Розділ «ЧАСТИНА IV. Сучасне всесвітнє господарство»

2) податкові. Вони є нормами, пов'язаними із стимулюванням конкретних видів діяльності;

3) фінансові. До них належать різні форми субсидій, що надаються у вигляді плати за занижених цін на комунальні послуги, зниження орендної плати за користування земельними ділянками та приміщеннями, пільгових кредитів;

4) адміністративні. Вони надаються адміністрацією зони з метою спрощення процедур реєстрації підприємства і режиму в'їзду-виїзду іноземних громадян.

На початок XXI ст. у світі налічується близько 2000 вільних економічних зон різної спрямованості. Вони довели свою ефективність як форми світогосподарських зв'язків. Завдяки таким зонам створюються сприятливі умови для активізації підприємницької діяльності, залучення іноземних інвестицій, раціонального використання трудового та ресурсного потенціалів. Останніми роками такі зони почали створюватись і в Україні. Законодавчим підґрунтям став прийнятий у 1992 р. Закон "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". Першою такою зоною була експериментальна економічна зона "Сиваш". У 2001 р. спеціальними законодавчими актами було створено 11 спеціальних економічних зон та 72 території пріоритетного розвитку. Запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях 9 регіонів, що займають майже 10% території України. Серед них функціонують і три технопарки на базі HAH України. Перші результати їх функціонування свідчать, що темпи приросту інвестицій на територіях зон вищі, ніж у цілому по країні. Однак їх функціонування пов'язано з подоланням суттєвих труднощів. Однією з них є недосконалість законодавчої бази. Тому розробляються доповнення до Закону "Про загальні основи створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон". Необхідне також здійснення постійного комплексного моніторингу за економічними, соціальними і бюджетними результатами функціонування вільних економічних зон.