Розділ «ТЕМА 8. Трудові відносини. Заробітна плата»

Будь-яка економічна діяльність передбачає наявність такого фактора, як праця. Однак сама по собі, без її носія, яким є працівник, вона не функціонує. Тому для здійснення економічної діяльності, в тому числі і підприємницької, необхідно залучити працівника. Кожна економічна система здійснює це залучення своїми методами. В ринковій економіці воно відбувається шляхом найму працівників підприємцями і породжує систему соціально-трудових відносин. Розглянемо їх.

8.1. Ринок праці та його особливості

8.2. Суть заробітної плати та її функції

У більшості країн ціна праці називається заробітною платою. В умовах ринкової економіки проблема визначення рівня заробітної плати є однією з найважливіших, бо пов'язана з умовами життєдіяльності людей. Заробітна плата для більшості населення виступає головним фактором формування їх доходів, а, отже, визначає і умови їх життєдіяльності. Тому всі школи економічної теорії приділяють велику увагу проблемі заробітної плати. Головним є визначення об'єктивних основ заробітної плати, її величини.

Класична політична економія виходила з так званого залізного закону заробітної плати. Найповніше суть заробітної плати на підставі цього закону обгрунтував Давид Рікардо. Він розрізняв природну і ринкову ціну праці. Під природною він розумів вартість певної суми життєвих засобів, необхідних для утримання робітника і його сім'ї. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом співвідношення попиту і пропозиції праці. Певною мірою таке трактування заробітної плати поділяють і деякі представники неокласичної школи.

Марксизм створив свою теорію заробітної плати. Згідно з нею заробітна плата є ціною робочої сили як товару. Найманий працівник, продаючи свою робочу силу, одержує її вартість, виражену у грошовій формі, у вигляді заробітної плати. Величина вартості робочої сили визначається вартістю товарів та послуг, необхідних для підтримання життєдіяльності найманого працівника та його сім'ї. Ця величина включає засоби, необхідні для задоволення фізіологічних та соціально-культурних потреб, отримання загальних та професійних знань і відтворення робочої сили. Заробітна плата і є тією формою, що забезпечує можливість придбання таких засобів. А відмінності у рівнях заробітної плати окремих груп та категорій найманих працівників і залежать від різниці у вартості їх робочої сили.

Сучасна немарксистська економічна теорія базується на положеннях про те, що величина заробітної плати є результатом взаємодії двох груп факторів. З одного боку, як і представники класичної політекономії, неокласики вважають, що на рівень заробітної плати впливають фактори попиту на працю, що пов'язані з її корисністю, результативністю. З іншого боку, заробітна плата перебуває під впливом факторів пропозиції, які визначають її певний рівень, нижче якого вона не може опускатись. Тобто рівень заробітної плати визначається з урахуванням як результативності праці, так і витрат на відтворення її носія. Він залежить як від суто економічних факторів, насамперед співвідношення сил найманих працівників і роботодавців, так і від позаринкових чинників, зокрема таланту працівника, непрестижності певних видів роботи, наявності на ринку так званих неконкуруючих груп працівників та регулюючої ролі держави. Саме врахування цього комплексу факторів дає можливість розкрити відмінності у рівнях заробітної плати різних категорій працівників.

Такий підхід до з'ясування природи заробітної плати зумовлений специфічністю товару, формою ціни якого вона виступає. Ринкова система обмежує дію власних законів встановлення рівноваги стосовно цього товару. Це проявляється у специфіці встановлення верх

Схема 8.3. Фактори диференціації заробітної плати

ньої та нижньої меж ціни праці. Верхня межа, а отже - максимальний рівень заробітної плати, не може перевищувати загальну суму створеної цією працею нової (доданої) вартості, бо за таких умов підприємець не матиме мотивації до її використання, оскільки зникає джерело прибутку. Нижньою межею заробітної плати виступає вартість життєвих засобів найманого працівника, оскільки падіння її нижче цього рівня не дозволить відновлювати життєдіяльність, а отже, зникає і мотив найму на роботу. Соціально справедлива величина заробітної плати перебуває в названих рамках, а її конкретний рівень визначається взаємодією сил на ринку праці при регулюючій участі держави.

Слід зазначити, що рівень заробітної плати різних категорій працівників неоднаковий і залежить від факторів, що впливають на неї (див. схему 8.3).

На диференціацію заробітної плати впливають такі фактори, як престижність роботи, її привабливість, умови праці, рівень кваліфікації тощо. Так, щоб залучити працівників до виконання непривабливої роботи, збільшують її оплату. А за більш привабливі види робіт, виконувати які є більше охочих, заробітна плата нижча.

Диференціація заробітної плати зумовлюється і відмінностями в освіті та професійній підготовці. Працівники, які виконують роботу, що вимагає високого рівня освіти і професійної підготовки, одержують і більшу заробітну плату, бо затратили на одержання освіти значні кошти, які потрібно компенсувати через підвищену заробітну плату. В США наприкінці XX ст. заробітна плата інженера в 1,8 раза перевищувала заробітну плату кваліфікованого робітника, а заробітна плата останніх у півтора рази вища, ніж у робітників середньої кваліфікації.

Фактором диференціації заробітної плати є і наявність так званих неконкуруючих груп працівників. Як приклад можна навести юристів і лікарів. Представники однієї групи практично не можуть увійти в Другу, бо це пов'язано з великими затратами коштів. А фахівцям, спеціалізація яких є поширеною, такий перехід від одного виду роботи до іншого здійснити набагато легше. Тому юристи і лікарі на ринку праці є неконкурентними групами, що робить її пропозицію нееластичною і позначається на рівні заробітної плати. Суттєво впливають на останню і особисті якості працівників, насамперед різний рівень здібностей і таланту.

Названі вище фактори визначають диференціацію заробітної плати в межах країни. Але диференціація відбувається і між країнами, або як зазначають економісти, існує національний рівень заробітної плати. Він залежить від ряду факторів і проявляється через продуктивність праці, що визначається як виробництво валового внутрішнього продукту на душу населення. В економічно розвинутих країнах він вищий, що створює умови для зростання заробітної плати.

Впливає на міжнаціональні відмінності у заробітній платі й інтенсивність праці. У країнах, де вона вища, як правило, вищий і рівень заробітної плати, бо, з одного боку, вища інтенсивність праці сприяє збільшенню виробництва благ, а з іншого - потребує більших затрат на відновлення робочої сили. Національний рівень заробітної плати залежить від організації праці. У країнах з високим рівнем організації зазвичай вища і заробітна плата, оскільки від організації залежить ефективність самої праці. На національні відмінності у рівнях заробітної плати впливають і традиції країн, що визначають долю традиційних потреб людини. Важливу роль у міжнаціональній диференціації заробітної плати відіграє і стан ринку праці. У країнах з високим рівнем безробіття, коли пропозиція праці перевищує попит на неї, створюються можливості для роботодавців занижувати заробітну плату.

Розкриваючи природу заробітної плати, слід зазначити, що в домарксистській економічній теорії розрізняють поняття заробітної плати і заробітку. Під заробітною платою розуміють ціну за працю в одиницю часу (годину, день тощо). Для цього використовується поняття "ставка заробітної плати". Це норма оплати праці працівника, яку він отримує за мінімальну кількість робочих годин. Загальний рівень винагороди за стандартний робочий тиждень називається тижневою ставкою заробітної плати. А заробітком іменується грошовий дохід, що його отримує працівник і який дорівнює ставці заробітної плати, помноженій на кількість відпрацьованого часу. Під заробітком розуміють повний обсяг коштів, одержаних працівником за роботу за наймом. Він включає як основну заробітну плату, так і інші платежі, (премії, доплати за роботу в нічні зміни тощо). Виділяють також номінальну та реальну заробітну плату. Та сума грошей, яку одержує працівник за свою роботу, називається номінальною заробітною платою. Сама по собі ця сума не є показником рівня життя працівника. Останнього цікавить, насамперед, кількість товарів та послуг, які можна придбати за одержану суму грошей. Вона і становить реальну заробітну плату. Саме вона характеризує рівень життя працівника, бо визначає реальний рівень його споживання. Величина реальної заробітної плати залежить, з одного боку, від розміру номінальної заробітної плати, а з іншого - від рівня цін на предмети споживання та послуги. Тобто реальна заробітна плата прямо пропорційна номінальній заробітній платі і обернено пропорційна рівню роздрібних цін на споживчі товари.

Зміну реальної заробітної плати можна визначити за формулою:

де І рзп - індекс реальної заробітної плати; І нзп - індекс номінальної заробітної плати; І цін - індекс роздрібних цін.