Розділ «ЧАСТИНА IV. Сучасне всесвітнє господарство»

6) досягається економія на пенсійних витратах, бо іноземна робоча сила пенсіями не забезпечується.

До негативних наслідків імміграції робочої сили можна віднести посилення конкуренції на внутрішньому ринку праці країн, які ввозять робочу силу, і відповідне зниження заробітної плати, що приводить до загострення соціальних суперечностей у країні. Прикладом є ті погроми, що були вчинені в місцях поселення іноземних працівників у Німеччині наприкінці 1990-х роках і у Франції на початку XXI ст.

Суперечливими є і наслідки для країн, з яких робоча сила емігрує. Позитивними є такі моменти:

1) збільшуються доходи вільноконвертованої валюти у країнах - експортерах робочої сили. Значну частину зароблених доходів іноземні працівники (насамперед, сезонні і тимчасові) відправляють у країни, з якої вони виїхали. Це суттєво збільшує надходження вільно конвертованої валюти. Протягом 1970-2005 років обсяги надходження грошових переказів у світі (переважно з розвинених держав у країни, що розвиваються) зросли у 13 разів, а кількість мігрантів - у 2,3 рази. Лише у 2008 р. офіційні грошові перекази до країн, що розвиваються, становили 433 млрд дол., що значно більше за обсяги міжнародної технічної допомоги цим країнам і майже дорівнює обсягам залученого капіталу у формі прямих інвестицій. За оцінками, мігранти з України щорічно надсилають в Україну понад 25 млрд дол;

2) зменшується напруженість на внутрішньому ринку праці;

3) підвищується кваліфікація за рахунок роботи за кордоном на підприємствах з високим рівнем техніки і технології.

Суттєвим негативним наслідком є те, що еміграція кваліфікованих кадрів звужує потенційні можливості економіки країн - експортерів робочої сили і збільшує їх витрати на підготовку такої робочої сили.

18.6. Сучасні міжнародні науково-технічні зв'язки

Формою міжнародних економічних відносин, роль яких у сучасних умовах неухильно підвищується, є міжнародні науково-технічні зв'язки. З розгортанням НТР жодна країна, який би не був у неї науково-технічний потенціал, не взмозі повністю задовольнити свої потреби у новій техніці і технології, створювати усі види наукової продукції. Саме міжнародні науково-технічні зв'язки і є тією формою, через яку здійснюється обмін науково-технічними досягненнями між різними країнами. Обсяг цього обміну неухильно збільшується. Зараз загальний обсяг науковомісткої продукції на світовому ринку досяг 2,3 млрд дол. Міжнародні науково-технічні зв'язки реалізуються шляхом торгівлі високотехнологічними та науковомісткими товарами і обміну науково-технічними знаннями та діловими послугами, або технологічного обміну. Розглянемо їх.

Торгівля високотехнологічними та науковомісткими товарами - це торгівля електронно-обчислювальною технікою, засобами зв'язку, новітніми хімічними та фармацевтичними виробами. їх виготовлення вимагає високого рівня технічної і технологічної оснащеності підприємств, на яких вони виробляються, та великих затрат на наукові дослідження. Тому переважна частина світового товарообороту такими товарами припадає на економічно розвинуті країни. Ця група країн здійснює понад 90% світового експорту та 70% світового імпорту високотехнологічних та науково-містких товарів. А серед розвинених країн провідне місце займають США, ФРН, Японія, Франція, Італія та Англія. їх питома вага становить 80% експорту і 70% імпорту таких товарів, здійснюваних розвинутими країнами. Про їх роль свідчить і такий факт. Увесь світовий ринок високотехнологічної продукції умовно поділяється на 50 макротехнологій. З них США контролюють ринок по 22 макротехнологіях, Німеччина - по 11, Японія - по 7. У загальному обсязі наукової продукції частка США становить 39%, Японії - 30%, Німеччини - 16%.

Другою формою міжнародних науково-технічних зв'язків є міжнародний технологічний обмін. Технологія - це знання, які дозволяють поліпшувати обладнання, вироби та технологічні процеси. Вони зменшують вартість продукції та приводять до впровадження нових благ. Передача технологій здійснюється через комерційні та некомерційні форми. До комерційних форм належать торгівля, патентні угоди, ліцензійні угоди, ноу-хау, франчайзинг, інжиніринг, консалтинг, контракти під ключ, контракти на управління, іноземні інвестиції у вигляді технологій. Некомерційні форми включають спільне проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, обмін спеціалістами, підготовку і перепідготовку кадрів, "відплив умів" (міграція вчених та спеціалістів), прямі зв'язки з науковими установами, проведення наукових конференцій, симпозіумів, виставок, ярмарків, навчання студентів у зарубіжних вищих навчальних закладах і ін.

При торгівлі передача нових технологій здійснюється шляхом розповсюдження проспектів, специфікацій, інформації щодо виробничого процесу і характеристик нової продукції. Найбільшим у світі експортером технології є США. Передача технологій здійснюється двом групам покупців: зарубіжним фірмам ТНК і незалежним фірмам. Першій групи покупців надаються найновіші технології, а другій - відносно застарілі.

Патентні угоди - це міжнародні торговельні угоди, згідно з якими власник патенту поступається своїми правами на використання винаходу покупцеві патенту. Як правило, покупцями патентів виступають великі корпорації.

Велику роль у розповсюдженні нових технологій відіграє міжнародне ліцензування. Воно виступає у формі торгівлі (передачі) ліцензій на винаходи, патенти, технології, ноу-хау, торгові марки тощо. Міжнародні торговельні обмінні операції ліцензіями здійснюються через укладання ліцензійних угод, які є юридичним договором, за яким ліцензіар, як продавець, надає ліцензіату, як покупцю, певні права на деякий час і за певну винагороду. Такі угоди зазвичай передбачають комплексну передачу одного або декількох патентів і пов'язаних з ними ноу-хау. Залежно від обсягу прав, що передаються, розрізняють прості, виключні та повні ліцензії. Відмінності між ними полягають у тому, що при простій ліцензії ліцензіат має право передавати її і іншим особам, тоді як при виключній ліцензії він такого права позбавляється, хоча в обох випадках має право їх самостійно використовувати. При повній ліцензії він і його втрачає. Ціна ліцензії визначається часткою продавця у прибутку покупця ліцензії.

Формою технологічного обміну є і ноу-хау. Це форма інтелектуальної власності у вигляді певної сукупності технічних, економічних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок, виробничого чи іншого досвіду, які мають комерційну цінність і необхідні для організації певного виду діяльності, але не є запатентованими. Тому ноу-хау має менший рівень захищеності. Ноу-хау трактують як певні секрети різних видів діяльності, відомості науково-технічного, економічного, фінансового, адміністративного характеру, використання яких забезпечує певні переваги тому, хто їх отримує. Це знання, комерційна цінність яких для покупця полягає не лише в їх науково-технічному змісті, а й у тому, що вони ще не стали загальним надбанням. Тому однією з ознак ноу-хау є конфіденційність, секретність таких відомостей. І ліцензійна угода, якою оформлюється передача ноу-хау, передбачає відповідальність за збереження конфіденційності інформації та відшкодування збитків у разі її порушення. Елементами ноу-хау є секрети виробництва, організації та управління, специфікації, формули, рецептура, схеми, технологічні карти виготовлення товару, техніко-економічні обґрунтування, знання у галузі маркетингу, навички проведення досліджень.

Технологічний обмін здійснюється і через франчайзинг. Це ліцензійна угода двох сторін, одна з яких надає іншій право на використання знаку для товарів або послуг, фірмового найменування або технологічного процесу, іміджу або ділової репутації, спеціалізованого устаткування. Фірма, що продає названі блага, називається франчайзер, а та, що їх купує - франчайзі. Ця форма передачі технологій зародилася у США, а потім поширилася і в інших країнах, зокрема в Європі. Про її ефективність свідчить той факт, що щорічний валовий дохід понад 800 тис. франчайзингових підприємств перевищує 1 трлн дол. Підприємства-франчайзі, як правило, в 1,5-2 рази ефективніші однопрофільних підприємств, що не використовують франчайзинг. Най відомішим и у світі фірмами-франчайзерами є "Макдональдс", "Кока-Кола", "Адідас", "Шарп" та інші.

Україна також залучається до цієї системи. У 2008 р. було підписано понад 300 франчайзингових контрактів, що охоплюють 78 галузей економіки. Більше 20 тисяч торгових точок використовують у своїй діяльності елементи франчайзингу. Однак закон, який врегулював би цю сферу діяльності, Верховною Радою України ще не прийнято, що гальмує розповсюдження цієї ефективної системи.

Науково-технічний обмін здійснюється і через угоди про надання управлінських послуг. Договір про їх надання є угодою, за якою оперативний контроль за підприємством чи фазою його діяльності надається іншому підприємству за відповідну винагороду. Функції, що виконуються за укладеною угодою, можуть включати управління виробництвом, у тому числі і відповідальність за технічний та інженерний аспекти, управління кадрами та фінансами. Це дає можливість запозичувати новини у цій сфері.

Методом передачі технології є також угоди про здачу об'єктів "під ключ". У цьому випадку корпорація, що реалізує угоду, бере на себе відповідальність за здійснення усіх або переважної частини операцій, необхідних для планування і спорудження певних об'єктів і налагодження випуску продукції. За таких умов замовник отримує повністю готовий до експлуатації об'єкт, не зазнаючи труднощів із освоєнням нової техніки. Це передпроектні, проектні та після проекти і послуги щодо розробки техніко-економічних обґрунтувань проектів, оцінки комунікацій для проекту, комплексної підготовки проекту і оцінки його вартості, робочих креслень, підготовки контрактів на будівництво, консультацій з експлуатації устаткування та ін. Такі послуги надаються спеціальними інжиніринговими фірмами, між якими нерідко практикується створення консорціумів.

Обмін науково-технічними знаннями здійснюється і через міжнародний консалтинг, яким є надання інформаційно-консультаційних послуг суб'єктам світової економіки з широкого кола питань економічної та зовнішньоекономічної діяльності. До них належать маркетингові дослідження, бізнес-планування, різні види маркетингу та менеджменту, рекомендації з організації збуту та реклами, розробка нових виробничих концепцій, розробок програм реструктуризації і приватизації та ін. Такі послуги надаються спеціалізованими та неспеціалізованими фірмами.