Що це таке? Це теж лічилка за призначенням і ритмом, але числівники в ній (у даному випадку від одного до десяти включно) зашифровані у вигаданих словах.
Про генезис такого виражального прийому можна легко здогадатися. Незрозуміла мова лічилок зумовлена колишнім забобонним уявленням про магічну силу числа, стародавнім звичаєм табу в лічбі – забороною лічити й називати числа, намаганням обминути лічбу навіть у розмові: господиня не лічила яєць, щоб кури добре неслися, журавлів не лічили під час перельотів, щоб
не втратити пам'ять, мисливець не лічив упольовану ним дичину, щоб удалим було наступне полювання. Такі повір'я давно відійшли в минуле. Ніхто нині в них не вірить. Діти наші навіть їх не знають, але замінники числівників у лічилках уживають. Певною мірою – інерційно йдучи за успадкованою традицією, а ще більше – заради цікавої забави, з бажання повеселитися, погратися словами, здивувати своєю вигадкою інших. До речі, діти так захоплюються такою словесною грою, що передають вигаданими словами не тільки числові, а й інші поняття, що істотно впливає на вироблення в них мовної інтуїції. Принагідно згадаємо ще хоча б таку словотворчу забаву дітей, як переставляння складів. "Чешхо сятивчи тивапла?" – запитує одна дитина іншу. Та відповідає: "Чухо". У присутніх при цій розмові виникає здивування: про що це діти говорять такою чудернацькою мовою? Дітям це подобається. Виявляється, нічого дивного тут немає. Просто один іншого запитує: "Хочеш вчитися плавати?" А той відповідає: "Хочу".
Різні словесні жанри та прийоми, поширені в дитячому середовищі, привчають кожного змалку будувати добрі міжособистісні взаємини, оберігати людську гідність, уміти прощати необачність, бути скромним, не вдаватися до амбіцій, розуміти гумор і жарти. Цьому сприяють різні словесні дотепи, кепкування, дражнилки.
Виробленню мовної пильності сприяє, зокрема, дотеп-пастка:
Ведучий: Я піду в ліс.
Слухач: І я.
Ведучий: Зрубаю дуба.
Слухач: І я.
Ведучий: Зроблю корито.
Слухач: І я.
Ведучий: Свині будуть їсти.
Слухач: І я (?!).
Діти зі сміхом сприймають подібні дотепи, поблажливо ставляться до прізвиськ, які, по суті, серед дітей не обминають нікого, до кепкувань, по-дитячому наївних і не розрахованих на образу:
• Скажи "коса".
• Коса.
• Твоя тітка – оса.
Далі мовці міняються ролями:
• Скажи "На городі хата".
• На городі хата.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія вітчизняної педагогіки» автора Москаленко А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Жартівливі віршики та пісні“ на сторінці 17. Приємного читання.
