Розділ «ТЕМА 4. МОЛОЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ»

1. Методи обліку і оцінка молочної продуктивності корів

Мета заняття. Вивчити показники, за якими оцінюють молочну продуктивність корів, опанувати методи обліку, способи і техніку їх визначення. Набути практичні навички з аналізу факторів, що впливають на показники молочної продуктивності і їх корегування.

Наочні приладдя та обладнання. Матеріали актів контрольних доїнь та інших форм первинного обліку молочної продуктивності корів ферми; робочі зошити; мікрокалькулятори.

Зміст теми і методика виконання завдань. Щоб оцінити молочну продуктивність корови за той чи інший проміжок часу, визначають кількість і якість одержаного від неї молока. Основними показниками, що характеризують продуктивність корів, є надій, вміст жиру і білка в молоці, а також загальна кількість молочного жиру і білка в надої.

Індивідуальну молочну продуктивність корів оцінюють за всю лактацію (незалежно від її тривалості), за перші 305 днів (стандартизована тривалість) лактації, за календарний рік, надій за все життя і вищий добовий надій.

Існує два методи обліку молочної продуктивності корів — щоденний (точний) облік і метод контрольних доїнь. Нині щоденний (точний) облік молочної продуктивності проводять при наукових дослідженнях, а також у випадках роздоювання корів до рекордних надоїв. Його перевага в тому, що він дає можливість швидко виявляти всі порушення в годівлі і утриманні корови, оскільки вони різко й швидко реагують на це зниженням надоїв.

Наближено визначити показники молочної продуктивності корів можна на основі обліку молочності через певні (7, 10, 15, 30-денні) контрольні проміжки часу. Звичайно, при коротших проміжках між контрольними днями показники продуктивності будуть точніші.

Відповідно до сьогоднішніх вимог надій від кожної корови визначають у племінних господарствах шляхом проведення щодекадних, а в інших господарствах — не рідше одного разу на місяць контрольних доїнь. Надій корови за період між контрольними доїннями визначають множенням величини надою в контрольний день на тривалість періоду (днів) між датами контрольних доїнь. Надій корови за певний період (місяць, рік, лактацію тощо) вираховують додаванням надоїв за відповідну кількість контрольних періодів (декад, місяців).

де Нл — надій за лактацію, кг; Нк — надій у день контролю, кг; Д — кількість днів між двома суміжними контрольними доїннями; к1, к2, ^ — номер контрольного доїння.

Різниця між надоями за лактацію, визначеними при щоденному контролі і на основі контрольних доїнь, не перевищує 3 — 5 %, що звичайно майже не впливає на результати оцінки тварин.

Вміст жиру і білка в молоці корів визначають не рідше одного разу на місяць, а за більш тривалий період — на основі середнього показника. Щоб визначити середній процент жиру або білка в молоці корови за місяць, квартал, рік, лактацію чи 305 днів, необхідно надої за кожний місяць (декаду) помножити на вміст жиру (білка) за кожний місяць (декаду) цього періоду, тобто одержати так зване однопроцентне, за вмістом жиру чи білка, молоко.

Потім, розділивши суму однопроцентного (за жиром чи білком), одержаного за обчислюваний період молока на кількість натурального, надоєного за цей же період, одержимо середній процент жиру (білка) в молоці.

Важливим показником оцінки молочної продуктивності корів є загальна кількість (кг) одержаного молочного жиру або білка, Для розрахунків загальної кількості молочного жиру (білка), одержаного від корови за той чи інший проміжок часу, необхідно кількість однопроцентного (за жиром чи білком) молока поділити на 100.

При державних обрахунках виробництва, закупівлі і визначенні реалізаційної ціни молока використовують перерахунок на базовий вміст жиру в молоці (для жиру — це 3,4%, а білка — 3,0%) згідно з наведеною формулою:

де КМ6 — кількість молока базисної жирності, кг; Кмф — кількість молока фактичної жирності, кг; Жф — фактичний вміст жиру в молоці, %; Жб — базовий вміст жиру в молоці, %.

При оцінці продуктивності корови, крім визначення кількісних і якісних показників, важливе значення має детальна оцінка самого ходу лактації. Після отелення в оптимальних умовах надої деякий час (до другого — третього місяця) підвищуються, потім, досягнувши максимальної величини, поступово (або різко) знижуються і особливо різко під кінець лактації. Маючи дані про надій корови (групи, стада) за окремі місяці лактації, можна побудувати так звану лактаційну криву, відкладаючи згідно з вибраним масштабом, на вертикальну вісь величину надоїв, а на горизонтальну — місяці лактації. Лактаційна крива дає можливість наочно бачити і аналізувати хід лактації у тварин.

Величина надою за лактацію значною мірою залежить, з одного боку, від того максимального добового надою, якого корова досягла під час роздоювання, а з іншого від так званого коефіцієнта постійності надою — здатності підтримувати впродовж тривалого часу надої на досягнутому досить високому рівні. Його визначають, виражаючи надій наступного місяця у відсотках від надою попереднього (надій другого місяця у відсотках від на

дою першого, надій третього місяця у відсотках від надою другого і т. д.), або за формулою, запропонованою Б. В. Веселовским:

де А — фактичний надій за лактацію, кг; В — найвищий добовий надій, кг; п — кількість дійних днів лактації.