• Твоя голова пелехата.
Як бачимо, останні слова в дитячих кепкуваннях переважно римуються, у прізвиськах – теж: "Іван-побиван", "Остап-цап", "Михайло-попихайло", "Юлька-цибулька", "Федька-редька". Наслідуючи дорослих або сперечаючись між собою, діти створюють ущипливі пісеньки-дражнилки.
На Івана:
Ванька-встанька требуха
З'їв корову і бика,
Сімсот поросят,
Самі ніжки висять.
На Дмитра:
Мицьку-миць, Мицьку-миць,
Ходи, дам ти вариниць:
Вариниці посолені
Та ще й салом помащені.
Дражнилки можуть осуджувати ненажерливість і захланність ("Ненажера – тлуста бочка і химера"), брехливість ("Брехач- клепач, трюкач, пустий квач"), злодійство ("Злодій-злодій, вкрав коралі, сидів місяць в криміналі"), наклепництво ("Наклепник – шпик, зашкарублий черевик").
Необхідно зазначити, що кепкування та дражнилки з погляду народної педагогіки мають суперечливий характер. З одного боку, вони шкідливі, оскільки здатні рознервувати, зіпсувати на якийсь час добрі стосунки між дітьми, можуть містити лайливі слова. Тож якогось особливого педагогічного чи художньо- естетичного значення вони не мають. Та й, до речі, викликають осуд не тільки дорослих, а навіть самих дітей. Про любителів дражнити кажуть: "Дражнило – собаче рило!"
Однак як дражнилки, так і кепкування серед дітей живуть, тому що відповідають імпульсивній психіці дитини, потягу до словесної творчості. Що робити? Може, категорично заборонити? А що дасть така заборона? Хіба що відіб'є бажання від щирого волевиявлення настрою, від захоплення римуванням слів, критичного ставлення до вчинків, придушить мовну ініціативу, позбавить можливості пізнати полеміку, відчути суть міжособистісних стосунків, набувати вміння відстоювати свою гідність, усувати непорозуміння, бути стриманим, статечним, уміти попросити пробачення, помиритися, якщо вчинив необачно чи посварився, не ображатися на критику, якщо вона справедлива, не бути злопам'ятним. Між іншим, діти не злопам'ятні. Якщо вони посварилися, то швидко миряться, забуваючи про недавні непорозуміння.
Отже, категорична заборона дитячої словесної творчості, зокрема дражнилок, мало що дасть. Діти, може, й менше, але потайки, однак будуть дражнитися. Цей жанр дитячої словесної творчості допустимий, але у відповідних межах. Якщо батько чи вихователь помітив, що дражнилки ведуть до занадто гострого конфлікту – сварки чи бійки, то треба їх припинити, а дітей помирити за принципом: "Уміли посваритися – умійте й помиритися". Народна педагогіка має на такі випадки навіть мирилки.
Ці слова співають двом дітям, якщо вони посварилися:
Мир – миром,
Пироги із сиром,
Вареники в маслі,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Жартівливі віршики та пісні“ на сторінці 18. Приємного читання.
