тис. осіб. Контрактовий ярмарок поступово перетворювався на біржу, де продаж товарів здійснювали на основі контрактів і зразків, які регламентували номенклатуру, обсяги, ціни, терміни поставок. Також купували, продавали, закладали, здавали в оренду маєтки, укладали кредитні угоди, надавали позики. Однак з розвитком експорту зерна через південні порти і поширенням цукрово-бурякової промисловості зросло значення контрактів щодо цукру. 1860-1870-х роках обсяги контрактового ярмарку зменшились;
o на Правобережжі популярними були Успенський і Онуфріївський ярмарки у місті Бердичеві, які пов'язували Україну з Польщею. Основний їхній товар - мануфактурні вироби; торговельний оборот становив приблизно 22 млн руб.;
o у 1880-х роках ярмаркова торгівля досягла найбільших обсягів, далі почався період її спаду.
Сільські та міські базари, торги, які здійснювали економічний зв'язок між містом і селом, зберігали важливе значення у внутрішній торгівлі. В 1861 р. у містах України був 12 141 базар. Щорічний товарний обіг становив понад 50 млн руб. У товарній структурі зросло значення промислових виробів.
Постійна стаціонарна торгівля почала переважати за товарооборотом над періодичною у 80-х роках XIX ст. Це було зумовлено розвитком залізниць і парового флоту, що пришвидшило й здешевіло доставку товарів безпосередньо до споживача, посередництво багатьох ярмарків стало непотрібним. Кількість постійних торговельних підприємств (крамниць, магазинів, складів, шинків) у 1900 р. становила 87 тис. Виникали великі універсальні магазини та торговельні фірми.
Біржова торгівля є найхарактернішою формою для ринкової економіки. Перші біржі в Україні відкрито в Одесі (1837), Києві (1860), Харкові (1876) і Миколаєві (1885). На біржах велася велика оптова торгівля сільськогосподарською та промисловою продукцією. Поступово торгівля за контрактами перейшла на біржові угоди за зразками і технічними описами. Важливу роль у діяльності бірж відігравали торговельні посередники - маклери, які за свою працю отримували куртаж (процентну нагороду за посередництво) з купця і продавця.
Економіка Східної України інтегрувалася у всеросійський ринок. Україна стала районом товарного рільництва і тваринництва, цукрової, металургійної, вугільної, гірничорудної промисловостей, сільськогосподарського машинобудування. З Росії завозили машини, металеві вироби, ліс, текстильну продукцію. Так, частка російського текстилю становила 85,9 % від загальної кількості текстильних товарів.
Зовнішньоекономічні зв'язки східноукраїнських земель були складовою російської зовнішньої торгівлі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішня і зовнішня торгівля“ на сторінці 1. Приємного читання.
