Розділ «ТЕМА 25. Реформування грошово-кредитної та фінансової сфер»

Після здобуття незалежності Україною одним із найважливіших завдань розбудови національної економіки ринкового типу було формування грошово-кредитної та фінансової систем. Відомий український економіст М. І. Туган-Барановський зазначав, що теорія грошового обігу є найскладнішим розділом політичної економії. Трансформаційні процеси в економіці України це підтвердили. Складність цієї проблеми для України полягає ще і в тому, що у державі не було власної системи грошового обігу. Розглянемо процеси реформування.

25.1. Грошова реформа 1996 року та її роль у становленні грошового обігу

25.2. Формування банківської системи України

Функціонування ринкової економіки неможливе без такого елемента ринкової інфраструктури, як банки. Тому трансформація командної системи в ринкову передбачає також формування адекватної їй банківської системи. Остання є сукупністю банківських установ, що функціонують на території країни. Основними її функціями є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян через залучення коштів юридичних та фізичних осіб, касове та розрахункове обслуговування економіки держави, валютні та інші банківські операції. Створення банківської системи в Україні при переході до ринкової економіки здійснювалось у складних умовах. В Україні не було власної банківської системи. Банки, що функціонували на її території, належали метрополії. Функціонувала республіканська контора Держбанку СРСР і подібні контори таких союзних банків, як Промінвестбанк, Агропромбанк, Зовнішторгбанк і Ощадний банк. Тому першим кроком на шляху формування власної банківської системи було перетворення банківських контор і філій колишніх союзних банків у самостійні банки Української держави. Така реформа здійснювалася на підставі "Декларації про державний суверенітет України" та Закону "Про економічну самостійність Української PCP" від З серпня 1990 р.

Формування банківської системи України передбачає досягнення таких цілей (див. схему 25.3).

У ході створення банківської системи потрібно було розв'язати два завдання:

1) створити механізм грошово-кредитного регулювання, який дає можливість економічними методами впливати на макроекономічні процеси в країні;

2) забезпечити умови для вільного переливу фінансових ресурсів у ті сфери економіки, де вони дають найбільший ефект.

Схема 25.3. Основні цілі формування банківської системи України

У березні 1991 р. було прийнято Закон "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якого на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР було утворено Національний банк України і яким передбачалось створення різних видів і форм власності комерційних банків. Запроваджувалась дворівнева банківська система, перший рівень якої - це Національний банк України як головний банківський інститут, що є емісійним центром держави і здійснює управління усією грошово-кредитною системою, а другий рівень - комерційні банки, які, за умови здорової конкуренції, покликані задовольняти потреби юридичних і фізичних осіб щодо банківських послуг і створювати умови для економічного розвитку країни.

Національний банк України, як перший рівень банківської системи, виконує роль резервної системи. Головними цілями його діяльності є, по-перше, забезпечення внутрішньої і зовнішньої стійкості національної грошової одиниці, по-друге, збільшення ліквідності, кредитоспроможності та надійності функціонування грошово-кредитної системи і, по-третє, підтримка загальної економічної політики уряду.

Національний банк України обґрунтовує і здійснює грошово-кредитну політику держави, регулює роботу юридичних осіб, що видають кредити від свого імені за рахунок вкладів або інших видів поворотних коштів, отриманих від юридичних та фізичних осіб. Для виконання поставлених завдань НБУ наділений такими основними функціями (див. схему 25.4).

Виконуючи одну із найважливіших функцій - емісію грошей і організацію їх обігу, - НБУ організовує виготовлення банкнот і металевих грошей, встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей, забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей, визначає порядок обміну пошкоджених банкнот і монет та їх знищення, визначає порядок ведення касових операцій і обсяг кредитів, що видаються комерційним банкам.

Схема 25.4. Основні функції Національного банку України

На Національний банк України покладається функція регулювання діяльності комерційних банків. Для її здійснення НБУ встановлює певні економічні нормативи. Це, по-перше, мінімальний розмір статутного фонду, що є сукупністю матеріальних і грошових коштів, які надаються засновниками банку в його постійне розпорядження. У міру зміцнення комерційних банків збільшувався і розмір статутного фонду. З 1 січня 2006 р. він мав становити понад 1,4 млн євро для місцевих банків, більше 4,5 млн євро для регіональних і понад 7 млн євро для міжрегіональних банківських установ. Другим нормативом є граничне співвідношення між розмірами власних коштів і сумою його активів. Третій норматив - показники ліквідності балансу. Вони визначаються як нормативне співвідношення між активами і зобов'язаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів. Четвертим нормативом є розмір обов'язкових резервів, що розміщуються в НБУ. Встановлюється також максимальний розмір ризику на одного позичальника, який визначається у відсотковому відношенні до загальної суми власних коштів банку. Розмір однієї позики не повинен перевищувати 25% капіталу банку. При видачі позик у розмірі від 10 до 25% капіталу банк має обов'язково повідомляти НБУ.

Важливою є функція контролю за дотриманням банками чинного законодавства. При його здійсненні НБУ використовує різні засоби. Це пропонування заходів фінансового оздоровлення, стягнення грошового штрафу у розмірі додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку, призначення тимчасової адміністрації для управління банком на термін, необхідний для його оздоровлення, і, у надзвичайному випадку, відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій.

Структура НБУ складається з центрального апарата та його функціональних органів, Кримського республіканського і обласних управлінь і розрахункових центрів при них, а також регіональних відділень і розрахунково-касових центрів у містах і районах. НБУ підпорядковані державні банки - Ощадбанк, Укрексімбанк та Республіканський банк Криму.

Другий рівень банківської системи України - це комерційні банки та банківські установи. Комерційним банком є кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам. Це головна ланка банківської системи. Комерційний банк залучає вклади і надає кредити, веде рахунки клієнтів і банків -кореспондентів, здійснює розрахунки за дорученням клієнтів, фінансує капітальні вкладення за дорученням власників або розпорядників коштів, здійснює касове обслуговування клієнтів, купівлю, продаж та збереження платіжних документів та інших цінних паперів, купує у фізичних та юридичних осіб валюту і продає її їм, купує і продає в Україні і за рубежем дорогоцінні метали та камені і вироби з них, здійснює довірчі та лізингові операції, надає консультаційні послуги, пов'язані з банківською діяльністю.

Класифікація комерційних банків здійснюється за різними критеріями. За належністю статутного фонду і способом його формування розрізняють державні, приватні, акціонерні та іноземні банки. За видами здійснюваної діяльності це універсальні, спеціалізовані й галузеві банки. Загальнодержавні, регіональні та міжнародні банки розрізняють за територією діяльності. Свою діяльність банки можуть здійснювати лише на основі ліцензій, які видає НБУ.