Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці

Історія економіки та економічної думки

Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці

Відомими дослідниками аграрної проблематики були представники ліберального народництва. Павло Чубинський (1839-1884) закликав до державної підтримки селянства та надання йому кредитів на пільгових умовах, організації ощадно-позикових товариств, вільної міграції робочої сили, розвитку кустарних промислів для створення нових робочих місць.

Петро Червінський (1849-1931) обґрунтовував самобутній характер економічного розвитку Росії та України. Економічний розвиток характеризував як перехід від "особистого натурального господарства" (поділяв його на патріархальне, рабське і кріпосне) до великого технічно вдосконаленого товарного виробництва. У поєднанні "корінних основ" російського господарського ладу зі "здоровою основою європейської цивілізації" П. Червінський вбачав най ви гідніший господарський устрій і своєрідність вітчизняного шляху економічного розвитку.

Микола Левитський (1859-1936) був теоретиком і практиком кооперативного руху в Україні. Він заперечував прогресивну роль капіталізму, ознаки його розвитку в Росії вважав штучним явищем. Капіталізмові протиставляв дрібне натуральне господарство селян і ремісників та різні форми кооперативного господарства, яке вважав найбільш доцільним за умов України. На основі ідей його "Артільного договору", в якому теоретично обґрунтовано артільне виробництво у сільському господарстві та його організаційні засади, тільки протягом 1894-1896 рр. на Півдні України було організовано 85 кооперативних спілок.

В економічній літературі перспективи аграрного розвитку в ринкових умовах пов'язували з аграрною політикою.

Її визначали як систему державних заходів, змістом яких було регулювання економічних відносин сільського господарства, завданням - сприяння зростанню продуктивних сил сільського господарства та економічного добробуту сільського населення за певної економічної кон'юнктури. Аграрну політику розглядали як єдність агрономічної та економічної політики з метою технічно-технологічного й організаційно-економічного вдосконалення сільського господарства, переходу до інтенсивних методів господарювання. Як самостійна наука сформувалася аграрна теорія, впродовж 1911-1913 рр. - теоретичний напрям, що отримав назву організаційно-виробнича школа1 і займався проблемами організації (інтенсифікації) селянських господарств (теорія сімейно-трудового господарства). Предметом аналізу стало питання переваг і можливостей селянського господарства в підприємницькій економіці з урахуванням реального досвіду європейської аграрної політики та теорії. В останні роки XIX - на початку XX ст. в економічній аграрній науці теорія трудового сімейного селянського господарства стала провідною.

Представники московської школи організаційно-виробничого напряму (О. Чаянов, О. Челінцев, О. Чупров, М. Макаров та ін.) питання ефективності селянського господарства розглядали у поєднанні з раціональністю землеробської культури в рамках селянської громади. Остання мала ініціювати і забезпечити системність впровадження земських агроекономічних заходів, створення сільськогосподарських товариств і кооперативних спілок. Зазначалася важливість невідчуженості земель громади, що забезпечує рівність селянського землекористування на основі робочих сил кожної сім'ї, можливість для селян у майбутньому відмовитися від права власності та перейти до громадського (колективного) господарства. Прогрес сільського господарства полягатиме в поступовому використанні кооперативних принципів спочатку щодо капіталу, потім - землі та праці. Отже, раціональною організацією сільського господарства вважали громаду як основу усуспільнення сфери виробництва.

Харківська школа економістів-аграрників

(Об'єдналися навколо "Агрономічного журналу" Харківського сільськогосподарського товариства у 1913-1917 рр., найвідоміші представники: Кость Мацієвич (1883-1942), Борис Бруцкус (1874-1938)) на противагу московській виступала за вільну мобілізацію землі, повну необмежену господарську самостійність селянина. Основою таких поглядів були зменшення значення общинного землеволодіння і традиції подвірного господарювання в Україні. Питання селянської земельної власності органічно було пов'язано з проблемою життєвості селянського господарства як організаційної форми аграрного виробництва, що в теорії організації сільського господарства вирішувалося шляхом порівняльного аналізу переваг дрібного селянського та великого господарства. Українські вчені досліджували кооперацію як метод реорганізації дрібних селянських господарств, який повинен забезпечити найбільш ефективне використання капіталу, землі та праці.

М. Туган-Барановський у праці "Соціальні основи кооперації" (1916,1918,1919) проаналізував і узагальнив світовий досвід кооперативного руху, шляхи розвитку кооперації у зв'язку з перспективою переходу до соціалізму. Кооперація трактується як результат впливу соціалістичного ідеалу на капіталістичне суспільство. Кооперативні підприємства - це єдина форма господарської організації, що виникла в результаті свідомої діяльності певних соціальних груп населення з метою досягнення економічної рівності всіх членів суспільства і соціальної справедливості на основі заперечення приватної власності. Кооперативні підприємства мають некапіталістичний характер на відміну від капіталістичних підприємств, орієнтованих на отримання максимального прибутку. Некапіталістична мета кооперативів полягає у збільшенні трудових доходів або зменшенні видатків на споживчі потреби. Вчений розробив класифікаційну таблицю кооперативів, визначив основні ознаки кооперації: самостійність, самодостатність, добровільність, взаємодопомога, особиста зацікавленість членів у досягненні високих економічних результатів і забезпечення загальних інтересів. Кооперація економіки - це боротьба за новий соціальний устрій мирними засобами, без насильства.

Аналізуючи сільськогосподарську кооперацію, М. Туган-Барановський зазначав, що вона створює новий тип селянського господарства, яке зберігає індивідуальний характер і одночасно перетворюється на суспільно регульоване. Сільськогосподарська кооперація сприяє підвищенню продуктивності селянського господарства, збільшує його здатність до конкуренції з великим капіталістичним підприємством, наголошував, що вона об'єднує переважно середні та великі селянські господарства.

На основі кооперативних теоретичних уявлень учений здійснив глибокий науковий аналіз основних типів і видів кооперації в усіх сферах і галузях економіки, детально проаналізував зарубіжний та вітчизняний досвід кооперативного руху.

На Галичині творцями української аграрної економічної думки були інтелігенти, переважно юристи і письменники: Юліан Бачинський, Вячеслав Будзиновський, Євген Олесницький, якого називали "селянським батьком", Михайло Павлик, Остап Терлецький, Іван Франко, оскільки професійних агрономів і економістів серед українців майже не було. Були різні погляди на шляхи розв'язання аграрно-селянського питання. Але спільним для них є: а) боротьба поглядів за утвердження індивідуальної приватної та громадської (на ліси, пасовища, луки, ріки) власності; б) відстоювання необхідності націоналізації, соціалізації землі (перевага була на боці перших); в) вимоги аграрного реформування, які зводилися до організації кредитування сільського господарства, прогресивного оподаткування, руйнування патріархального землеробства шляхом технологізації виробництва, розвитку племінної справи та насінництва, обліку й управління, зростання активної ролі держави у реформуванні сільського господарства, зокрема розв'язанні земельного питання на користь селян, проведенні комасації, підтримки розвитку селянських промислів і фабричної промисловості. Визнавалися організаційно-виробничі переваги великих господарств, але розкривалися мотиваційні механізми збереження дрібної селянської власності. Особливістю і досягненням української галицької економічної думки е її державницька позиція. Вперше було заявлено, що суспільно-національне і соціально-економічне відродження України нерозривні, необхідна праця всіх прошарків української громадськості.

Євген Олесницький (1860-1917), працюючи над програмою українського національного життя на Галичині, одним з перших почав виступати з доводами безнадійності політичної боротьби без опори на економічно заможне громадянство, радив селянам з метою самоорганізації й самооборони об'єднуватися в універсальні господарські спілки для розв'язання проблем придбання землі, піднесення агрокультури селянських господарств, організації спільної праці.

Іван Франко на статистичному матеріалі доводив антиселянський характер реформи 1848 р. Наголошував, що селян позбавили значної частини землі, а високі викупні платежі за землю призвели до заборгованості та масового розорення селянства. Першочергове завдання вбачав у заміні приватної власності суспільною власністю на землю та інші засоби виробництва. Здійснити це український гуманіст мислив без насильства, хоча й не виключав застосування радикальних методів.

Сформувалася економічна преса. Активний діяч товариства "Просвіта" священик Іван Негребецький видавав у Перемишлі газету "Господар" (1898-1914 рр.). У Львові з 1904 р. виходив економічно-господарський журнал "Економіст" - орган "стоваришень заробкових і господарських", у Стрию - "Господар і промисловець" - орган Крайового союзу господарсько-молочарського.

Отже, в останній третині XIX - першому десятилітті XX ст. у розвитку української економічної думки з'явилися новаторські ідеї та теорії, які стали національним надбанням і отримали світове визнання. Українські науковці друкувалися у періодичних часописах, що сприяло поширенню їхніх ідей серед широкого загалу. Багато з них були учасниками формування державної економічної та фінансової політики.


Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

  • Методологія історії економіки та економічної думки

  • Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни

  • Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку

  • Мета і завдання навчальної дисципліни "Історія економіки та економічної думки"

  • Частина І. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій

  • Господарство первісних суспільств в історії України

  • Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій

  • Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії

  • Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці

  • Суспільство Крито-Мікенської цивілізації та особливості його господарського розвитку

  • Розділ 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. до н. е.- V ст. н. е. становлення суспільств східної та західної цивілізацій

  • Східна цивілізація та її характеристика в "осьовий час"

  • Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

  • Господарство та економічна думка Стародавньої Греції

  • Господарство та економічна думка Стародавнього Риму. Криза античної економічної системи

  • Розвиток господарства на території України в "осьовий час". Господарство давніх слов'ян

  • Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V-XV ст.)

  • Мусульманська цивілізація

  • Західнохристиянська цивілізація

  • Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації

  • Еволюція аграрної економіки

  • Міста, ремесло і торгівля в господарській системі феодального суспільства

  • Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI-XV ст.). Пам'ятки економічної думки

  • Господарство Київської Русі (IX - середина XII ст.). Пам'ятки економічної думки. "Руська правда"

  • Економічний розвиток українських земель в умовах феодальної роздробленості (середина XII - перша половина XIV ст.). Господарство Галицько-Волинської держави

  • Господарський розвиток українських земель під владою Польщі та Литви, його відображення в документальних джерелах

  • Частина II. Становлення та розвиток ринкового індустріального господарства в суспільствах європейської цивілізації та їх відображення в економічній думці (XVI - початок XX ст.)

  • Соціально-економічні чинники

  • Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини

  • Меркантилізм, теоретико-методологічні характеристики

  • Меркантилізм як економічна політика

  • Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи і США

  • Становлення класичної політичної економії

  • Зародження класичної політичної економії у працях В. Петті та П. Буагільбера

  • Економічна школа фізіократів. Ф. Кене, А. Тюрго

  • Економічне вчення Адама Сміта.

  • Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.

  • Розділ 7. Утвердження ринкового господарства та його особливості в окремих країнах європейської цивілізації (кінець XVIII - середина XIX ст.). Економічна думка про суть та функціонування ринкової економіки

  • Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічній думці

  • Економічний розвиток Франції. Особливості аналізу ринкового господарства у працях Ж.Б. Сея, К.Ф. Бастіа, С. Сісмонді

  • Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток "старої" історичної школи

  • Економічний розвиток США. Значення ліберальної теорії Г.Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні

  • Розвиток соціалістичних економічних ідей

  • Економічна теорія К. Маркса

  • Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI - середині XIX ст.

  • Економічний розвиток українських земель у XVI - середині XVIII ст.

  • Розвиток міст

  • Розвиток українського національного ринку. Зовнішньоекономічні відносини українських земель

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Господарство Запорізької Січі

  • Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки

  • Господарство України в останній третині XVIII-середині XIX ст.

  • Організація та економіка сільського господарства в кінці XVIII - першій половиш XIX ст.

  • Аграрні реформи в 1848 р. і 1861 р.

  • Внутрішня і зовнішня торгівля

  • Фінансово-грошові системи на території України

  • Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії

  • Політична економія в Україні

  • Розділ 9. Господарство провідних суспільств європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX - на початку XX ст. Розвиток економічної думки

  • Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії

  • Австрійська школа. Теорія граничної корисності

  • Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги

  • Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики

  • Розвиток сфери послуг

  • Основні теоретичні положення вчення А. Маршалла

  • Місце А. Маршалла в історії економічної думки

  • Перетворення США на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики

  • Розвиток аграрної економіки

  • Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму

  • Розвиток сільського господарства

  • Економічна політика держави

  • Капіталізм як економічна система

  • Економічний розвиток Франції

  • Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Розвиток промисловості у Східній та Західній Україні

  • Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні

  • Внутрішня торгівля в системі ринкових відносин. Зовнішньоекономічні зв'язки українських земель

  • Фінансова та банківсько-грошова системи на території України

  • Основні напрями економічної думки в Україні. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії

  • Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях українських економістів

  • Дослідження проблем становлення й розвитку ринкового господарства

  • Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці