Розділ «ТЕМА 4. МОЛОЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ»

Найбільшу кількість молока одержують від корів з рівномірним зниженням надоїв по місяцях лактації.

Для характеристики і аналізу продуктивних якостей корів і інтенсивності їх експлуатації при виробництві молока також використовують такі показники як надій на одну фуражну корову за відповідний відрізок часу; надій на 100 кг маси тіла (коефіцієнт молочності); кількість обмінної енергії (МДж), витраченої на виробництво 1 кг молока, і кількість молока, виробленого на 100 га сільськогосподарських угідь.

Для визначення надою на одну фуражну корову за певний період необхідно валовий надій молока, одержаний від групи чи стада за цей період, поділити на кількість фуражних корів. Кількість фуражних корів визначають або шляхом підрахунку за вказаний період кормоднів і діленням одержаної суми на кількість днів у періоді, або шляхом розрахунку середньої кількості корів за період. Для цього додають кількість корів на початок і кінець кожного місяця і одержану суму ділять на кількість доданків. Перший спосіб точний, але досить трудомісткий і тому ним найчастіше користуються при визначенні кількості фуражних корів за невеликий проміжок часу. В інших випадках використовують другий спосіб.

Проте з 1989 р. введено дещо інший спосіб визначення середнього надою молока від однієї корови. Він грунтується на тому, що у валовий надій включають молоко, одержане від корів основного молочного стада, від вибракуваних і поставлених на відгодівлю дорослих корів, а також від корів-первісток за період оцінки їх фактичної продуктивності, але не більше трьох місяців після отелення. Крім того, сюди включають і молоко, одержане від корів, переданих в оренду, але не знятих з балансу сільськогосподарського підприємтсва.

Не включають у валовий надій молоко, одержане від, м'ясних корів, закуплене у населення, а також молоко, прийняте (без оплати) в залік розрахунку за корів, які продано населенню в кредит.

Отже, продуктивність корів визначають за валовим виробництвом молока, одержаного за звітний період (місяць, квартал, рік), і поголів'ям корів молочного стада, яке було на початок року в складі основних засобів (включаючи і переданих в оренду).

Для визначення середнього надою молока від однієї корови необхідно в статистичній звітності за формою № 24-сг (місячна) валовий надій молока від корів молочного стада (рядок 03) поділити на поголів'я корів, яке числилося на початок року в складі основних засобів, не враховуючи кількість корів м'ясного напряму продуктивності і корів молочного стада, виділених для групового підсисного вирощування телят.

Важливим елементом оцінки інтенсивності використання корови є коефіцієнт молочності, який визначають за формулою:

де Км — коефіцієнт молочності; Н — надій за лактацію, кг; МТ — маса тіла, кг.

Значимість коефіцієнта зумовлена тим, що молочка продуктивність корів значною мірою залежить від їх маси. В кожній породі краща за показниками продуктивності частина тварин має більшу масу тіла. Доведено, що для кожної породи характерний свій оптимум маси тіла і збільшення її за ці межі позитивно не впливає на ріст молочної продуктивності.

Крім маси тіла, на показники молочної продуктивності впливає ще цілий ряд факторів. Так, загальна закономірність зміни надоїв з віком та, що спочатку вони рівномірно до певної максимальної величини збільшуються, а потім поступово зменшуються. Це зумовлено тим, що секреторна діяльність молочної залози перебуває в залежності від розвитку статевої системи, всіх внутрішніх органів і тканин, розмірів тіла та загальної життєдіяльності організму.

Для порівняння продуктивності корів різного віку як у нашій країні, так і за кордоном, використовують поправочні коефіцієнти. Так, щоб привести надої первісток до продуктивності повновікових корів, величину їх надою перемножать на коефіцієнт 1,33, а корів другого отелення — на коефіцієнт 1,11.

Проміжок часу від отелення до запліднення називають сервіс-періодом. Із зменшенням величини сервіс-періоду зменшується (до 260—270 днів) тривалість лактації. Доведено, що значно більші надої за лактацію будуть при сервіс-періоді 120—150 днів, ніж при 50—70 днях. Проте це не може бути основою для висновку, що для практики слід рекомендувати подовжений сервіс-період. Дуже довгий (80 днів і більше) сервіс-період не тільки зменшує валовий надій кожної корови за ряд років, а й значною мірою знижує рівень молочної продуктивності всього стада уже в наступному році. Проте особливо важливим є те, що при довгому сервіс-періоді за один день продуктивного життя корови ми одержуємо значно нижчий надій, ніж при короткому, а це економічно невигідно.

Поряд із зазначеними, на показники молочної продуктивності також впливають інтенсивність вирощування корів, величина сухостійного періоду, сезон отелення, порода, умови годівлі і утримання, індивідуальні особливості тварини і частота доїння.

2. Методи відбору проб молока для оцінки його фізико-хімічних показників

Мета заняття. Вивчити вимоги державних стандартів (ДСТУ ISO 707:2002, ДСТУ ISO 8197:2004, ДСТУ 4834:2007, ДСТУ ISO 5538:2004) і

методики відбору проб молока для аналізів. Набути практичних навичок з стерилізації посуду та відбирання і консервування проб молока для аналізів

Обладнання та реактиви. Сушильна шафа; автоклав; спиртівки; місткості з етикетками для відбирання проб; пінцети; розчин етанолу 70% і 96%; колотівки; трубка-відбірник з внутрішнім діаметром 9 мм; спеціальний кухоль; черпачки з подовженими ручками об'ємом 0,5 або 0,25 дм3; УЗМ-1 або УЗМ-1А; піпетки на 1 см3; крапельниці; корки для закривання місткостей; молоко; 37-40%-вий розчин формаліну (НСОН); дихромат калію (хромпік, K2Cr207 ); 30-33%-вий розчин перекису водню (Н202); робочі зошити.

1. Стерилізація і маркування посуду для зберігання середніх проб молока

2. Відбір, консервування та зберігання середніх проб молока