Аналіз загальноекономічної ситуації
Для того, щоб із усього різноманіття можливих напрямків вкладення коштів у різні види фондових інструментів вибрати ті, котрі є найбільш ефективними з погляду інвестиційних цілей, необхідно докладно їх проаналізувати. Один із розповсюджених методів аналізу ринку цінних паперів і його сегментів — так званий фундаментальний аналіз.
Повний фундаментальний аналіз проводиться на трьох рівнях. Спочатку в його рамках розглядається стан економіки фондового ринку в цілому. Це дозволяє з'ясувати, наскільки загальна ситуація сприятлива для інвестування і дає можливість визначити основні фактори, що детермінують зазначену ситуацію.
Після вивчення кон'юнктури в цілому здійснюється аналіз окремих сфер ринку цінних паперів з метою виявлення тих з них, що у сформованих загальноекономічних умовах найбільш сприятливі для розміщення засобів з погляду обраних інвестиційних цілей і пріоритетів. При цьому розглядається стан галузей економіки, представлених на фондовому ринку. Виявлення найкращих напрямків розміщення засобів створює основу для вибору в їхніх рамках конкретних видів цінних паперів, інвестиції в які забезпечили б найбільш повне виконання інвестиційних задач. Тому на третьому рівні аналізу докладно висвітлюється стан окремих фірм і компаній, чиї часткові чи боргові фондові інструменти обертаються на ринку. Це дає можливість вирішити питання про те, які цінні папери є привабливими, а які з тих, котрі вже придбані, необхідно продати.
Вивчення загальної економічної ситуації на першому етапі аналізу засноване на розгляді показників, що характеризують динаміку виробництва, рівень економічної активності, споживання і нагромадження, розвиненість інфляційних процесів, фінансовий стан держави. При цьому починаються спроби встановити конкретні механізми впливу на стан справ в економіці найважливіших політичних і соціальних подій. Виявлення факторів, що детермінують господарську ситуацію в цілому і безпосередньо віддзеркалюються на фондовому ринку, дозволяє визначити загальні умови, на тлі яких доведеться проводити інвестиційну політику і побудувати прогнози щодо перспектив їхньої зміни. Оскільки макроекономічна обстановка є предметом пильної уваги з боку широких кіл економістів, при проведенні її фундаментального аналізу є можливість спиратися на досить глибокі на-робки і висновки, що робляться провідними експертами у цій галузі.
Аналіз загальноекономічної ситуації
Етапи аналізу стану емітента
Одним із ключових факторів, що впливають на вартість цінних паперів будь-якої компанії, є її поточний фінансово-господарський стан та перспективи розвитку. Тому фундаментальний аналіз на його завершальній стадії концентрується, насамперед, на вивченні стану справ в емітента. Як основні джерела інформації для цього використовуються:
— дані річних і квартальних звітів про діяльність компанії;
— матеріали, що компанія публікує про себе;
— зведення, які повідомляються в публічних виступах керівництва акціонерного товариства;
— дані, що надходять через канали електронних інформаційних систем;
— результати досліджень, виконаних спеціалізованими організаціями та іншими учасниками фондового ринку.
Конкретна схема аналізу результатів фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств визначається: повнотою наявної інформації, особливостями діючої в тій чи іншій країні системи обліку і звітності, галузевою специфікацією, завданнями дослідження і деякими іншими обставинами.
На першому етапі аналізу стану справ у компанії, зазвичай, оцінюють її поточний фінансовий стан і перспективи зміни його в довгостроковому плані.
Зазначені показники порівнюються з аналогічними показниками інших підприємств, що належать до того ж сектора ринку, а так само із середніми показниками в цілому по національній економіці. Після визначення можливостей підприємства виконувати поточні зобов'язання, зазвичай, розглядають її фінансовий стан з урахуванням довгострокових факторів.
Підприємство може залучати капітал трьома основними способами: через випуск акцій, через одержання кредиту в різній формі і через використання доходів. Для обчислення загального розміру мобілізованого підприємством капіталу використовують показник капіталізації, що чисельно дорівнює сумі довгострокової заборгованості й акціонерного капіталу. Останній складається з номінальної вартості звичайних та привілейованих акцій, емісійного доходу, вартості акцій, придбаних самою компанією, і нерозподіленого прибутку, спрямованого на збільшення акціонерного капіталу.
Відношення одного з елементів показника капіталізації (вартості випущених в обіг облігацій, звичайних акцій, привілейованих акцій) до загальної його величини дозволяє обрахувати коефіцієнти капіталізації, що характеризують ступінь залучення фірмою тих чи інших власних і позикових джерел для формування своїх ресурсів. Компанія, що залучає капітал тільки через випуск звичайних акцій, має консервативну структуру капіталу. Ті ж фірми, що значну частину своїх пасивів формують за рахунок позикових засобів, мають спекулятивну структуру капіталу. Рівень довгострокової заборгованості, що перевищує ЗО—35 %, як правило, оцінюється як ризикований.
На другому етапі аналізу фінансово-господарської діяльності розглядають показники ефективності роботи підприємства. Для цього обчислюються рівні рентабельності як стосовно активів фірми, так і стосовно об'єму реалізованої продукції і зроблених послуг.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інвестування» автора І.П.Мойсієнко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „11.4. Фундаментальний аналіз інвестиційної ситуації“ на сторінці 1. Приємного читання.