Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії
Українську економічну науку кінця XIX - початку XX ст. представляють професори Київського університету М.Х. Бунге, Д.І. Піхно, О.Д. Вілімович, Г.К. Воблий, Є.Є. Слуцький; Київського політехнічного інституту - С.М. Булгаков; Харківського університету - О.М. Анциферов, М.М. Косовський, В.Ф. Левитський, М.М. Олексієнко, І.М. Міклашевський, Г.М. Цехановецький, М.М. Соболєв, П.І. Фомін, Л М. Яснопольський; Новоросійського (Одеського) університету - P.M. Орженцький, В.А. Косинський, М. Вольський.
Вчені-економісти, вихідці з України, працювали в університетах і наукових установах Москви, Санкт-Петербурга та інших міст Росії. Серед них М.І. Туган-Барановський, П.І. Ляшенко, Є.Є. Слуцький, М.В. Птаха, М.М. Ковалевський, І.І. Янжул.
У Львівському університеті працювали відомі науковці, поляки за походженням, професори А. Білінський, В. Охенковський, С. Грабський. У Чернівецькому університеті викладали політичну економію австрійці Ф. Кляйнветхевер і Й. Шумпетер (1909-1912).
Розвиток української економічної науки в останній третині XIX - на початку XX ст. визначають такі напрями:
o класифікація економічних теорій та економічної думки, аналіз кризи класичної політичної економії та шляхів виходу з неї, розвиток проблем предмета та методу політичної економії;
o вивчення історії економічної теорії;
o розвиток ідей маржиналізму;
o дослідження становлення та розвитку ринкового господарства;
o проблеми і перспективи розвитку в Україні підприємницької аграрної економіки.
Сучасний дослідник української економічної думки П.М. Леоненко наголошує, що її розвиток мав свої особливості, зокрема: незавершеність формування окремих шкіл і напрямів, необхідність подолання впливу легального марксизму, народництва, триваліший період виходу з кризи класичної політичної економії1. Одночасно сучасні дослідники стверджують, що характерною ознакою української економічної думки було врахування впливу на економіку позаекономічних чинників (політичних, соціальних, морально-етичних). Отже, задовго до виникнення інституціоналізму в США, в українській економічній думці була сформована інституціональна наукова традиція.
Вітчизняні класифікації економічної теорії та економічної науки. Питання предмета, методології та кризи політичної економії
Важливе місце у дослідженнях українських вчених посідали питання класифікації економічних теорій та економічних наук.
Підсумовуючи теоретико-методологічні досягнення класичної політичної економії, науковці зазначали, що її дослідження не відповідають історичним реаліям другої половини XIX ст. Поділ політичної економії на дві частини: чисту теоретичну (позитивну) і практичну прикладну (нормативну) є правильним, однак при викладанні виникають складності, пов'язані з повторенням одного й того самого матеріалу, можливістю спотвореного розуміння студентами функціонування народного господарства поза системою економічних законів. Учені зробили висновок про необхідність зближення різних напрямів теоретичної політичної економії.
На думку Володимира Левитського (1854-1939), політична економія складається з трьох частин: теоретичних, історичних і прикладних знань, що потребує розмежування начал теорії, політики та історії, виявлення різних критеріїв щодо різних частин економічних учень, врахування історичності у поясненні економічних систем, використання різних методів наукового дослідження. Вчений критикував погляди представників історичної школи, які розглядали політичну економію як науку або історичну, або суто прикладну, або ототожнювали її із соціологією. Наголошував на розумному поєднанні теорії та історії. Політична економія, на його думку, має вивчати історичний розвиток систем економічних відносин, виникнення, формування та функціонування способів господарювання.
В. Левитський поділив економічну науку на політичну економію (складається з теоретичної та прикладної) та статистику. Теоретична економія вивчає загальні типові риси економічних явищ, а статистика - їх індивідуальні особливості залежно від умов, часу та місця, прикладна політична економія, або економічна політика, - фактичні господарські відносини у зв'язку з діяльністю держави, спрямовані на досягнення загального добробуту. Він окремо виділяв науку про фінанси, історію народного господарства та історію економічних учень.
Михайло Туган-Барановський
(1865-1919) запропонував економістам враховувати такий чинник, як загальнолюдська моральність, основний принцип якої - рівноцінність кожної людської особистості. Моральні та етичні начала дають змогу будувати економічну науку не з погляду тієї чи іншої соціальної групи, а з погляду інтересів людини взагалі. Вчений у праці "Основи політичної економії" поділив теоретичну політичну економію на абстрактну і конкретну. Абстрактна політична економія досліджує загальні при-чинно-наслідкові зв'язки народного господарства, його історію та напрями розвитку. Конкретна політична економія описує, класифікує і пояснює конкретні типи народногосподарських явищ, регулюючу роль держави. Аналізуючи кризу економічної теорії, він зазначав її розгалуження на три основні напрями: перший - захищає нерегульований товарно-господарський лад (класична політична економія і маржиналізм австрійської та математичної економічних шкіл); другий - пропагує соціалістичну ідею як антипод першого (ортодоксальна марксистська політична економія); третій - намагається зберегти товарно-господарський лад, для чого пропонує посилити державне втручання в економічне життя (історична і соціально-економічна школи). Ці основні напрями розвитку політичної економії та відповідні їм школи, на його думку, виникли як альтернативні й розвиваються у конфронтації одна з одною.
Г. Симоненко зауважував, що діючим чинником економіки є не просто "людина економічна" за А. Смітом, а людина з матеріальними, духовними, егоїстичними, кооперативними та індивідуалістичними началами. Він наголошував, що політична економія має загальне завдання - дослідження сприятливих і несприятливих економічних відносин та умов ефективного досягнення загального народного добробуту. Тому суб'єктом теоретичної частини є переважно окремі особи, а нормативної частини - держава, асоціації, сім'я та інші громадські союзи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії“ на сторінці 1. Приємного читання.
