Жартівливі віршики та пісні

Історія вітчизняної педагогіки

– Онде, онде.

Квочка каже:

- Клопіт мій,

Клопіт мій,

Де курятка подіти?

А качка каже:

- Так ті треба,

Так, так.

Дитячий фольклор є золотим фондом народної дидактики і його треба максимально використовувати в навчанні дошкільнят.

Важливу роль у народній педагогіці відіграють прислів'я та приказки. У них не тільки втілені основні ідеї, положення й висновки народної дидактики, а й закладена сама програма навчання. Прислів'я та приказки значною мірою й реалізують цю програму, крилато й лаконічно, загальнодоступно несуть інформацію з історії ("Славний козак Максим Залізняк – славнішеє Запорожжя", народної агрономії ("Хто землю удобряе, тому земля й повертає", "Як мілко орати – краще випрягати", "Кинь ячмінь у болото – вбере тебе в золото", "Сій овес в кожусі, жито – у брилі", "Ранній пар родить пшеничку, а пізній – метличку"), ветеринарії ("Як добрий став – риба буде, а стече став – болото буде", "Пошануй худобу раз, а вона тебе десять разів пошанує", "Сип коневі овес мішком – не ходитимеш пішком", "Гладь коня вівсом, а не батогом"), ботаніки ("Аби цвіт, а ягідки будуть", "Терен груш не родить", "Кожному овочеві свій час", "Яка трава, таке й сіно"), метеорології ("Ластівки низько літають – дощ обіцяють", "Синиця пищить – зиму віщить", "Багато снігу – багато хліба", "Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба урожай"), народної медицини й гігієни ("Веселий сміх – здоров'я", "Здоров'я виходить пудами, а входить золотниками", "Пар кісток не ломить", "Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жити вік на землі", "Розпусне життя в молодості приносить хворобу на старості"), атеїзму ("Як нема, то й бог не дасть", "Тоді бог дасть, як сам заробиш", "Богу не молись, до берега гребись, бо втонеш", "Святі хлібом не годують", "Плюнь, небоже, на "святий боже"), народної етики та естетики ("Усе любить міру", "Що винен – віддати повинен", "Подарунок назад не беруть", "Чим корить, краще не дарить"), географії ("У Хоролі всього доволі", "Язик до Києва доведе", "Обізвався Яготин: "Ніжин мені побратим". – А Ніжин каже: "Є в степу Ромен, та й той мені не ровен"). Дуже близькі до прислів'їв і приказок народні заповіді й сентенції, які лаконічно, в імперативній формі розкривають істини, які треба пам'ятати й керуватися ними в житті. Народна дидактика вчить жити, й у цьому чи не найвище її покликання. Причому жити не абияк, а в праці для народу, чесно та справедливо, обстоюючи добро й викорінюючи зло, захищаючи правду й викриваючи брехню. Сентенції й заповіти дидактики мають високий емоційний заряд і здійснюють великий виховний вплив на особистість. Показовим прикладом використання сентенцій у педагогічній науці стали твори видатного педагога В. О. Сухомлинського, такі як "Моральні заповіді дитинства та юності", "Як виховати справжню людину", "Листи до сина" та ін. У них порушено та з науковою переконливістю обгрунтовано суть використання народної дидактики, зокрема сентенцій і заповідей, для формування таких важливих понять і почуттів кожної особистості, як любов до Батьківщини, висока громадянськість, ставлення до людей і обов'язок перед ними, ставлення до батьків, рідних, близьких, розуміння життя, добра та зла, виховання моральних якостей і норм поведінки, дружба, любов, правдивість, особиста гідність, великодушність, безкорисливість, скромність, працьовитість, бережливість, турбота про збільшення всенародного багатства, ставлення до краси в природі та суспільстві.

Ці та інші моральні поняття й категорії яскраво, чітко висловлені у формі заповідей, сентенцій, правил, заборон (десять "не можна"), застережень (десять неприйнятних речей), кодексу людської порядності (через перелік того, що вважається мерзотним і гидким), мудрих обмежень (можна, не можна і треба), пам'яток.

Те загальнолюдське, що створив народ, вічне, як вічне саме древо життя. Добро та зло, віра, надія й любов, порядність і краса, милосердя і співчуття існують і будуть існувати завжди, а тому педагогіка не має права їх обминати. Народні сентенції й заповіді відображають вимоги морального кодексу трудящих. Вони вчать шанувати батька й матір, закликають бути мудрим і справедливим, мужнім, скромним і стриманим. З роду в рід, з покоління в покоління передаються народні правила, які зобов'язують не залишати людину в біді: голодного нагодувати, а спраглого напоїти, дати притулок подорожньому, співчутливо поставитися до скривдженого й допомогти йому, відвідати хворого, застерегти людину від лихого вчинку, відвернути від неї біду. Народна дидактика застерігає від таких рис, як бундючність і хитрість, зарозумілість і безсоромність, лінощі й заздрість, ненажерливість і пияцтво, розпуста, протиставляючи цим потворним явищам такі моральні чесноти, як щедрість душі й чистота серця, доброзичливе та щире ставлення до трудової людини. "Викорінюй зло, чини добро", – учить народна дидактика. Суть чесноти за народною дидактикою полягає в тому, щоб бути доброчесним, робити добрі діла, боротися за утвердження добра та справедливості. Тут для позитивної орієнтації народна дидактика звертається до кришталево чистої та світлої душі дитини ("Невинний, як дитина").

Зло багатолике. Воно може виявлятися в недобрих вчинках, лихих думках і словах, злих намірах і бажаннях. Тому й боротьба зі злом має бути постійною й безкомпромісною та увінчуватися перемогою й утвердженням добра. Під добром народна дидактика розуміє все позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям. Добро є чеснотою, протилежною до лиха, зла. Добро – це благо, корисна справа, вчинок. Доброю є та людина, яка чинить добро та прагне до морального самовдосконалення. Народна дидактика у своїх діях прагне до забезпечення як навчання, так і виховання. Головне покликання народної дидактики – активно допомогти молоді в трудовому й моральному зростанні. Народна дидактика прагне не тільки прилучити молодь до знань, а й навчити її самостійно думати, старанно працювати, долати труднощі, поєднувати закони, правила, факти у світоглядну систему.

"Розум виховується розумом", – кажуть у народі. Народна дидактика схвально оцінює того, хто вчить дітей спостерігати, бути уважним, розвиває дитячу пам'ять і уяву. У практиці народного навчання увагу дітей звертають на те, що їх оточує, підкреслюють окремі властивості предметів. Дуже часто дорослі в процесі побутової діяльності вголос коментують те, що вони роблять. Згодом, із залученням дитини до праці, обсяг навчання збільшується. Діти, виконуючи хатню роботу, працюючи поруч із дорослими на подвір'ї, у полі, на городі, у майстерні, вирощуючи рослини, доглядаючи тварин, учаться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, взаємозв'язок і взаємозалежність між предметами та явищами навколишнього світу, робити певні висновки та узагальнення. Цьому сприяє й перебування дітей на лоні природи. У родинний побут міцно ввійшла гарна звичка батьків, ідучи в ліс по гриби, ягоди чи просто відпочиваючи або подорожуючи, брати із собою дітей. Під час таких походів діти й дорослі жваво спілкуються, що сприятливо впливає на розумовий розвиток дітей, розширює їхній кругозір, розвиває мовлення, формує пізнавальні інтереси, тому що природа є невичерпним джерелом думки. Перебуваючи з дорослими в полі, лісі, саду чи на березі річки або озера, дитина ставить безліч запитань, до яких народна дидактика ставиться схвально ("Хто людей питає, той і розум має"), розглядаючи їх як показник дитячої допитливості й нормального розумового розвитку ("Розумний, як щось не знає, то в іншого запитає", "Хто більше знає, той ще й питає"). Не варто відмахуватись від запитань дітей, мовляв, нехай виростуть, то й самі довідаються ("Нехай" – поганий чоловік"). Хто так робить, той глушить дитячу допитливість і прагнення до знань, гальмує розумовий розвиток дитини ("Дітям не відповідати – розуму не мати"). Зміст дитячих запитань дуже різноманітний: про навколишні предмети, природу, знаряддя праці, будову світу, людей та їхні вчинки, суспільні явища й події. Характер цих запитань із віком дитини міняється. Серед них бувають і наївні, але навіть їх обминати чи кепкувати з них не потрібно. Народна дидактика вимагає, щоб дорослі дуже серйозно ставилися до дитячих запитань, відповідали на них доброзичливо, чітко та зрозуміло, не обмежувалися лише словами "так" чи "ні", а в доступній формі розкривали сутність того, про що діти питають.

Окрасою народної дидактики стали загадки про природу та працю, людину та її духовний світ, дидактичні ігри у вигляді загадок-шарад, загадок-задач, загадок-жартів, вікторин.

Загадка – це короткий алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати. Наприклад: "Стою стрункий, високий, в зелених шатах я, і золотом оздоблена голівонька моя" (Соняшник). Цікаво, що сама загадка про загадку характеризує її так: "Я тобі не говорю, що тобі говорю, я тобі лиш скажу, щоби ти мені сказав, що я тобі не договорила. Що це є?" Щоб успішно справитись із поставленими в загадках завданнями, треба мати відповідний запас знань, уміти помічати спільне як у конкретному, так і в абстрактному. Цікава загадка завжди міцно вкарбовується в дитячу пам'ять, збагачує знання й водночас перевіряє рівень інтелектуальної підготовки, спонукає до різноманітних розумових операцій (аналізу, синтезу, індукції та дедукції, порівняння), учить мислити, логічно обгрунтовувати свої міркування, будить емоційні переживання, привчає до розумової праці, виробляє уважність, спостережливість, кмітливість, тямучість, збагачує мову, художні уявлення, розвиває пам'ять. Кожна загадка – це своєрідний урок мислення. Загадки мобілізують до розумової праці для оволодіння знаннями, спрямовують увагу до явищ природи, соціального життя людини, виробничої техніки, матеріальної й духовної культури.

Народна дидактика головну свою мету вбачає в тому, щоб виховати людину вдумливою, допитливою та творчою. Вона знає сотні дидактичних вправ та ігор для розвитку кмітливості й розумових здібностей дітей. На Україні є цілий цикл загадок, задач і прислів'їв, де широко використані математичні поняття. Вони свідчать про розум, кмітливість і спостережливість українців.

Народні загадки не тільки розвивають, а й перевіряють розум людини. До них охоче вдаються не тільки діти, а й дорослі. Наприклад, парубок, звертаючись до дівчини, пропонує:

- Одгадай ти, дівко, сім загадок...

Угадаєш, моя будеш,

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Жартівливі віршики та пісні“ на сторінці 20. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Понятійний апарат

  • Зв'язок історії педагогіки з іншими науками

  • Зв'язок з іншими дисциплінами

  • Контроль і оцінка знань студентів

  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА – ДЖЕРЕЛО ІСТОРІЇ ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ

  • Мета, зміст, форми виховання й навчання в українській народній педагогіці

  • Розділи української народної педагогіки

  • Народні прислів'я та приказки

  • Колисанки

  • Жартівливі віршики та пісні
  • ВИХОВАННЯ, ПИСЕМНІСТЬ, ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ПРАУКРАЇНЦІВ

  • Велесова книга як писемна пам'ятка праукраїнців

  • Писемність “неписемних" першоукраїнців

  • ВИХОВАННЯ, ШКОЛА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

  • Заснування й функціонування монастирських шкіл

  • Діяльність майстрів грамоти

  • Педагогічні пам'ятки Київського періоду

  • РОЗВИТОК НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIII-XV ст.)

  • СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ, ПЕДАГОГІКИ В ЕПОХУ УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ (XVI-XVIII ст.)

  • Острозька слов'яно-греко-латинська академія

  • Діяльність братських шкіл

  • Заснування школи при Києво-Печерській лаврі

  • Утворення та діяльність Київської колегії, надання їй статусу академії

  • Січові (запорозькі) і козацькі школи. Полкові й сотенні школи гетьманської України

  • Діяльність Глухівської музично-співацької школи та спеціальної адміністративно-старшинської школи

  • Діяльність українських просвітителів і педагогів

  • Заснування головних і малих народних училищ

  • ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.

  • "Статут гімназій і училищ, підпорядкованих університетам" (1828)

  • Становлення й розвиток університетської освіти

  • Стан жіночої освіти

  • Діяльність недільних шкіл

  • Колегія Павла Галагана

  • Заснування першого дитячого садка в Києві

  • РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ШКІЛЬНИЦТВА ТА ПЕДАГОГІКИ В 1917-1919 pp.

  • та II Всеукраїнські учительські з'їзди, Всеукраїнський учительський професійний з'їзд

  • СТАН РОЗВИТКУ ОСВІТИ ТА ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ У 20-80-ті pp. XX ст.

  • Розвиток національних шкіл за часів українізації

  • Педологія як наука. Представники та напрями розвитку вітчизняної педології

  • Розвиток освіти в 30-ті pp. XX ст.

  • Школа та педагогіка в передвоєнні, воєнні та перші повоєнні роки

  • Підготовка педагогічних кадрів

  • Особливості розвитку освіти в 50-ті pp. XX ст.

  • Радянська школа в 60-ті pp.

  • Стан освіти в 70-80-ті pp. XX ст.

  • ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ, ШКОЛИ, ПЕДАГОГІКИ В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Державна національна програма "Освіта " (Україна XXI ст.)

  • Національне виховання дітей і молоді

  • Нормативно-правові документи, що регулюють діяльність системи освіти